Ухвала суду № 64955393, 22.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 лютого 2017 року м. Київ К/800/35950/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., перевіривши відповідність вимогам статті 213 КАС України матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі №813/2609/14 (876/5386/14) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІКЕТС.ЮЕЙ» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив :

ТОВ «ТІКЕТС.ЮЕЙ» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова від 23 грудня 2013 року №0000342240, згідно з яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 105000,00 грн. за основним платежем та 26250,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 10 грудня 2013 року №394/22-40/36027535, щодо порушення ТОВ «ТІКЕТС.ЮЕЙ» пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у зв’язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ПП «Буковина Сонячна» рекламних послуг, з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди врахували долучені ТОВ «ТІКЕТС.ЮЕЙ» до матеріалів справи належним чином оформлені документи, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: акти прийому-передачі наданих послуг, податкові накладні, звіти щодо розміщення рекламних матеріалів, договір про відступлення права вимоги, платіжні доручення, аналітичні довідки по рахунках.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об’єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Не подано відповідачем і доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «ТІКЕТС.ЮЕЙ» та ПП «Буковина Сонячна» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Франківському районі м. Львова звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм процесуального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору.

Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм.

Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.

Згідно з частиною шостою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі №813/2609/14 (876/5386/14) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІКЕТС.ЮЕЙ» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Маринчак