Ухвала суду № 64953291, 16.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2017 року м. Київ К/800/23511/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівБорисенко І.В. Олендера І.Я.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року

у справі №826/1042/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, задовольнив позовні вимоги. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року №0001524230, №0001534230, №0001544230, №0001554230, №0001564230. Стягнув на користь позивача судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Уповноважені особи контролюючого органу провели позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України щодо повноти обчислення орендної плати за землю за період з 01 січня 2011 року по 30 квітня 2013 року, про що склали акт від 18 грудня 2013 року №1476/42-30/03121566, яким встановили порушення позивачем вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку Голосіївського району м.Києва у розмірі 2 146 559,30 грн., за земельні ділянки Дарницького району м.Києва у розмірі 1 079 327,35 грн., за земельну ділянку Деснянського району м.Києва у розмірі 702 524,54 грн., за земельну ділянку Печерського району м.Києва у розмірі 376 701,01 грн., за земельну ділянку Святошинського району м.Києва у розмірі 171 189,55 грн.

За результатам перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 27 грудня 2013 року №0001524230, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з орендної плати у розмірі 2 562 750,19 грн., з яких основний платіж - 2 146 559,30 грн., штрафні (фінансові) санкції - 416 190,89 грн.; №0001534230, яким збільшив суму грошового зобов'язання з орендної плати у розмірі 1 301 039,94 грн., з яких основний платіж - 1 079 327,35 грн., штрафні (фінансові) санкції - 221 712,59 грн.; №0001544230, яким збільшив суму грошового зобов'язання з орендної плати у розмірі 816 094,83 грн., з яких основний платіж - 702 524,54 грн., штрафні (фінансові) санкції - 113 570,29 грн.; №0001554230, яким збільшив суму грошового зобов'язання з орендної плати у розмірі 449 975,20 грн., з яких 376 701,01 грн. - основний платіж, 73 274,19 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0001564230, яким збільшив суму грошового зобов'язання з орендної плати у розмірі 204 489,20 грн., з яких 171 189,55 грн. - основний платіж, 33 299,65 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про збільшення розміру грошового зобов'язання з орендної плати слугували висновки контролюючого органу про заниження позивачем орендної плати за землю за період з 01 січня 2011 року по 30 квітня 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що органи державної податкової служби як контролюючі органи з питань правильності визначення та сплати податків мають право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок та не наділені правом вносити зміни до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період між Київською міською радою (Орендодавець) та позивачем (Орендар) було укладено ряд договорів оренди земельних ділянок, а саме:

- договір від 21 травня 2003 року (зареєстрований у книзі державної реєстрації договорів від 09 лютого 2004 року №79-6-00176 ), відповідно до якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у довгострокову оренду на 25 років земельні ділянки, місце розташування яких вул. Новопирогівська, 58 у Голосіївському районі, загальним розміром 13,1587 га для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд та під'їзних залізничних колій філіалу АТ «Українська автомобільна корпорація» «Київський головний центр «УкрАвто», з них земельна ділянка кадастровий номер 90:118:031 розміром 12,6985 га, земельна ділянка кадастровий номер 90:118:032 розміром 0,2881 га, та земельна ділянка кадастровий номер 90:118:033 розміром 0,1721 га.

Річна орендна плата, відповідно до пункту 2.2 Договору від 21 травня 2003 року становить 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. У випадку кошти будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб'єктам (крім державних, комунальних підприємств та громадських організацій), орендна плата встановлюється у розмірі 4 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок або їх частин, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частин.

- договір від 05 лютого 2000 року, за умовами якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у довгострокову оренду на 24 роки земельну ділянку, місце розташування якої на перетині проспекту М. Бажана і Харківського шосе у Харківському районі м. Києва, розміром 0,7480 га для будівництва та експлуатації автозаправної станції з об'єктами сервісного обслуговування.

Річна орендна плата, відповідно до пункту 2.2 Договору від 05 лютого 2000 року становить 2 відсотка від їх грошової оцінки.

- договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 17 вересня 1999 року (зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею 17 вересня 1999 року за №63-5-00017), відповідно до якого Київська міська рада передає, а позивач приймає у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди на 25 років, загальною площею 27811 кв. м. для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд станції технічного обслуговування автомобілів на Харківському шосе, 179 у Дарницькому районі м. Києві.

За змістом пункту 2.1 Договору від 17 вересня 1999 року визначено, що плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі 2 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

- договір від 14 листопада 2001 року (зареєстрований у книзі записів державної реєстрації від 15 лютого 2002 року за №52-6-00027), відповідно до якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у оренду на 49 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Мурманська, 6 у Деснянському районі (колишня територія Ватутінського району) м. Києва розміром 2,0421 га для експлуатації та обслуговування автостоянок та комплексу будівель і споруд станції технічного обслуговування автомобілів.

Річна орендна плата, відповідно до п.2.2 Договору від 14 листопада 2001 року становить 2 відсотка від їх грошової оцінки.

- договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 15 квітня 1998 року (зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею 15 квітня 1998 року за №76-5-00024), відповідно до якого Київська міська рада передає, а Позивач приймає у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди на 25 років, загальною площею 1 860 кв. м. для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку нежилих приміщень (підвалу) на вул. Червоноармійській, 15/2 у Старокиївському районі м. Києва. Орендна плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі 2 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

- договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 31 серпня 1999 року (зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею 31 серпня 1999 року за №75-5-00042), відповідно до якого Київська міська рада передає, а Позивач приймає у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди на 3 роки, загальною площею 5 540 кв. м. для обслуговування відкритої автостоянки на вул. Академіка Туполєва, 19 у Ленінградському районі. Орендна плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати у розмірі 1 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки, що орендується.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем в повному обсязі проводилась оплата оренди земельних ділянок, а саме на умовах визначених вказаними договорами.

Починаючи з 01 січня 2011 року, законодавець систематизував правила адміністрування земельного податку та орендної плати за землю, як обов'язкового платежу, в розділі ХІІІ Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 288.1 та пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, у якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати.

Згідно з підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 вказаного Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Зважаючи на законодавче закріплення мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, після набрання чинності Податковим кодексом України у платників податку виник обов'язок самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік з урахуванням обмежень, визначених підпунктом 288.5.1 та підпунктом 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно підпункту 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII Податкового кодексу України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року №1378-IV, відповідно до абзацу 5 статті 5, якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (статті 15 цього Закону).

Разом з тим, слід зазначити, що вносити зміни в договори оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів, тоді як відповідач такої ініціативою не наділений.

Крім того, зі змісту підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України вбачається, що законодавцем визначено, що річна сума платежу не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Водночас, відповідачем не було доведено того факту, що визначений сторонами у договорах оренди розмір орендної плати становить менший від мінімального розміру встановленого Кодексом.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі №826/1042/14 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.Судді:Борисенко І.В. Олендер І.Я.