Ухвала суду № 64951572, 07.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 лютого 2017 рокусправа № 804/14887/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Суховаров А.В. Головко О.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» до Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» звернулося з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 0001602202 від 29.09.2015 року, податкове повідомлення-рішення форма «Р» № 0001612202 від 29.09.2015 року та податкове повідомлення-рішення форма «П» № 0001622202 від 29.09.2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 29.09.2015 року № 0001622202 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 110 460,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що договори на поставку труб були укладені шляхом відкритої тендерної процедури, нечинними не визнані, ніким не оспорені та не визнані судом такими, що укладалися з метою фіктивної діяльності. На дату здійснення спірних операцій ТОВ «ГК «Альтернатива» та ТОВ «Метал Траст» були зареєстровані як платники податків, установчі документи не були визнані недійсними. Крім того, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки акт перевірки не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій надані належним чином оформлені первинні документи: податкові накладні, прибутково-видаткові накладні, сертифікати якості на товари, товарно-транспортні накладні та акти списання товарно-матеріальних цінностей Але під час розгляду справи, судом не надано оцінки первинним документам. Разом з тим, наявність податкової накладної є тим первинним документом, на підставі якого позивачем сформовано податковий кредит, а інші документи підтверджують правомірність такого формування. Єдиною підставою, що обґрунтовує судове рішення є неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, хоча товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку з огляду на пункт 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Згідно статті 3 Господарського кодексу України є не сама поставка ТМЦ, а діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Також у апеляційній скарзі вказано, що у випадку, коли судом встановлено, що податковим органом визначено частину податкового боргу, штрафу та пені з порушенням норм чинного законодавства, суд повинен скасувати податкове повідомлення-рішення повністю, оскільки прийняття цих рішень є дискреційною функцією суб'єкта владних повноважень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

На підставі наказу №4127 від 07.07.2015 року контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Криворізька теплоцентраль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки 15.09.2015 року складено акт №295/04-83-22-02/00130850 про результати планової виїзної перевірки, яким встановлено порушення:

- пункту 57.1 статті 57, підпункту 152.9.1 пункту 152.9 статті 152, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 сттатті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 419429,00 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено до бюджету податок на додану вартість на суму 2 129 410,00 грн. за перевіряємий період.

На підставі висновків акту перевірки Криворізькою північною ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.09.2015 року № 0001602202 про збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 2 129 410,00 грн., № 0001612202 про збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на 419 447,00 грн., в тому числі за основним платежем - на 419 429,00 грн., за штрафними санкціями - на 18,00 грн., та № 0001622202, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 093 457,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи мають лише формальні ознаки та не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Цей висновок також підтверджено постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 804/7708/14, який набрав чинності 29.09.2016 року. В частині задоволення позовних вимог, суд керувався судовим рішенням від 15.09.2015 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як визначено статтею 135 Податкового кодексу України, якою передбачено порядок визначення доходів та їх склад, зокрема пунктом 135.2, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 138.2 статті138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як визначено пунктом 138.2 статті 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок контролюючого органу про відсутність підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Група компаній «Альтернатива», ТОВ «Метал Траст».

Згідно з матеріалами справи, взаємовідносини між ДП «Криворізька теплоцентраль» та контрагентом-постачальником - ТОВ «Група компаній «Альтернатива» 02.07.2012 року було укладено договір закупівлі за державні кошти № 64, згідно якого постачальник (ТОВ «Група компаній «Альтернатива») зобов'язується поставити на адресу покупця (ДП «Криворізька теплоцентраль») товар (труби сталеві), згідно специфікацій до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах передбачених договором.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором, ДП «Криворізька теплоцентраль» до перевірки та до суду надано копії наступних документів: специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, сертифікати якості , товарно-транспортні накладні.

17.09.2013 року між ДП «Криворізька теплоцентраль» та контрагентом-постачальником - ТОВ «Група компаній «Альтернатива» було укладено договір поставки № 52, згідно якого постачальник (ТОВ «Група компаній «Альтернатива») зобов'язується поставити покупцю (ДП «Криворізька теплоцентраль») товар (труби та трубки зварні круглого поперечного перерізу зовнішнього діаметра більше ніж 406,4 мм зі сталі), згідно специфікацій до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах передбачених договором.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором, ДП «Криворізька теплоцентраль» до перевірки та до суду надано копії наступних документів: специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери сертифікати якості, товарно-транспортні накладні.

13.12.2013 року між ДП «Криворізька теплоцентраль» та контрагентом-постачальником - ТОВ «Група компаній «Альтернатива» було укладено договір поставки № 64, згідно якого постачальник (ТОВ «Група компаній «Альтернатива») зобов'язується поставити на адресу покупця (ДП «Криворізька теплоцентраль») товар (труби та трубки зварні круглого поперечного перерізу зовнішнього діаметра більше ніж 406,4 мм зі сталі), згідно специфікацій до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах передбачених договором.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором, ДП «Криворізька теплоцентраль» до перевірки та до суду надано копії наступних документів: специфікації, додаткова угода № 1 від 16.04.2014 року, видаткові накладні, податкові товарно-транспортні накладні.

