Рішення № 64949767, 14.12.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.2016р. Справа №905/262/15

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Шилової О.М.,

суддів Сажневої М.В., Ніколаєвої Л.В.

при секретарі судового засідання Кащеєві А.О.

розглянув матеріали справи

за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави

в особі: 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ

2) Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія

Нафтогаз України, м.Київ

до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа, м.Маріуполь Донецької області

про стягнення 30925688,73грн. основного боргу за природний газ, 35105807,29грн. інфляційних, 1160938,35грн. 3% річних

за участю представників сторін:

прокурор: Хряк О.О. за службовим посвідченням №028256 від 15.08.2014р.,

від позивача-1: не викликався,

від позивача-2: ОСОБА_1 за дов.№14-94 від 18.04.2014р.,

від відповідача: не з'явився.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

14.12.2016р. з 11-07год. до 11-12год.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м.Маріуполя звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі: Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ та Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ з позовною заявою до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа, м.Маріуполь Донецької області про стягнення з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 61461244,08грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13/2388-БО-7 від 28.12.2012р. за поставлений природний газ, 3839120,04грн. пені, 3% річних в сумі 1016770,49грн. та 335731,93грн. інфляційних витрат, а всього 66652866,54грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на Договір купівлі-продажу природного газу №13/2388-БО-7 від 28.12.2012р., акти приймання-передачі природного газу від 26.09.2013р. (за січень липень 2013 року), 31.08.2013р. (за серпень 2013 року), 30.09.2013р. (за вересень 2013 року) тощо.

Ухвалою суду від 18.06.2015р. (суддя Ніколаєва Л.В., т.1, а.с.1-2) порушене провадження у справі №905/262/15 та призначено її розгляд.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2016р., проведеного у зв'язку з перебуванням судді Ніколаєвої Л.В. на лікарняному та наявності підстав, які призводять до порушення процесуального строку розгляду справи, для розгляду справи №905/262/15 призначено головуючого суддю Кротінову О.В. (т.2, а.с.1-2).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.08.2015р. (суддя Кротінова О.В., т.2, а.с.54-55), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015р. (т.2, а.с.88-89), позов залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2015р. (т.2, а.с.149-153) задоволено касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області, ухвалу господарського суду Донецької області від 04.08.2015р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015р. у справі №905/262/15 скасовано, а справу направлено на розгляд по суті до господарського суду Донецької області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2016р., проведеного на підставі задоволення самовідводу судді Кротінової О.В., для розгляду справи №905/262/15 призначено головуючого суддю Шилову О.М. (т.2, а.с.157-158).

Ухвалою суду від 15.01.2016р. (суддя Шилова О.М., т.2, а.с.160-161) справу №905/262/15 прийнято до провадження та задоволено заяву прокурора №120-2339-вих.-15 від 23.07.2015р. про уточнення позовних вимог (т.2, а.с.3-6), в якій прокурор змінив предмет спору та просив стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 30925688,73грн. основного боргу за природний газ, поставлений за договором купівлі-продажу природного газу №13/2388-БО-7 від 28.12.2012р. у січні вересні 2013 року, а також донараховані на заборгованість за березень вересень і листопад грудень 2013 року інфляційні в розмірі 35105807,29грн. за період жовтень 2014 року травень 2015 року та 3% річних в сумі 1160938,35грн. за період 04.11.2014р. 24.06.2015р.

До заяви прокурора №120-2339-вих.-15 від 23.07.2015р. доданий розрахунок сум основного боргу, 3% річних та інфляційних нарахувань (т.2, а.с.13-21).

Протягом розгляду справи прокурор (керівник Маріупольської місцевої прокуратури №1) надав суду:

1) лист №80-2667вих.-16 від 12.03.2016р. про відсутність можливості надати документи на виконання вимог суду (т.3, а.с.1);

2) клопотання №80-2668вих.-16 від 12.03.2016р. про заміну прокурора, що звернувся до суду, його правонаступником (т.3, а.с.2-13);

3) лист №80-4317вих.-16 від 12.05.2016р. з доданими копіями частини акту приймання-передачі справ, документів та майна до Маріупольської місцевої прокуратури №1 (т.3, а.с.82-91);

4) з супровідним листом №80-8163вих.-16 від 16.08.2016р. документи на підтвердження правонаступництва керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 (т.3, а.с.120-129). З урахуванням додатково наданих документів судом задоволене клопотання №80-2668вих.-16 від 12.03.2016р. про заміну прокурора, що звернувся до суду, його правонаступником керівником Маріупольської місцевої прокуратури №1.

