Рішення № 64949841, 20.02.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/149/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017 Справа № 908/3358/16

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "СЕРП І МОЛОТ" (72141, Запорізька область, Приморський район, с. Лозуватка, вул. Леніна, буд. 47, код ЄДРПОУ 03749632)

про стягнення 57 076 грн. 85 коп.

Суддя Азізбекян Т.А.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 23.03.2016 р.

від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

12.12.2016 р. (згідно поштового конверту) до суду направлено позов про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "СЕРП І МОЛОТ" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 67 351 грн. 97 коп., з яких: 41 820 грн. 00 коп. - основний борг, 25 531 грн. 97 коп. - пеня.

Ухвалою від 19.12.2016 р. порушено провадження № 24/149/16, розгляд господарської справи № 908/3358/16 був призначений на 23.01.2017 р. о 12-00.

30.12.2017 р. від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких відповідач зазначає, що виконання авіаційно-хімічних робіт не було належним чином, в установленому порядку, прийнято замовником. Вважає неналежним чином засвідчену та заповнену копію акту прийняття-передачі виконаних робіт неналежним доказом у цій справі. Вказує на те, що позивач не отримував від відповідача завдання на виконання робіт з зазначенням їх обсягу та способу виконання, що згідно з п. 2.1.2 договору є необхідною передумовою для початку виконання робіт. Просить суд застосувати позовну давність та відмовити у стягненні неустойки.

11.01.2017 р. від позивача у справі надійшли документи на виконання ухвали суду.

Клопотанням від 17.01.2017 р. відповідач просив суд відкласти розгляд справи.

На підставі ст. 77 ГПК України, враховуючи неявку представника відповідача та його клопотання про відкладення розгляду справи, по закінченні судового засідання 23.01.2017 р. суд відклав розгляд справи на 20.02.2017 р. на 10 год. 45 хв.

09.02.2017 р. від позивача у справі надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній уточнив розмір заявленої до стягнення пені - 15 256 грн. 85 коп. за період з 10.12.2015 р. по 09.12.2016 р.

На підставі ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог, яким фактично позовні вимоги зменшені в частині стягнення суми пені. Зменшені позовні вимоги складають суму 57 076 грн. 85 коп., з яких: 41 820 грн. 00 коп. - основний борг, 15 256 грн. 85 коп. - пеня за період з 10.12.2015 р. по 09.12.2016 р.

20.02.2017 р. до суду від відповідача у справі надійшли додаткові заперечення, в яких останній просив суд відмовити у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог, а у випадку її прийняття - відмовити у її задоволенні; розгляд справи відкласти, а за необхідності строк розгляду справи продовжити на 15 днів.

Клопотання відповідача про відмову у прийнятті заяви позивача про уточнення позовних вимог суд не задовольняє, оскільки судом розцінено відповідну заяву як заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені. Заяву прийнято судом до розгляду як зменшення позовних вимог. Достатніх та обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи або продовження строку розгляду справи суд не вбачає.

В судовому засіданні 20.02.2017 р. представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

За заявою присутнього представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 20.02.2017 р. суд відмовив позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення позову, з урахуванням не сплати судового збору за подання відповідної заяви та не надання позивачем жодних обґрунтувань та доказів в підтвердження цього клопотання.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2015 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавцем) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "СЕРП І МОЛОТ" (замовником) було укладено договір № 23 про надання послуг в рослинництві (надалі -договір).

У відповідності з п. 1.1. даного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати за плату авіаційно-хімічні роботи повітряними суднами, сертифікованими для даного виду робіт.

Згідно п. 4.1. даного договору оплата за виконані роботи проводиться замовником за фактично виконаний об'єм робіт підтверджений в Акті приймання-передачі виконаних робіт, підписаному уповноваженими на те представниками виконавця та замовника.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розрахунки за виконані виконавцем авіаційно-хімічні роботи здійснюються замовником у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, зазначений в даному договорі.

Пунктом 4.3 договору сторони передбачили сплату 50% попередньої оплати. Кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання передачі виконаних робіт.

У випадку порушення термінів та умов оплати за надані послуги, передбачені цим договором, винна сторона сплачує неустойку, в сумі подвійної ставки НБУ, за кожну прострочену добу (п . 4.5 договору).

Згідно з п. 5.1 договору хімічні препарати для виконання авіаційно-хімічних робіт, що є предметом цього договору, надаються замовником.

Згідно п. 4.3 договору відповідачем перераховано відповідачу 41 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 2065 від 10.06.2015 р.

14.06.2015 р. сторонами складений акт прийняття-передачі робіт, в якому сторони підтвердили, що відповідно до умов договору № 23 від 10.06.2015 р. проведені роботи, фактичний об'єм виконаних робіт становить 1010 га. Відповідно до домовленості замовник зобов'язаний сплатити за послуги з розрахунку 82 грн/га, що складає 82 820 грн. 00 коп. Акт підписаний з боку обох сторін без зауважень.

Пунктом 3.9 договору передбачено, що претензії замовника до якості виконаних послуг приймаються виконавцем протягом 5-ти робочих днів. Після закінчення цього терміну з дня передачі акта виконаних робіт, при відсутності претензій з боку замовника, робота вважається остаточно прийнятою замовником.

