Ухвала суду № 64953327, 21.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року м. Київ К/800/36391/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Веденяпіна О.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2016 року по справі № 826/10346/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімусойл» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімусойл» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2016 року № 0010211201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена камеральна перевірка даних податкової звітності ТОВ «Глуско Енерджі Україна», яке в подальшому було перейменоване на ТОВ «Оптімусойл», та даних Єдиного реєстру податкових накладних за період січень-лютий 2016 року, за результатами якої складений акт від 21.04.2016 року № 1021/26-55-12-01.

Висновками акта встановлено факт порушення товариством граничних термінів реєстрації 5-ти податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 21378775,15 грн., кількість днів прострочення - 1 день.

Не погоджуючись з результатами камеральної перевірки, товариство оскаржило висновки акта перевірки шляхом подання до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві заперечень, проте за результатами їх розгляду висновки акта залишено без змін.

11.05.2016 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта камеральної перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0010211201, яким відповідно до п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та згідно з ст.120-1 цього Кодексу, за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, встановлених ст. 201 ПК України, визначила ТОВ «Глуско Енерджі Україна» суму штрафу у розмірі 2137877,52 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на дату виникнення податкових зобов'язань) платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; виключено; код товару згідно з УКТЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України, зокрема, передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування.

Згідно пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі за текстом - Порядок №1246), причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015 року);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 1 р. 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 233 від 10.04.2008 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року за № 320/15011, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Відповідальність за порушення платником податку термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також допущення помилок, при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної передбачена ст. 120-1 ПК України.

Так, згідно п. 120-1.1 зазначеної статті Кодексу порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 29.02.2016 року виписав наступні податкові накладні: №74 від 29.02.2016 року на адресу покупця ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» на поставку палива авіаційного на суму ПДВ 3553126,18 грн.; №71 від 29.02.2016 року на адресу покупця ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» на поставку палива авіаційного на суму ПДВ 5029912,89 грн.; №5 від 29.02.2016 року на адресу покупця ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» на поставку палива авіаційного на суму ПДВ 1476786,71 грн.; №37 від 29.02.2016 року на адресу покупця ТОВ «Восток» на поставку палива авіаційного на суму ПДВ 40823,46 грн.; № 72 від 29.02.2016 року на поставку палива дизельного та бензину автомобільного на суму ПДВ 11278125,91 грн.

Відповідно до положень ПК України останнім днем реєстрації таких податкових накладних від 29.02.2016 року у Єдиному реєстрі податкових накладних було 15.03.2016 року.

Як встановлено судами, товариство неодноразово намагалось зареєструвати податкові накладні від 29.02.2016 року у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, в період з 23.02.2016 року по 15.03.2016 року позивач, за наявності чинного договору про визнання електронних документів, надсилав ДФС України податкові накладні та отримував у відповідь електронні квитанції №1, датовані 23.02.2016 року, 24.02.2016 року, 25.02.2016 року, 26.02.2016 року, 10.03.2016 року, 14.03.2016 року, 15.03.2016 року про неприйняття електронних документів з підстав - «Документ не може бути прийнятий - Зверніться до ДПІ за місцем реєстрації для з'ясування причини помилки. Податкова накладна містить коди УКТЗЕД».

Крім того, для вирішення проблем реєстрації податкових накладних та отримання пояснень про причини відмов у реєстрації таких накладних товариство зверталося до контролюючих органів всіх рівнів в телефонному режимі та в письмовому порядку (звернення від 24.02.2016 року № 1-24/02 та скарга від 25.02.2016 року № 1-25/02 на незаконні дії працівників ДФС України, які відповідальні за функціонування системи електронної звітності та реєстрації податкових накладних).

При цьому, підстави для неприйняття вказаних податкових накладних відповідачем не наведені, в той час, як підстави для відмови у прийняті податкових накладних, передбачені п. 9 Порядку №1246, відсутні.

З огляду на викладене, судами зроблено вірний висновок, що неприйняття податкових накладних в межах граничного строку для їх реєстрації сталося не з вини позивача, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для застосування до нього штрафних санкцій.

При цьому правильно враховано, що статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

У свою чергу ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди ретельно дослідили відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії та, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2016 року по справі № 826/10346/16 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Бухтіярова І.О. підпис Веденяпін О.А.