Протягом розгляду справи позивач-2 (Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України) надав суду:

1) з супровідним листом вх.№8330/16 від 15.03.2016р. копії актів приймання-передачі природного газу за жовтень грудень 2013 року (т.2, а.с.213-216);

2) пояснення б/н від 23.03.2016р. по суті спору з додатками (т.3, а.с.17-53);

3) з супровідним листом б/н від 17.05.2016р. докази звернення до господарського суду Запорізької області з заявою про розяснення рішення від 17.02.2015р. у справі №908/65/15-г (т.3, а.с.69-73);

4) з супровідним листом б/н від 19.07.2016р. сальдо та довідку по операціям відносно ККП «Маріупольтепломережа» по Договору №13/2388-БО-7 (т.3, а.с.110-113);

5) з супровідним листом б/н від 28.11.2016р. довідку про розмір заборгованості за договором №13/2388-БО-7 від 28.12.2012р. станом на 01.11.2016р. (т.3, а.с.153-154);

6) пояснення вх.№36093/16 від 14.12.2016р., в яких просив суд врахувати довідку про стан заборгованості на 01.11.2016р. як доказ наявності основного боргу (т.3, а.с.159-160).

Протягом розгляду справи відповідач надав суду:

1) відзив №173/01 від 11.03.2016р. (з додатками), в якому просив у задоволенні позову відмовити (т.2, а.с.177-181, 182-212);

2) письмові пояснення №212/01 від 25.03.2016р. по суті спору з додатком (т.3, а.с.54-56);

3) пояснення вх.№15598/16 від 17.05.2016р. щодо періодів нарахування річних та інфляційних (т.3, а.с.74);

4) з клопотанням вх.№15941/16 від 23.05.2016р. копію ухвали господарського суду Запорізької області від 13.05.2016р. про розяснення рішення суду у справі №908/65/15-г (т.3, а.с.79-81);

5) з клопотанням б/н від 14.11.2016р. копію Акту звіряння розрахунків від 17.10.2016р. станом на 30.09.2016р. (т.3, а.с.143-147).

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30.03.2016р. визначено склад судової колегії для подальшого розгляду справи №905/262/15 (т.3, а.с.61, 62). Протягом розгляду спору колегіальний склад суду неодноразово змінювався. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.09.2016р. визначений наступний склад колегії для розгляду справи №905/262/15: ОСОБА_2 головуючий суддя, судді Ніколаєва Л.В., Сажнева М.В. (т.3, а.с.137, 138).

Ухвалою суду від 28.11.2016р. за клопотанням позивача-2 строк розгляду спору продовжувався на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України (т.3, а.с.152, 157).

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-2, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (Продавець, позивач-2) та Комунальним комерційним підприємством Маріупольтепломережа (Покупець, відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №13/2388-БО-7 (далі Договір, т.1, а.с.12-17).

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.

Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Продавець передає Покупцеві з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 29224тис.куб.м. (п.2.1.Договору).

Згідно з п.3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Відповідно до п.3.4. Договору акти приймання-передачі газу, у яких зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість, є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

За умовами п.п.5.1.-5.3. Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000куб.м. природного газу (з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%, тарифу на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 366,72грн. з ПДВ) становить 4661,74грн. з ПДВ.

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.6.3. Договору в платіжних дорученнях Покупець повинен обовязково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за Договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобовязань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором (п.7.1. Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11. Договору).

Договір підписаний без зауважень представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

З актів приймання-передачі природного газу від 26.09.2013р. (за січень липень 2013 року), від 31.08.2013р. (за серпень 2013 року), від 30.09.2013р. (за вересень 2013 року) (т.1, а.с.18-26) та від 31.10.2013р. (за жовтень 2013 року), від 30.11.2013р. (за листопад 2013 року), від 31.12.2013р. (за грудень 2013 року) (т.2, а.с.214-216) вбачається, що відповідач прийняв від позивача-2 у січні грудні 2013 року природний газ на підставі Договору в обсязі 28008635куб.м. на загальну суму 129776244,10грн.

Всі акти підписані і скріплені печатками Продавця, Покупця та Газорозподільної організації без зауважень з боку Продавця і Покупця та з відмітками Газорозподільної організації про погодження актів в частині загального обсягу газу по вузлам обліку.

