Постанова № 64951516, 21.02.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р. Справа № 920/1243/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Курченко В.А.

за участі представників:

позивача не зявився,

відповідача ОСОБА_1 (довіреність №15-30 від 04.01.2017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №384 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 17.01.2017 у справі № 920/1243/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан України", м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром", м.Суми,

про визнання результатів закупівлі та договору недійсним

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Титан України" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило визнати недійсними результати торгів, оформлені протоколом оцінки пропозицій № 275 від 08.11.2016, визнати недійсним договір (контракт) №SHP/HNC-28/11-2006, укладений 28.11.2016 за результатами торгів між ПАТ "Сумихімпром" з компанією Holland Novochem B.V.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.01.2017 (суддя Заєць С.В.) провадження у справі припинено із посиланням на те, що ПАТ "Сумихімпром" перебуває у процедурі банкрутства.

Позивач із ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права (зокрема, ст.17 ГПК України), просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити дану справу №920/1243/16 для подальшого розгляду по суті до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог скарги апелянт посилається на те, що оскільки місцевим господарським судом було встановлено факт перебування відповідача в процедурі банкрутства, то суд на підставі ст.17 ГПК України мав передати справу за встановленою підсудністю. Також ТОВ "Титан України" зазначає, що норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що підлягає застосуванню до відповідача, не передбачають можливості спростування майнових дій боржника в процедурі банкрутства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.02.2017, запропоновано учасникам процесу надати суду апеляційної інстанції: позивачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі, відповідачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

21.02.2017 позивач надав письмові пояснення, в яких зазначає, що обєктом судового захисту в даній справі є немайнове право позивача на здійснення господарської діяльності, тому, на думку ТОВ "Титан України", помилковим є посилання місцевого господарського суду на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 02.12.2015 у справі №911/4242/14, яка стосується спору з майновими вимогами до боржника, що перебуває у процедурі банкрутства. Також апелянт зазначає, що ТОВ "Титан України" не є стороною або учасником провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром", а тому позбавлений можливості звернутися до господарського суду за захистом порушеного права з дотриманням передбаченої процесуальним законом форми. На думку апелянта, місцевим господарським судом неправильно застосовано п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки даний спір підлягає вирішенню в господарських судах.

Позивач звернувся до суду з клопотанням (вх.№1934 від 21.02.2017) про розгляд скарги за відсутності представника ТОВ "Титан України". Зважаючи на те, що правову позицію позивача викладено в апеляційній скарзі та у додаткових поясненнях, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказане клопотання підлягає задоволенню.

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав. Присутній у судовому засіданні представник ПАТ "Сумихімпром" усно зазначив, що при розгляді справи покладається на розсуд суду, а також на запитання суду відповів, що припинення провадження у справі є неправомірним. На думку даного учасника процесу, відповідний спір має бути розглянуто судом в окремому провадженні, оскільки його розгляд у межах справи про банкрутство може призвести до надмірного навантаження на суд.

Колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, в межах строку, встановленого ч.2 ст.102 ГПК України для перегляду ухвали господарського суду (про продовження якого сторонами не заявлено) було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожною стороною своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України.

Тому, враховуючи вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги у даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

ТОВ "Титан України" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило визнати недійсними результати торгів, оформлені протоколом оцінки пропозицій № 275 від 08.11.2016, визнати недійсним договір (контракт) №SHP/HNC-28/11-2006, укладений 28.11.2016 за результатами торгів між ПАТ "Сумихімпром" з компанією Holland Novochem B.V.

Ухвалою господарського суду від 20.12.2016 було порушено провадження у даній справі №920/1243/16, призначено її розгляд на 17.01.2017.

Оскаржуваною ухвалою суду від 17.01.2017 провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, із посиланням на те, що ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 було порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром".

ТОВ "Титан України" не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, даний спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство. А саме, апелянт посилається на те, що норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що підлягає застосуванню до відповідача, не передбачають можливості спростування майнових дій боржника в процедурі банкрутства.

Стосовно вказаних тверджень колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується представниками сторін, у даному випадку предметом судового розгляду є спір щодо визнання недійсними правочинів за участю ПАТ "Сумихімпром", укладених 08.11.2016.

На час виникнення спірних правовідносин ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 було порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром". Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на час винесення оскаржуваної ухвали у даній справі №920/1243/16 та її апеляційного перегляду, справа №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" знаходиться на стадії процедури санації, яку було введено ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.10.2012. Провадження у вказаній справі здійснюється за Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі Закон про банкрутство) в редакції, що була чинною до 19.01.2013.