Як зазначає позивач, протягом визначеного договором строку претензії від відповідача до позивача щодо якості виконаних робіт не надходили. Авіаційно-хімічні роботи виконані якісно повітряними суднами, сертифікованими для даного виду робіт, що підтверджується записом навігатора «КорГон». Претензія щодо якості виконаних послуг направлена відповідачем позивачу лише 22.12.2016 року, яку позивач отримав 27.12.2016 року, тобто претензія направлена через півтора роки після виконання робіт. До претензії не додано жодних документів, які б підтвердили неякісне виконання робіт.

Враховуючи, що станом на день подання позову оплата відповідачем за виконані позивачем авіаційно-хімічні роботи в повному обсязі нездійснена, що підтверджується у т.ч. банківською випискою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "СЕРП І МОЛОТ" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 41 820 грн. 00 коп. основного боргу та 15 256 грн. 85 коп. пені було предметом судового розгляду у цій справі (згідно заяви про уточнення позову, розціненої судом як зменшення позовних вимог).

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини сторін були врегульовані договором № 23 про надання послуг в рослинництві від 10.06.2015 р.

На виконання умов вказаного договору, враховуючи заявку від 10.06.2015 р. та здійснену відповідачем передоплату в розмірі 50% від вартості заявлених послуг, позивач провів обумовлені роботи відповідачу (фактичний об'єм - 1010 га) на загальну суму 82 820 грн. 00 коп., що підтверджується актом прийняття-передачі виконаних робіт від 14.06.2015 р., підписаного з боку обох сторін без зауважень та скріпленого печатками.

Враховуючи здійснену відповідачем передоплату в розмірі 50% - в сумі 41 000 грн. 00 коп., відповідач, згідно п. 4.3 договору, повинен був остаточно розрахуватись за прийняті авіаційно-технічні роботи не пізніше п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання передачі виконаних робіт.

Відповідачем остаточний розрахунок в сумі 41 820 грн. 00 коп. до 19.06.2015 р. (включно) не здійснено, у зв'язку із чим, за останнім рахується прострочена заборгованість за виконані позивачем авіаційно-хімічні роботи в сумі 41 820 грн. 00 коп.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами погасити заборгованість по оплаті виконаних робіт. Письмові претензії позивача до відповідача: № 64 від 21.07.2015 року, № 65 від 05.11.2015 року, № 70 від 17.12.2015 року, № 5 від 07.06.2016 останнім отримувались, що підтверджується поштовими повідомленнями, що містяться в матеріалах справи. Відповідей на претензії не надано, як і доказів сплати заборгованості.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Факт надання позивачем відповідачу авіаційно-хімічних робіт та наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в заявленій до стягнення сумі 41 820 грн. 00 коп. відповідачем не спростований. Доказів сплати спірної заборгованості суду не надано.

При цьому, суд враховує, що відповідач, у встановлений договором строк, не звернувся до позивача із відповідною претензією щодо якості виконаних позивачем робіт, а отже, відповідно до п. 3.9 договору, роботи вважаються остаточно прийнятими замовником. А акт прийняття-передачі виконаних робіт від 14.06.2015 р. оформлений із зазначенням необхідних даних та з посиланням на договір, і підписаний з боку обох сторін без зауважень. Роботи виконані на підставі заявки від 10.06.2015 р. із посиланням на договір, виданої замовником. Відповідно до договірних зобов'язань, хімічні препарати для виконання авіаційно-хімічних робіт, що є предметом цього договору, надаються замовником.

Отже доводи відповідача, викладені у запереченнях, у т.ч. із посиланням на претензії щодо якості виконаних робіт, спростовуються вищевикладеними обставинами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 41 820 грн. 00 коп. основного боргу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.5 договору, у випадку порушення термінів та умов оплати за надані послуги, передбачені цим договором, винна сторона сплачує неустойку, в сумі подвійної ставки НБУ, за кожну прострочену добу.

Позивач, згідно уточнених (зменшених) позовних вимог в частині стягнення пені, просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню в сумі 15 256 грн. 85 коп. за період з 10.12.2015 р. по 09.12.2016 р.

Відповідачем було заявлено про застосування до вимог позивача про стягнення пені спеціальної позовної давності.

Статтею 258 Цивільного кодексу України до стягнення пені встановлюється спеціальна позовна давність в один рік.

З урахуванням здійсненого судом перерахунку суми пені за допомогою ІПС «Законодавство», беручи до уваги умови договору, суму простроченого боргу, та враховуючи положення ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України і спеціальну позовну давність в один рік, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, в сумі 453 грн. 72 коп. за період з 12.12.2015 р. (за рік до подання до суду позовної заяви - 12.12.2016 р.) по 20.12.2015 р. (з урахуванням шестимісячного строку нарахування пені від дня, коли зобов'язання мало бути виконано). В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 14 803 грн. 13 коп. (15 256,85 грн. - 453,72 коп.), суд відмовляє, у т.ч. з підстав спливу строку спеціальної позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 41 820 грн. 00 коп. основного боргу за виконані роботи та 453 грн. 72 коп. пені. В іншій часині у позові слід відмовити.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "СЕРП І МОЛОТ" (72141, Запорізька область, Приморський район, с. Лозуватка, вул. Леніна, буд. 47, код ЄДРПОУ 03749632) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 41 820 грн. 00 коп. (сорок одна тисяча вісімсот двадцять гривень 00 копійок) основного боргу, 453 грн. 72 коп. (чотириста п'ятдесят три гривні 72 копійки) пені та 1 020 грн. 61 коп. (одна тисяча двадцять гривень 61 копійка) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 24.02.2017 р.

Суддя Т.А.Азізбекян