17.06.2013 року між ДП «Криворізька теплоцентраль» та контрагентом-постачальником - ТОВ «Метал Траст» було укладено договір поставки № 33, згідно якого постачальник (ТОВ «Метал Траст») зобов'язується поставити покупцю (ДП «Криворізька теплоцентраль») товар (труби сталеві), згідно специфікацій до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах передбачених договором.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором, ДП «Криворізька теплоцентраль» до перевірки та до суду надано копії наступних документів: специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні.

27.06.2013 року ДП «Криворізька теплоцентраль» та контрагентом-постачальником - ТОВ «Метал Траст» було укладено договір поставки № 34, згідно якого постачальник (ТОВ «Метал Траст») зобов'язується поставити покупцю (ДП «Криворізька теплоцентраль») товар (труби сталеві 426-820), згідно специфікацій до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах передбачених договором.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором, ДП «Криворізька теплоцентраль» до перевірки та до суду надано копії наступних документів: специфікації, податкові накладні, прибуткові ордери, видаткові накладні, сертифікати якості та товарно-транспортні накладні.

Виходячи із змісту поданих позивачем документів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки, а саме: відсутній фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

З наданих позивачем товарно-транспортних накладних, пунктом навантаження поставленого товару зазначено «м. Дніпропетровськ» (без наведення конкретної адреси місця навантаження), в той час, як з договору та специфікацій до нього, платіжних документів, а також видаткових накладних місцезнаходження постачальника значиться «м. Донецьк», також до перевірки було надано товарно-транспортні накладні без серії та номеру.

З наданих копій сертифікатів якості на поставлений контрагентом-постачальником товар вбачається, що дані сертифікати видані ПАТ «Інтрпайп Україна», яке в свою чергу отримує труби від заводів виробників, а саме від ПАТ «Інтерпайп НТЗ», ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», ПАТ «Інтерпайп НМТЗ», які виробляють та відповідно відпускають покупцям сталеві труби діаметром від 28 до 526. ТОВ «ГК «Альтернатива» не здійснює такого виду діяльності як виробництво труб, та не підтверджено отримання ним труб великого діаметру у інших платників податків, а також те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження походження сталевих труб великих діаметрів, а саме: 630, 720, 820.

Також на балансі ДП «Криворізька теплоцентраль» знаходиться 382 208 м. теплових мереж та мереж гарячого водопостачання, проте за три роки 2012-2014 було замінено лише 27 573 п.м. Отже, позивачем придбано труб великого діаметру 823,394 т., що в 1,6 рази перевищує кількість їх використання, тобто потреби у придбанні такої кількості труби у підприємства не було.

Крім того, позивачем не надано первинні документи бухгалтерського обліку, які б підтверджували оприбуткування поставленого ТОВ «Група компаній «Альтернатива» та ТОВ «Метал Траст» товару на складі позивача, документи їх складського та оперативного обліку, а без наявності цих документів неможливо підтвердити факт використання позивачем поставленого товару у власній господарський діяльності.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи документів в їх сукупності не вбачається реальності здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з його контрагентами, отже податковий кредит та витрати сформовано на підставі неповних документів, у зв'язку з чим відповідні суми витрат та податку на додану вартість в ціні вартості товару не можуть включатись до складу витрат та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Відповідно до визначення, наведеного у п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на наведені законодавчі приписи підставою для формування витрат та податкового кредиту є факт реального придбання послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних послуг або ж призначення останніх для такого використання.

Враховуючи не підтвердження фактичного надання позивачу і отримання ним товару, колегія суддів вважає вірним висновок відповідача про безпідставність віднесення витрат та податку на додану вартість по даних операціях до складу грошових зобов'язань та податкового кредиту у відповідних податкових періодах, тому висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є вірним.

Вищевикладене підтверджено постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2015 року у справі № 804/7708/14, якою встановлено, що висновок податкового органу щодо необґрунтованого збільшення позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 478 044,80 грн. за рахунок віднесення витрат по правочинам, реальність яких перевіркою не підтверджена, є правомірним. Це рішення набрало законної сили та є обов'язковим для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України у відповідності до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання позивача на постанову про закриття кримінального провадження, якою встановлено відносно посадових осіб ДП «Криворізька теплоцентраль» відсутність складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 366, частини 2 статті 367 Кримінального кодексу України не підтверджує відсутність допущення позивачем норм податкового законодавства.

Щодо скасування податкового повідомлення-рішення Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0001622202 від 29.09.2015 року в частині 110460,00 грн. суд виходить з того, що у травні 2015 року Криворізькою північною ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено позапланову виїзну перевірку КП «Криворізька теплоцентраль» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Дніпрогума» за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року. За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000942201 від 17.06.2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року вказане податкове повідомлення-рішення було скасовано та встановлено, що сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпрогума» сформовано позивачем правомірно та підтвердилась первинними документами.

З огляду на викладене, податковий орган протиправно зменшив від'ємне значення податку на прибуток за 2014 рік на суму 110 460,00 грн. по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Дніпрогума.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у справі № 804/14887/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко