Рішення № 64950194, 20.02.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/170/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017 Справа № 908/3406/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства БМ БАНК (01032 м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 37/122; адреса для листування: 69035 м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 7)

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Прогрес (72400 Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Горького, буд. 2)

про стягнення 835 141 грн. 09 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 05-5/83 від 16.12.2016р.

від відповідача: не зявився

До господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство БМ БАНК, м. Київ до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Прогрес, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське про стягнення 680 000 грн. заборгованості по кредиту, 26 475 грн. 41 коп. заборгованості по процентам, 7 005 грн. 13 коп. пені за несвоєчасно погашеним процентам, 121 660 грн. 55 коп. пені за несвоєчасно погашений кредит.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2016р., справу № 908/3406/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 22.12.2016р. порушено провадження у справі № 908/3406/16, присвоєно справі номер провадження 27/170/16 та призначено судове засідання на 31.01.2017р.

Ухвалою суду від 31.01.2017р. розгляд справи відкладався на 20.02.2017р., на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання представника позивача.

Розгляд справи по суту розпочато 31.01.2017р.

20.02.2017р. продовжено розгляд справи № 908/3406/16.

20.02.2017р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 20.02.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, надав письмові пояснення щодо проведення з відповідачем звірки розрахунків та повідомив суд про те, що з моменту подачі позовної заяви 29.11.2016р. відповідачем здійснено оплату процентів по кредитному договору у розмірі 13 934 грн. 43 коп. за період з 26.09.2016р. по 25.10.2016р. включно, та 21.12.2016р. -14 398 грн. 91 коп. за період з 26.10.2016р. по 25.11.2016р. включно, на підтвердження суду позивач надав банківські виписки за вказаний період (містяться в матеріалах справи).

Заяв про зменшення розміру позовних вимоги в частині сплаченої заборгованості по процентам чи то про припинення провадження у справі, у звязку із сплатою відповідачем суми заборгованості по процентам позивач до суду не надав.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 31.01.2017р. та 20.02.2017р. не зявився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування ГПК України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до результатів безкоштовного пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження відповідача у справі є: 72400 Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Горького, буд. 2.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 31.01.2017р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи на 20.02.2017р., надіслано на адресу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Прогрес, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В матеріалах справи міститься оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, яке отримано уповноваженим представником відповідача ОСОБА_3 - 27.12.2016р.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть зявитися в судове засідання та представляти інтереси ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Прогрес, згідно статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає, що позов є таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено, що 05.02.2014р. між Публічним акціонерним товариством БМ БАНК (банк) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Прогрес (позичальник) укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 17/60/050214.

Відповідно до п. 1.1 договору банк зобов'язується надавати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 1 100 000 грн. 00 коп. та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надасться у вигляді відновлюваної кредитної лінії з остаточним терміном повернення не пізніше 30 грудня 2016 року.

Кредит надасться траншами з позичкового рахунку №20631001301943 на поточний рахунок Позичальника н Банку в безготівковому порядку на ведення поточної діяльності (надалі - Цільове призначення) в період з 05 лютого 2014 року до 30 грудня 2016 року. (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору кредит повертається позичальником на позичковий рахунок 20631001301943 в АТ «БМ БАНК» МФО 380913 не пізніше 30 грудня 2016 року, відповідно до визначеного графіку.

Відповідно до п. 1.6 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.6.1.1 договору в редакції додаткового договору № 1 від 06.02.2014р. до договору відновлювальної кредитної лінії № 17/60/050214 від 05.02.2014р. проценти за користування кредиту розраховуються банком за увесь час користування кредитом на основі наступних процентних ставок: за користування кредитними коштами(траншем) в розмірі 1 100 000 грн. 00 коп., наданими позичальнику в межах ліміту кредитування, встановленого цим договором 25 % річних.

Проценти нараховуються методом «факт/360» для позичкової заборгованості в іноземній валюті, «факт/факт» для позичкової заборгованості в національній валюті України. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім відповідно до умов даного договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем (п. 1.6.1.2 договору).

Згідно п. 1.6.1.3 договору перша сплата позичальником процентів відбувається не пізніше 28 лютого 2014 року за період з першого дня видачі кредиту по 25-го лютого 2014 року включно (з урахуванням положень п. 1.6.1.2 договору). Всі наступні сплати процентів відбуваються в розрахунку з 26-го числа попереднього місяця по 25-е число включно звітного місяця та сплачуються позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця, а у разі повного строкового або дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту.

Відповідно до п. 2.4.1 договору для визначення суми і підстав повернення кредиту або будь-якої неповернутої позичальником банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів), підставою служать виписки за відповідними рахунками банку.

Згідно п. 4.3.3 договору позичальник зобовязався у строки, обумовлені договором, погашати кредит на рахунок № 20631001301943 в АТ «БМ БАНК» та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, комісійну винагороду банку, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобовязань по договору на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено у договорі, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки.

Відповідно до п. 10.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань по даному договору.

Пунктом 4.3.1 договору сторони узгодили, що позичальник зобовязаний належним чином виконувати всі умови договору та взяті на себе цим договором обовязки.

Позивач прийняті на себе зобовязання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 1 100 000 грн. 00 коп. що підтверджується випискою по особовим рахункам з 05.02.2014р. по 21.11.2016р.

