Ухвала суду № 64951993, 20.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № ы826/20418/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

20 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі: Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Офіс великих платників податків ДФС (Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників) подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2014 року, за результатами якої складено акт від 01.12.2014 року № 1418/28-10/25959784, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 137.8 ст. 137 з урахуванням п. 135.1 пп. 135.4.1 п. 135.4 ст.135, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139, п. 140.2 ст. 140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 3 985 007 грн. та встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 1 286 544 грн.; абз. «б» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України з урахуванням вимог абз. «а» пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14, абз. «д» п. 186.3 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 202.1 ст. 202, п. 208.5 ст. 208 ПК України в частині заниження обсягу продаж на вартість отриманих послуг, які надані компанією «Visa International Service Association» (США) на загальну суму 21933536 грн. 14 коп., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 438707 грн. 23 коп.; п. 198.6 ст. 198 ПК України та неправомірно віднесено до податкового кредиту Розділу ІІ «операції з придбання з ПДВ, які не надають право на формування податкового кредиту» додатка 5 до декларації з ПДВ на загальну суму ПДВ у розмірі 2394951,73 грн.; абз. «б» п. 176.2 ст. 176 з урахуванням пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України позивачем подано податкові розрахунки про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, і сум утриманого з них податку за період з 3 кварталу 2013 року по 2 квартал 2014 року з недостовірними відомостями та з помилками, що призвело до порушення п. 119.2 ст. 119 ПК України; п. 7 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в звітах за червень, вересень, жовтень 2011 року на суму 290,85 грн., у звіті за листопад 2012 року; дані порушення виявлені самостійно; абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині неповної сплати єдиного внеску одночасно із видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) та п. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині прийняття банком платіжних доручень та інших розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок з квітня 2011 року по вересень 2013 року на загальну суму 31663,46 грн.; п. 103.1, п. 103.2, п. 103.4 ст. 103 гл. 10 пп. 134.1.2 п. 134.1 ст. 134, пп. 163.2.2 п. 163.2 ст. 163 ПК України та п. 103.3 ст. 103, пп. «в» п. 160.1, п. 160.2 ст. 160 ПК України, а саме: позивач не утримував податок з доходу нерезидента із джерелом походження з України до або в момент виплати такого доходу, зокрема, дохід у вигляді сплачених роялті на суму 219202,65 грн.; п. 69.2 ст. 69 ПК України та п. 2.1 п. 2 Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків податків у банках та фінансових установ до органів державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2012 року № 426, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.04.2012 за № 613/20926, несвоєчасно повідомлено ДПІ файлами в електронному вигляді через ДПА України про відкриття/закриття рахунків.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення рішення від 17.12.2014 року: №0002054301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковим агентом із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, за штрафними санкціями у розмірі 510 грн.; №0002074301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 21 760 грн.; №0002104302, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток іноземних осіб на загальну суму 274 003 грн. 32 коп. (за основним платежем 219 202 грн. 65 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 54 800 грн. 67 коп.); №0002124301, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 286 544 грн.; №0002134301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на загальну суму 921 778 грн. 28 коп. (за основним платежем 737 422 грн. 63 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 184 355 грн. 65 коп.); №0002144301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток банківських організацій на загальну суму 75 507 грн. 05 коп. (за основним платежем 60 406 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями 15 101 грн. 05 коп.).

Крім того, на підставі акту перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 17.12.2014 року: №0002064301, яким нараховано штрафні санкції в сумі 145 грн. 43 коп. за своєчасне не нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; №0002084301, яким нараховано штрафні санкції в сумі 3 166 грн 35 коп.; №0002094301, яким нараховано штрафні санкції в сумі 31663 грн. 46 коп. за порушення позивачем вимог, передбачених ч. 2 ст. 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та компанією «Visa International Service Association» (США) укладено договір про прийняття в членство та надання ліцензійних прав на використання торгових марок від 28.04.2005 року №14-1/22-06 та додаткову угоду від 04.06.2009 року №б/н., у відповідності до положень яких банк прийнято в членство та надано ліцензійні права на використання торгових марок.

В ході перевірки банківською установою було надано інвойси (рахунки) за отримані послуги, які надані Компанією «Visa International Service Association» (США) по наведеній угоді на загальну суму 29 545 412 грн. 66 коп. та відповідно платіжні доручення щодо перерахування валютних коштів на користь нерезидента на підставі виставлених платіжними системами інвойсами, які мають деталізований перелік послуг.

Відповідно до пп. «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з абз. «д» п. 186.3 ст. 186 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов'язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв'язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж.

Відповідно до пп. 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції, крім іншого, з надання послуг платіжних організацій платіжних систем, пов'язаних з переказом коштів, розрахунково-касового обслуговування тощо. Перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику

В постанові Правління Національного банку України від 15.11.2011 року № 400 визначено, що послуги платіжної системи є послугами розрахунково-касового обслуговування.

Відповідно до пп. 6.6. п. 6 переліку типових операцій з розрахунково-касового обслуговування, які відповідно до пп. 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 розділу V ПК України, не є об'єктом оподаткування, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.11.2011 року № 400, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.12.2011 року № 1410/20148, операції зі спеціальними платіжними засобами є послуги платіжних систем під час здійснення розрахунково-касових операцій з використанням СПЗ.

Віднесення ж податковим органом взаємовідносин між ПАТ «Сбербанк» та Компанією «Visa International Service Association» (США), згідно вищенаведених договору та додаткової угоди, до взаємовідносин по наданню телекомунікаційних послуг не відповідає положенням Закону України "Про телекомунікації".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 року № 1280-IV телекомунікаційна послуга (послуга) - це продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій. У свою чергу, телекомунікації (електрозв'язок) - це передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах.

При здійсненні розрахунково-касового обслуговування ніяких випромінювань зображень не відбувається, це не є продуктом діяльності провайдера телекомунікацій.

Таким чином, зазначені взаємовідносини не можна класифікувати як телекомунікаційні послуги. Позивач, як член платіжної системи VISA International Service Association, отримував в рамках договору про прийняття в членство та надання ліцензійних прав на використання торгових марок від 28.04.2005 року №14-1/22-06 та додаткової угоди від 04.06.2009 року №б/н послуги платіжної системи, які по своїй суті належать до послуг з розрахунково-касового обслуговування.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 року № 2346-III процесинг - діяльність, яка включає виконання за операціями з платіжними інструментами авторизації, моніторингу, збору, оброблення та зберігання інформації, а також надання обробленої інформації учасникам розрахунків і розрахунковому банку для проведення взаєморозрахунків у платіжній системі; маршрутизація - обмін даними при виконанні операцій, у тому числі щодо переказу коштів, між учасниками платіжної системи.

Отримані позивачем від Компанії «Visa International Service Assiation» (США) послуги по своїй суті є технологічними етапами операцій з переказу коштів у міжнародній платіжній системі, без виконання яких переказ коштів є неможливим, а відтак такі послуги підпадають під дію положень пп. 196.1.5. п.196.1 ст.196 ПК України та не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Крім того, оплата за вказані послуги здійснювалася позивачем виключно за межі митної території України, що визнається відповідачем, а тому до оподаткування таких операцій застосовуються норми пп. 196.1.5. п.196.1 ст.196, п. 185.1. ст. 185, п. 186.4 ст. 186 ПК України, що звільняють їх від оподаткування ПДВ.

З акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 року №0002104302 стали висновки відповідача про безпідставне неутримання та ненарахування позивачем податку з доходу нерезидента (компанії «Open Wey Technologies Ltd» (Кіпр) на території України.

В ході проведення перевірки встановлено та сторонами визнається, що між АТ «Сбербанк Росії» (Замовник) та компанією «Open Wey Technologies Ltd» (Кіпр) (Ліцензіар) укладено договір ліцензії на програмне забезпечення від 18.02.2013 року щодо придбання у ліцензіата ліцензії на використання електронної системи обробки інформації розповсюджувальної ліцензіатом на ринку під назвою «WAY4», призначеного для емісії пластикових та еквайрингу, обробки фінансових транзакцій та відображення операцій по рахункам бухгалтерського обліку.

У договорі зазначено, що ліцензіар володіє всіма необхідними для виконання вимог договору правами на копіювання, використання, розповсюдження ліцензування (субліцензування) та модифікацію ліцензірованого ПО.

Всі платежі на користь Ліцензіара виконуються платіжними дорученнями після отримання відповідних рахунків на оплату на банківські рахунок Ліцензіара.

Як зазначено в акті перевірки, до перевірки надано акт від 05.08,2013 року, відповідно до якого виконавець передав, а замовник отримав у повній відповідності ліцензію на модулі та опції модулей ліцензійного ПЗ на загальну суму 114 000 євро.

Згідно з додатковою угодою №USBR-LA-2013-02 від 04.12.2013 року ліцензіар надає замовнику модуль/опції ліцензійного програмного забезпечення, а саме: скретч карти, документообіг заяв власників карт та Інтерфейс до зовнішнього персоналізаційному бюро. Загальна вартість 22 500 євро.

Згідно з додатковою угодою №USBR-LC-2013-02 від 04.12.2013 року та актом прийому-передачі Ліцензії від 04.12.2013 року виконавець передав, а замовник отримав у повній відповідності із додатковою угодою на модуль/опції Ліцензійного ПО на суму 22 500,0євро.

Згідно із INVOICE # USBR-2013-05 від 04.12.2013 року на суму 22 500 євро банком перераховано на користь нерезидента 22 500 євро (платіжне доручення № 1 від 16.12.2013 року). Загальна сума перерахованих Банком валютних коштів за отримані від нерезидента ліцензійного ПО складає 136 500 євро.

Відповідачем вказується, що АТ «Сбербанк Росії» до перевірки надано сертифікат Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 08.02.2013 року, який засвідчує, що компанія «Open Wey Technologies Ltd» є резидентом республіки Кіпр відповідно до Конвенції між Урядом СРСР і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, підписаної в м. Москва 29.10.1982 року, яка продовжує діяти між Республікою Кіпр та Україною.

До того ж, в Акті перевірки податковий орган зазначає, що АТ «Сбербанк Росії» надав лист від Компанії «Open Wey Technologies Ltd» про те, що компанія є бенефіціаром усіх платежів, які надходять за надану ліцензію по ПЗ Системи «WAY4».

Однак, надалі в Акті перевірки зазначається, що АТ «Сбербанк Росії» не надав документи щодо підтвердження вимог, викладених у п. 103.3 ст. 103 ПК України в частині підтвердження права на отримання таких доходів, а саме підтвердження фактичної належності у власності (бенефіціарство) Компанії «Open Wey Technologies Ltd» - ліцензії на програмне забезпечення «WAY4», що власне і стало підставою для нарахування позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток іноземних осіб (нерезидента).

Згідно з пп 14.1.225 п.14.1 ст.14 ПК України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Пунктом 103.1 статті 103 ПК України названої статті закріплено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 статті 103 ПК України передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Відповідно до п. 103.3 ст 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п.103.4 ст.103 ПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 року№ 1906-IV чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Пунктом 3.2 статті 3 ПК України встановлено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Оподаткування доходів резидентів Республіки Кіпр (у 2013 році) регулювалися положеннями Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна, яка була ратифікована 04.07.1983 року та вступила в законну силу 26.08.1983 року.

Згідно із статтею 6 вказаної Угоди платежі по авторських правах і ліцензіям, одержувані із джерел в одній Договірній Державі особою з постійним місцеперебуванням в іншій Договірній Державі, не підлягають оподатковуванню в першій Державі. Термін "платежі по авторських правах і ліцензіям" у справжній статті означає будь-які платежі, отримані в якості компенсації за продаж, використання або надання права використання, зокрема, програм для електронно-обчислювальних машин.

При цьому положеннями статті 1 Угоди визначено, що для цілей даної Угоди термін "особа з постійним місцеперебуванням в одній Договірній Державі" означає особу, яка відповідно до законодавства цієї Держави підлягає оподатковуванню в ньому на основі проживання, місцезнаходження, наявності фактичного керівного органа або іншого аналогічного критерію.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платник податку (резидент України), який виплачує доходи у вигляді роялті на користь нерезидента, звільняється від оподаткування таких доходів в Україні, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом Республіки Кіпр. Такі доходи оподатковуються в Республіці Кіпр.

Позивачем надано Сертифікат Міністерства фінансів Республіки Кіпр від 08.02.2013 року, який засвідчує, що Компанія «Open Wey Technologies Ltd» є резидентом республіки Кіпр відповідно до Конвенції між Урядом СРСР і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, підписаної в м. Москва 29.10.1982 року.

Таким чином зазначені доходи нерезидента, які були сплачені йому позивачем, повинні оподатковуватися в Республіці Кіпр.

Посилання відповідача на ненадання позивачем документів щодо підтвердження фактичної належності права власності (бенефіціарство) Компанії «Open Wey Technologies Ltd» на ліцензію щодо ПЗ Системи «WAY4» є безпідставними, оскільки в акті перевірки не вказано яких конкретно документів не було надано до перевірки, а також відповідачем не надано суду доказів витребування таких документів та відмови платника податків або його законних представників надати копії таких документів (акту відмови, складеного у відповідності до п.85.6 ПК України). До перевірки позивачем був наданий лист від Компанії «Open Wey Technologies Ltd» про те, що компанія є бенефіціаром усіх платежів, які надходять за надану ліцензію по ПЗ Системи «WAY4», який, однак, залишено поза увагою податковим органом, без надання йому належної юридичної оцінки.

Між позивачем та Компанією «Open Wey Technologies Ltd» був укладений саме ліцензійний договір, а не договір комісії, доручення чи агентський договір, відповідно до умов якого позивач сплачував роялті безпосередньо на банківський рахунок ліцензіара, із зазначенням отримувача - Beneficiary Open Wey Technologies Ltd.

За таких обставин, та враховуючи те, що ліцензійний договір, укладений позивачем з нерезидентом, не передбачає умови, за якої грошові кошти, перераховані по договору як винагорода, повинні далі перераховуватися іншій особі, у позивача виникло право самостійно застосувати звільнення від оподаткування, передбачене вказаним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 17.12.2014 року №0002124301 та №0002144301, якими позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1286544 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток банківських організацій на загальну суму 75507 грн. 05 коп., суд зазначає наступне.

З акту перевірки вбачається, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом у зв'язку із невизнанням у складі витрат податкового обліку результатів операцій з контрагентом ТОВ «ЮА-С.Т.А.Р.», а саме мортизації на об'єкти, начебто отримані від вказаного контрагента. Як зазначає відповідач, заниження податку на прибуток та завищення від'ємного значення оподаткування по податку на прибуток відбулося за рахунок завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду.

Висновок податкового органу стосовно наведеного ґрунтується на тому, що у період з 12.12.2013 року по 04.03.2014 року посадовцями Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників проведено виїзну позапланову документальну перевірку АТ «Сбербанк Росії» з питання взаємовідносин з ТОВ «ЮА-С.Т.А.Р.» за період з 01.06.2010 року по 30.09.2013року, результати якої оформлено актом №8/43-10/25959784 від 12.03.2014 року.

Згідно з даними вказаного акту встановлено, що у період з серпня 2010 року по лютий 2012 року між АТ «Сбербанк Росії» та ТОВ «ЮА-С.Т.А.Р.» укладено ряд договорів за умовами якого останнє зобов'язалось виконати роботи з виготовлення та встановлення/монтажу зовнішніх рекламних вивісок і внутрішніх рекламних конструкцій, а позивач - прийняти та оплатити ці роботи.

