Ухвала суду № 64953204, 08.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року м. Київ К/800/93/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Стародуба О.П., Швеця В.В., -

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової інспекції у місті Краматорську Головного управління Міндоходів в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_5, - представника позивача ОСОБА_4, на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, -

встановив:

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому після зміни позовних вимог просив: зобов'язати Міністерство доходів і зборів України та Державну податкову інспекцію у місті Краматорську Головного управління Міндоходів в Донецькій області вести його облік, як платника податків та інших обов'язкових платежів, за раніше встановленою формою обліку (за прізвищем, іменем, по батькові та місцем проживання); зобов'язати відповідачів знищити облікову картку з його особистими даними та інформацію про нього, що була внесена до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - Державний реєстр); зобов'язати Державну податкову інспекцію у місті Краматорську Головного управління Міндоходів в Донецькій області зробити у його паспорті на сторонці 7, 8 або 9 запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, представник позивача звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є віруючим громадянином, прихожанином Української Православної Церкви.

Позивач звернувся до відповідачів із заявами, у яких повідомляв про

відмову від ідентифікаційного номера, просив не вносити інформацію про нього до Державного реєстру та здійснювати в подальшому його облік, як платника податків, за раніше встановленою формою обліку без застосування цифрового ідентифікатора (за прізвищем, іменем, по батькові та місцем проживання).

Державна податкова інспекція у місті Краматорську Головного управління Міндоходів в Донецькій області листом від 1 квітня 2013 року № 7746/В/18-313-6 та Міністерство доходів і зборів України листом від 10 квітня 2013 року № 205/В/99-99-18-06-05-14 повідомили ОСОБА_4 про те, що Податковим кодексом України не передбачено ведення обліку фізичних осіб у Державному реєстрі виключно за прізвищем, ім'ям та по батькові.

Також Державною податковою інспекцією у місті Краматорську Головного управління Міндоходів в Донецькій області позивачеві було роз'яснено, що йому необхідно дотримуватися положень Податкового кодексу України та надати відповідне повідомлення за формою № 1П для обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта та внесення органом державної податкової служби відповідної відмітки до паспорта.

На виконання вищенаведених рекомендацій ОСОБА_4 направив поштою на адресу Державної податкової інспекції у місті Краматорську Головного управління Міндоходів в Донецькій області повідомлення за формою № 1П, при цьому у відповідній графі ним не було зазначено серію та номер свого паспорта.

Так, статтею 35 Конституції України кожному гарантоване право на свободу світогляду і віросповідання.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із введенням в дію якого втратив чинність Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР.

Відповідно до пункту 63.6 статті 63 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб органами державної податкової служби робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно пункту 70.5 статті 70 Податкового кодексу України фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному органу державної податкової служби повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт.

Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.

Форма облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) і порядок їх подання встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Як визначено у пункті 70.1 статті 70 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Відповідно до статей 63, 70 Податкового кодексу України та підпункту 64 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 446, наказом Міністерства фінансів України від 6 листопада 2012 року № 1147 було затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2012 року за № 2007/22319, (чинне на час виникнення спірних відносин; далі - Положення).

У абзаці першому пункту 1 розділу VIII вказаного Положення установлено, що фізична особа, яка раніше не подавала облікової картки і відомості про яку не включено до Державного реєстру та яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному органу державної податкової служби повідомлення за формою № 1П, яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт громадянина України.

Згідно пункту 2 розділу VIII Положення облік фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та надали до органу державної податкової служби повідомлення, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків.

За зверненням фізичної особи, яка подала повідомлення для обліку її в окремому реєстрі Державного реєстру, орган державної податкової служби після отримання інформації з Державного реєстру про взяття такої особи на облік за прізвищем, ім'ям, по батькові, серією і номером паспорта вносить до паспорта громадянина України такої особи (сьома, восьма або дев'ята сторінки) відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, форму якої наведено у додатку 9 до цього Положення (пункт 8 розділу VIII Положення).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 не було дотримано визначеного законодавством порядку відмови від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відповідачі не порушили права і свободи позивача та не допустили звуження їх змісту чи обсягу, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновку про відмову в задоволенні позову, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Згідно частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_5, - представника позивача ОСОБА_4, - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової інспекції у місті Краматорську Головного управління Міндоходів в Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Стародуб О.П.

Швець В.В.