Відповідач свої зобовязання за кредитним договором належним чином не виконує.

Як вбачається зі змісту договору відновлювальної кредитної лінії № 17/60/050214 від 05.02.2014р. сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний договір дійсним та обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, на підставі ч. 3 ст. 198 ГК України.

24.11.2016р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію про сплату суми заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 17/60/050214 від 05.02.2014р.

Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором належним чином, послугувало для звернення з даним позовом позивача до господарського суду про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Прогрес» 680 000 грн. заборгованості по кредиту, 26 475 грн. 41 коп. заборгованості по процентам, 7 005 грн. 13 коп. пені за несвоєчасно погашеним процентам, 121 660 грн. 55 коп. пені за несвоєчасно погашений кредит.

У судовому засіданні 20.02.2017р. позивач усно повідомив суд про те, що 29.11.2016р. відповідачем у справі здійснено оплату процентів по кредитному договору у розмірі 13 934 грн. 43 коп. за період з 26.09.2016р. по 25.10.2016р. включно, та 21.12.2016р. -14 398 грн. 91 коп. за період з 26.10.2016р. по 25.11.2016р. включно, на підтвердження суду надано банківські виписки за вказаний період (містяться в матеріалах справи). Всього сплачено заборгованості по процентам на загальну суму 28 333 грн. 34 коп.

У звязку із сплатою відповідачем суми заборгованості по процентам у розмірі 28 333 грн. 34 коп., тоді як позивачем заявлено 26 475 грн. 41 коп., позивач у судовому засіданні 20.02.2017р. усно пояснив, що переплачена відповідачем сума заборгованості по процентам розмірі 1 857 грн. 93 коп. буде зарахована позивачем в рахунок іншого періоду за договором відновлювальної кредитної лінії № 17/60/050214 від 05.02.2014р.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних в частині стягнення з відповідача 13 934 грн. 43 коп. заборгованості по процентам, оскільки дана заборгованість сплачена відповідачем 29.11.2016р., тобто до звернення позивача з даним позовом до суду.

В частині стягнення 12 540 грн. 98 коп. заборгованості по процентам провадження підлягає припиненню, на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України, оскільки дану суму заборгованості (заявленої в межах позовних вимог) відповідач сплатив після звернення позивача з позовом до суду (згідно поштового штемпелю на конверті, позивач позовну заяву за позовом Публічного акціонерного товариства БМ БАНК, м. Київ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Прогрес направив 16.12.2016р.).

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 680 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, господарський суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 005 грн. 13 коп. пені за несвоєчасно погашеним процентам, 121 660 грн. 55 коп. пені за несвоєчасно погашений кредит.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобовязань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.1.1 договору за порушення взятих на себе зобовязань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом, сплаті комісійних винагород у визначені цим договором строки, позичальник зобовязаний сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через три роки від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахованих сум пені, з використанням способу, обраного позивачем, арифметичних помилок в розрахунку не виявлено. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (в кожному місяці) за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Відповідач заперечень щодо розрахунку суду не надав.

Крім того, господарський суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідач двічі не зявлявся у судові засідання, та від нього не надходило заяв про застосування строків позовної давності, то у суду відсутні підставі для її застосування.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Прогрес, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське 7 005 грн. 13 коп. пені за несвоєчасно погашеним процентам, 121 660 грн. 55 коп. пені за несвоєчасно погашений кредит.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобовязання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобовязань. Якщо учасники зобовязання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобовязання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обовязків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобовязання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобовязання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобовязання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Прогрес, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське 680 000 грн. заборгованості по кредиту, 7 005 грн. 13 коп. пені за несвоєчасно погашеним процентам, 121 660 грн. 55 коп. пені за несвоєчасно погашений кредит.

В частині стягнення 26 475 грн. 41 коп. заборгованості по процентам провадження у справі підлягає припиненню, на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 20.02.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 12 129 (дванадцять тисяч сто двадцять девять) грн. 99 коп. судового збору покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини (відповідач сплатив суму заборгованості по процентам у розмірі 12 540 грн. 98 коп. вже після звернення позивача з позовом до суду). Сума судового збору у розмірі 397 грн. 13 коп. підлягає віднесенню на позивача, оскільки заборгованість по процентам у розмірі 13 934 грн. 43 коп. сплачена відповідачем 29.11.2016р., тобто до звернення позивача з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, п. 1.1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства БМ БАНК, м. Київ до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Прогрес, смт. Приазовське, Приазовський район, Запорізька область задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Прогрес (72400 Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 03750925) на користь Публічного акціонерного товариства БМ БАНК (01032 м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 37/122; адреса для листування: 69035 м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 7, код ЄДРПОУ 33881201) 680 000 (шістсот вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 7 005 (сім тисяч пять) грн. 13 коп. пені за несвоєчасно погашеним процентам, 121 660 (сто двадцять одна тисяча шістсот шістдесят) грн. 55 коп. пені за несвоєчасно погашений кредит, 12 129 (дванадцять тисяч сто двадцять девять) грн. 99 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних в частині стягнення з відповідача 13 934 грн. 43 коп. заборгованості по процентам.

В частині стягнення 12 540 грн. 98 коп. заборгованості по процентам провадження підлягає припиненню, на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 24.02.2017р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.