На підставі названих договорів були складені акти здачі-прийняття виконаних робіт та податкові накладні.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до валових витрат.

Разом з тим, як зазначає податковий орган, вироком Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2013 року у справі № 757/14106/13-К, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, встановлено, що ОСОБА_3, працюючи на посаді директора з фінансів (директора з економіки) ТОВ «ЮА-С.Т.А.Р.», складав та видав ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» завідомо неправдиві офіційні документи, які засвідчують факти здійснення господарських операцій з рекламного оформлення відділень позивача.

Наведене, за висновком податкового органу, свідчить про безтоварність зазначених господарських операцій, що в порушення вимог ст.ст. 138, 139, 140 ПК України призвело до заниження податку на прибуток на 844 404 грн. 24 коп. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 7 770 915 грн. 86 коп.

На підставі висновків податкового органу, Міжрегіональним управлінням було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2014 року № 0000264301 та № 0000294301.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2014 року у справі №826/6410/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2014 року № 0000264301 та № 0000294301. Вказані судові рішення у справі №826/6410/14 залишені без змін відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 року, тобто рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.06.2014 року у справі №826/6410/14 набрало законної сили.

В даному випадку факт відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ЮА-С.Т.А.Р.» перебуває в наслідковому зв'язку зі здійсненням позивачем амортизаційних відрахувань по об'єктам (рекламні вивіски/конструкції), що були предметом неіснуючих господарських відносин, а також із віднесенням до складу об'єкту оподаткування з податку на прибуток у декларації за півріччя 2014 року витрат, пов'язаних із такими об'єктами.

Так, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 розділу III ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємства є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлений статтею 138 ПК України. Зокрема, п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 стю138 ПК України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином доводи відповідача про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 60 406 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток у розмірі 1 286 544 грн., є обґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2014р. №0002124301 та №0002144301.

Стосовно податкового повідомлення - рішення від 17.12.2014 року №0002074301, яким позивачу за порушення п. 69.2 ст. 69 ПК України та пп. 2.1 п. 2 Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків податків у банках та фінансових установ до органів державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2012 року № 426, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 21 760 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п.69.2 ст.69 ПК України банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до органу державної податкової служби, в якому обліковується платник податків, протягом трьох робочих днів з дня відкриття/закриття рахунка (включаючи день відкриття/закриття).

Згідно з п. 69.3 ст. 69 ПК України орган державної податкової служби протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення від фінансової установи про відкриття рахунка зобов'язаний направити повідомлення про взяття рахунка на облік або відмову у взятті органом державної податкової служби рахунка на облік із зазначенням підстав.

Датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків, визначеного пунктом 69.1 цієї статті (крім банку), у банках та інших фінансових установах є дата отримання банком або іншою фінансовою установою повідомлення органу державної податкової служби про взяття рахунка на облік в органах державної податкової служби (п. 69.4 ст. 69 ПК України).

Порядок подання та форма і зміст повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах, перелік підстав для відмови органів державної податкової служби у взятті рахунків на облік визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з відповідними державними органами, які регулюють діяльність фінансових установ (п. 69.5 ст. 69 ПК України).

При цьому п.69.6 ст. 69 ПК України передбачено, що банки та інші фінансові установи за невиконання норм цієї статті несуть відповідальність, передбачену цим Кодексом.

Як встановлено в акті перевірки, повідомлення про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках направлялись позивачем у триденний строк, але не за місцем реєстрації клієнтів банку. Натомість, до органів державної податкової служби, в якому обліковуються платники податків, такі повідомлення вже направлялися з порушенням триденного строку для їх направлення.

Враховуючи наведене, а також те, що позивачем в ході розгляду даної справи жодним чином не спростовані наведені обставини, та те, що вищевказаними положеннями п.69.2 ст.69 ПК України встановлено обов'язок банку повідомляти про відкритя/закриття рахунків саме до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість висновків відповідача в контексті цього порушення та, відповідно, відсутність підстав для скасування податкового повідомлення рішення від 17.12.2014 року №0002074301.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 17.12.2014 року. №0002054301, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн., суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем своєчасно подано податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманих з них податків (ф.№1-ДФ) за 3 квартал 2013 року, за 4 квартал 2013 року, за 1 квартал 2014 року та за 2 квартал 2014 року з недостовірними відомостями.

Пунктом 51.1 ст. 51 ПК України передбачено, що податковий агент зобов'язаний подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум нарахованого та утриманого з них податку контролюючому органу за місцем свого обліку.

Відповідно до пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абз. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Згідно із п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. п. 111.1, 111.2 ст. 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова, адміністративна, кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Таким чином, із системного аналізу зазначених норм вбачається, що накладення штрафу за подання з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, суми утриманого з них податку можливе у разі, коли такі помилки або недостовірні відомості призвели до заниження податкових зобов'язань з такого податку.

Доказів про факт заниження позивачем податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб при розгляді справи податковим органом не надано, а отже не доведено факт порушення позивачем п. 119.2 ст. 119 ПК України.

Стосовно ж рішення про застосування штрафних санкцій від 17.12.2014 року №0002064301, яким нараховано штрафні санкції в сумі 145 грн. 43 коп. за своєчасне не нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд виходить з наступного.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено невірно відображені суми утриманого єдиного внеску у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 2011 рік.

Як зазначено в акті перевірки, у звіті за листопад 2012 року вказані порушення були виправлені бухгалтером самостійно, тобто визнані позивачем.

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Враховуючи, що позивачем своєчасно не нарахованого єдиного внеску, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.7 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI є обґрунтованим.

Що стосується рішення про застосування штрафних санкцій від 17.12.2014 року №0002084301, яким нараховано штрафні санкції в сумі 3 166 грн. 35 коп., слід зазначити наступне.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем під час виплати заробітної плати та сум допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з квітня 2011 року по вересень 2013 року, а саме порушено пропорційне перерахування єдиного внеску (одночасно з видачею зазначених сум позивач зобов'язаний сплачувати нарахований на ці суми виплати єдиного внеску), чим порушили абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI.

Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

З приводу рішення про застосування штрафних санкцій від 17.12.2014р. №0002094301, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI банки приймають від платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначених у п. 1 частини 1 ст. 4 Закону N 2464, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується ЄВ, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум ЄВ або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

У разі невиконання цієї вимоги банки за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу доходів і зборів суму, що дорівнює сумі несплаченого єдиного внеску, з правом зворотної вимоги до платників єдиного внеску щодо відшкодування цієї суми.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI визначено перелік роботодавців, які є платниками ЄВ, до яких, зокрема, враховуючи при цьому положення ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», належить і банк.

Згідно з п.п. 2, 3 Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 09.09.2013 року N 453, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 року за N 1602/24134, суми, сплачені грошовими чеками, платіжними дорученнями та іншими розрахунковими документами на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати.

Якщо в розрахункових документах або документах на переказ готівки сума ЄВ менша, ніж 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, банки приймають від платників ЄВ грошові чеки та/або платіжні доручення, та/або інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати разом з оригіналом довідки-розрахунку, погодженим з органом ДФС за місцем взяття на облік платника ЄВ.

Довідка-розрахунок складається платником ЄВ у трьох примірниках за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Органи ДФС невідкладно погоджують довідку-розрахунок, наданий платником ЄВ. Один примірник надається банку, другий - органу ДФС, третій - залишається у платника ЄВ.

За порушення вимог, передбачених частиною другою ст. 24 Закону N 2464, органи ДФС застосовують до банків фінансові санкції, та накладають штраф у розмірі суми ЄВ, яка підлягає сплаті платниками (п. 2 частини 12 ст. 25 Закону N 2464).

Таким чином, зважаючи, що позивачем не надано суду первинної документації про відсутність якої зазначено в акті перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС (Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників) залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 23 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.