Апелянт посилається на те, що відповідна редакція Закону про банкрутство не передбачає можливості спростування майнових дій боржника в процедурі банкрутства. Разом з тим, п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції зі змінами від 18.01.2013) встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Згідно з ч. 9 ст. 16 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 02.12.2015 у справі №911/4242/14, до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Посилаючись на те, що вимога ТОВ "Титан України" до ПАТ "Сумихімпром" є немайновою, позивач в апеляційній скарзі заперечує правомірність застосування місцевим господарським судом вищенаведених приписів ст.12, 16 ГПК України. Проте, як вбачається системного аналізу п. 7 ч. 1 ст. 12 та ч. 9 ст. 16 ГПК України, справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Отже, на думку колегії суддів, апелянтом не спростовано правомірності посилань місцевого господарського суду на положення вищевказаних процесуальних норм - оскільки вони підлягають застосуванню до вимог ТОВ "Титан України" про визнання недійсними правочинів, укладених боржником.

Разом з тим, зазначивши, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку окремого позовного провадження, місцевий господарський суд припинив провадження у справі із посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, відповідно до якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на момент винесення оскаржуваної ухвали та її апеляційного перегляду між сторонами існує спір стосовно визнання недійсним договору (контракту) №SHP/HNC-28/11-2006, укладеного 28.11.2016 за результатами торгів між ПАТ "Сумихімпром" з компанією Holland Novochem B.V. Вказана обставина підтверджена позивачем в апеляційній скарзі та представником відповідача в судовому засіданні 21.02.2017. Як було встановлено вище, у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 12 та ч. 9 ст. 16 ГПК України, вказаний спір підвідомчий господарському суду. Отже, провадження у справі не підлягає припиненню на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України, який застосовано місцевим господарським судом.

Як розяснено п. 54 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 Про судову практику у справах про банкрутство Закон про банкрутство і ГПК України не містять приписів стосовно заборони прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також стосовно вирішення спору за цим позовом по суті.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2016 у справі № 922/1988/16.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов'язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об'єднаного Королівства" (980_086 ) (Golder v. the United Kingdom), рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції" (Bellet v. France), рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36).

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Суду у справі Андрієвська проти України, no. 34036/06, від 01.12.2011). Судові провадження в національних судах мають бути організовані таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

Згідно з положеннями ст.8 Конституції України, ст. 2, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Отже, припинення провадження у справі призвело до порушення права ТОВ "Титан України" на розгляд його справи по суті, оскільки вказане підприємство, яке не є учасником провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром", і яке звернулося із позовом до господарського суду у відповідності до встановленої законом підсудності, позбавлене судового захисту своїх прав та інтересів або ж змушене повторно звертатися до суду з аналогічною вимогою про визнання правочину недійсним (у межах зазначеної справи про банкрутство), незважаючи на те, що при зверненні до суду з позовом у даній справі №920/1243/16 вимоги процесуального закону ним не порушено.

Відмова судів у розгляді справи по суті із посиланням на відсутність у них відповідної юрисдикції (при дотриманні заявником процедурних вимог прийнятності), за висновком Суду від 28.02.2008 у справі "Церква села Сосулівка проти України" (заява N37878/02), прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яка гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що ні ч. 9 ст. 16 ГПК України, ні інші процесуальні норми, так само як і постанова Верховного Суду України, на яку посилається місцевий господарський суд, не містять положень про те, що у разі якщо суд дійде висновку про розгляд певного господарського спору в межах справи про банкрутство, то провадження у справі за таким спором підлягає припиненню.

Натомість, відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 20.12.2016 у справі №910/5266/16, від 12.10.2016 у справі 922/4705/15, у разі помилкового порушення окремого позовного провадження суд повинен прийняти відповідне рішення щодо передачі справи за підсудністю для розгляду спору в межах справи про банкрутство.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду має бути скасовано, оскільки її винесено із неправильним застосуванням п.1 ч.1 ст.80 ГПК України що призвело до прийняття неправильного рішення та спричинило порушення прав ТОВ "Титан України".

Відповідно до ч.7 ст.106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 та частиною 2 ст.104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Титан України" задовольнити.

Ухвалу господарського суду господарського суду Сумської області від 17.01.2017 у справі № 920/1243/16 скасувати.

Справу № 920/1243/16 передати на розгляд до господарського суду Сумської області.

Повний текст постанови складено 24.02.17

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.