Отже, позивач-2 свої зобовязання за Договором у січні грудні 2013 року виконав належним чином.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.02.2015р. у справі №908/65/15-г (т.1, а.с.97-102) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про стягнення 46999202,99грн. задоволені частково стягнуто з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" на користь позивача 29695555,37грн. основного боргу, 8793165,45грн. інфляційних втрат, 2230073,12грн. 3% річних, 3077206грн. пені та 73080грн. судового збору.

Постановами Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2015р. та Вищого господарського суду України від 22.07.2015р. рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2015р. у справі №908/65/15-г залишене без змін.

Відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 13.05.2016р. про розяснення рішення у справі №908/65/15-г (т.3, а.с.80-81) вказаним рішенням стягнуто основний борг за газ, отриманий за Договором купівлі-продажу природного газу №13/2388-БО-7 від 28.12.2012р. протягом жовтня грудня 2013 року; інфляційні втрати за період з березня 2013 року по вересень 2014 року; 3% річних за період з 15.02.2013р. по 03.11.2014р.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів.

На підставі наявних у матеріалах даної справи: рішення від 17.02.2015р. у справі №908/65/15-г господарського суду Запорізької області (т.1, а.с.97-99, 159-164), реєстру прийнятих платежів на користь НАК «Нафтогаз України» від ККП "Маріупольтепломережа" за період 30.09.2011р.-09.12.2013р. включно (т.1, а.с.181-185) та банківських виписок (т.1, а.с.186-245), розрахунку позовних вимог у справі господарського суду Запорізької області №908/65/15-г (т.1, а.с.103-104, 105-113, 165-167, 168-176), заяви прокурора №120-2339-вих.-15 від 23.07.2015р. про уточнення позовних вимог (т.2, а.с.3-6), розрахунку позовних вимог з урахуванням зміни предмету позову (т.2, а.с.13-21), акту від 18.06.2015р. звіряння розрахунків станом на 31.05.2015р. та пояснень відповідача до нього (т.2, а.с.29, 31), картки бухгалтерського рахунку відповідача №631 з інформацією про нарахування та оплати за Договором №13/2388-БО-7 від 28.12.2012р. за період 01.12.2012р. 13.07.2015р. (т.2, а.с.32-48), ухвали господарського суду Запорізької області від 13.05.2016р. про розяснення рішення суду у справі №908/65/15-г (т.3, а.с.80-81), довідки позивача-2 про операції по підприємству ККП "Маріупольтепломережа" з 01.01.2013р. по 31.05.2016р. (т.3, а.с.112-113), довідки позивача-2 про стан заборгованості на 01.11.2016р. та пояснень позивача-2 вх.№36093/16 від 14.12.2016р. (т.3, а.с.154, 159-160) судом встановлено наступне:

- протягом розгляду даної справи відповідач оплат за Договором не здійснював;

- на момент подання позову у даній справі заборгованість за січень та лютий 2013 року була погашена повністю (останній платіж за січень надійшов 05.04.3013р., за лютий 30.04.2013р.); пеня, річні та інфляційні за весь період прострочення оплат за зобовязаннями січня та лютого 2013 року стягнуті рішенням господарського суду Запорізької області від 17.02.2015р. у справі №908/65/15-г;

- в розрахунку позовних вимог з урахуванням зміни предмету позову (т.2, а.с.13-21) всупереч умовам п.6.3. Договору в рахунок оплати боргу за зобовязанням березня 2013 року не враховані здійснені відповідачем у період 02.10.2013р. 24.06.2014р. часткові оплати боргу на загальну суму 17480000,00грн., внаслідок чого помилково визначено борг за березень 2013 року: замість 936261,25грн. вказано 18416261,25грн.; натомість часткові оплати боргу на загальну суму 17480000,00грн. враховані як повне погашення боргу за жовтень 2013 року та часткова оплата боргу за листопад 2013 року, внаслідок чого помилково визначено борг за жовтень 2013 року: замість 10468841,24грн. вказано 00,00грн. та за листопад 2013 року: замість 14727351,37грн. вказано 7716192,61грн. Наявність в розрахунку позовних вимог з урахуванням зміни предмету позову (т.2, а.с.13-21) помилок підтверджується також розрахунком позовних вимог у справі господарського суду Запорізької області №908/65/15-г, в якому за зобовязанням березня 2013 року значиться борг 936261,25грн., а за зобовязаннями жовтня та листопада 2013 року жодних оплат не відображено (т.1, а.с.103-104, 105-113, 165-167, 168-176). Суд також зауважує, що під час винесення рішення від 17.02.2015р. у справі №908/65/15-г господарський суд Запорізької області здійснив нарахування пені, річних та інфляційних на заборгованість за березень, жовтень та листопад 2013 року з урахуванням віднесення оплат в загальній сумі саме в рахунок погашення боргу за березень 2013 року (т.1, а.с.97-99, 159-164; т.3, а.с.80-81);

- в графі «разом» розрахунку позовних вимог у справі господарського суду Запорізької області №908/65/15-г (т.1, а.с.103-104, 105-113, 165-167, 168-176) щодо основного боргу виділені рядки «січень вересень 2013» і «жовтень грудень 2013», в яких оплати в сумі 17480000,00грн., що відображені в помісячних розрахунках як оплати за березень 2013 року і, відповідно, відносяться до періоду «січень вересень 2013», позивач з невідомих причин відобразив як суму оплат за період «жовтень грудень 2013». Вказане призвело до стягнення господарським судом Запорізької області за період жовтень грудень 2013 року меншої суми боргу, ніж був наявний за цей період на момент прийняття рішення від 17.02.2015р. у справі №908/65/15-г, рівно як і на час розгляду справи №905/262/15, оскільки з того часу оплати відповідачем не здійснювались;

- відповідач свого обовязку з повної та своєчасної оплати отриманого у березні грудні 2013 року природного газу у встановлені Договором терміни не виконав, чим порушив умови Договору, вимоги ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу (далі ЦК) України та ст.193 Господарського кодексу (далі ГК) України щодо обовязковості виконання зобовязання належним чином відповідно до умов договору та у строк, встановлений у зобовязанні.

Таким чином, за зобовязаннями березня грудня 2013 року у відповідача існує заборгованість за поставлений на підставі Договору природний газ в сумі 30925688,73грн., з яких: 936261,25грн. за березень, 8248610,87грн. за квітень, 861069,27грн. за травень, 890107,21грн. за червень, 813056,46грн. за липень, 703684,12грн. за серпень, 992899,55грн. за вересень, 17480000,00грн. за жовтеньгрудень 2013 року. З огляду на викладене позовна вимога про стягнення 30925688,73грн. основного боргу є обґрунтованою, доведеною та такою, що не спростована відповідачем і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд не приймає до уваги викладені у відзиві №173/01 від 11.03.2016р. (т.2, а.с.177-179, 182-184) доводи відповідача про необґрунтованість вимоги про стягнення основного боргу за Договором через непогодження відповідача з визначенням суми основного боргу та періоду виникнення заборгованості, оскільки такі доводи спростовуються встановленими у даному рішенні обставинами та наявною у матеріалах справи ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.05.2016р. про розяснення рішення у справі №908/65/15-г (т.3, а.с.80-81).

На підставі приписів ст.625 ЦК України прокурор просить суд стягнути з відповідача 35105807,29грн. інфляційних за період жовтень 2014 року травень 2015 року та 1160938,35грн. 3% річних за період 04.11.2014р. 24.06.2015р., донараховані на несплачену заборгованість за Договором за березень вересень і листопад грудень 2013 року (т.2, а.с.3-6, 13-21).

Судом перевірено розрахунки вказаних сум (т.2, а.с.13-21) та з урахуванням викладеного вище у даному рішенні щодо сум основного боргу встановлено, що в розрахунках 3% річних та інфляційних за зобовязанням березня 2013 року не враховані здійснені відповідачем до подання даного позову часткові оплати боргу, внаслідок чого помилково визначено базу нарахування річних та інфляційних на борг за березень 2013 року замість 936261,25грн. вказано 18416261,25грн. Відповідно помилково визначені бази нарахування за зобовязаннями жовтня (замість 10468841,24грн. вказано 00,00грн.) та листопада 2013 року (замість 14727351,37грн. вказано 7716192,61грн.). Водночас з огляду на те, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України порядок збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення річних та інфляційних не дотриманий ані прокурором, ані позивачем-2, суд виходитиме з наявного у справі розрахунку позовних вимог (т.2, а.с.13-21).

З огляду на викладене стягненню на користь позивача-2 підлягає сума 3% річних у розмірі 826184,37грн., нарахована на заборгованість:

- за березень 2013 року в сумі 17930,04грн. за період 04.11.2014р. 24.06.2015р.;

- за квітень 2013 року в сумі 157966,55грн. за період 04.11.2014р. 24.06.2015р.;

- за травень 2013 року в сумі 16490,07грн. за період 04.11.2014р. 24.06.2015р.;

- за червень 2013 року в сумі 17046,16грн. за період 04.11.2014р. 24.06.2015р.;

- за липень 2013 року в сумі 15570,59грн. за період 04.11.2014р. 24.06.2015р.;

- за серпень 2013 року в сумі 13476,03грн. за період 04.11.2014р. 24.06.2015р.;

- за вересень 2013 року в сумі 19014,71грн. за період 04.11.2014р. 24.06.2015р.;

- за листопад 2013 року в сумі 147770,37грн. за період 04.11.2014р. 24.06.2015р.;

- за грудень 2013 року в сумі 420919,85грн. за період 04.11.2014р. 24.06.2015р.

Крім помилкового визначення сум боргу, на які нараховані інфляційні за березень, жовтень та листопад 2013 року, у розрахунку інфляційних наявні наступні порушення.

При розрахунку інфляційних на заборгованість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та грудень 2013 року позивачем суму інфляційних за кожний попередній період неправомірно включено до суми основного боргу, на який нараховуються інфляційні за кожний наступний період, що фактично є застосуванням індексу споживчих цін у відносинах між юридичними особами (т.2, а.с.13-21).

З урахуванням встановлених у даному рішенні фактів суд приймає зазначений в графі «Сума боргу, грн.» розрахунку інфляційних за зобовязаннями листопада 2013 року показник 9018704,76грн. як суму боргу за листопад 2013 року, а не як суму боргу з інфляційною складовою, як то малось на увазі під час складення розрахунку позовних вимог (т.2, а.с.20). Суд також зазначає, що відображені в рядку «задоволено рішенням суду у справі №908/65/15-г» розрахунку інфляційних за зобовязаннями листопада 2013 року відомості не відповідають заявленій та стягнутій сумам інфляційних, а також базі нарахування у справі №908/65/15-г.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають інфляційні в загальній сумі 11811338,83грн., нараховані на заборгованість:

- за березень 2013 року в сумі 473972,03грн. за період жовтень 2014 року травень 2015 року;

- за квітень 2013 року в сумі 4175769,12грн. за період жовтень 2014 року травень 2015 року;

- за травень 2013 року в сумі 435906,91грн. за період жовтень 2014 року травень 2015 року;

- за червень 2013 року в сумі 450607,05грн. за період жовтень 2014 року травень 2015 року;

- за липень 2013 року в сумі 411600,95грн. за період жовтень 2014 року травень 2015 року;

- за серпень 2013 року в сумі 356232,40грн. за період жовтень 2014 року травень 2015 року;

- за вересень 2013 року в сумі 502644,55грн. за період жовтень 2014 року травень 2015 року;

- за листопад 2013 року в сумі 4565620,74грн. за період жовтень 2014 року травень 2015 року;

- за грудень 2013 року в сумі 438985,08грн. за період жовтень 2014 року травень 2015 року.

Відповідач у відзиві №173/01 від 11.03.2016р. (т.2, а.с.177-179, 182-184) просив суд відмовити у стягненні інфляційних нарахувань та 3% річних, посилаючись на ст.218 ГК України, відсутність вини підприємства у виникненні заборгованості, оскільки Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа вжито усі можливі заходи щодо виконання зобовязань за Договором, а також на невідворотні обставини, які обєктивно склалися на території Донецької області та м.Маріуполя.

У письмових поясненнях №212/01 від 25.03.2016р. (т.3, а.с.54-56) відповідач пояснив суду, що підприємство не повідомляло позивача-2 про настання невідворотних обставин за Договором купівлі-продажу природного газу №13/2388-БО-7 від 28.12.2012р., проте факт проведення антитерористичної операції на території Донецької області є загальновідомим.

Суд не приймає до уваги наведені у відзиві №173/01 від 11.03.2016р. заперечення, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК України); боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 ст.612 ЦК України, ч.1 ст.220 ГК України), а прострочення відповідачем виконання своїх зобовязань за Договором відбулось до початку АТО.

Відповідно до п.4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках, коли позивач звільнений від сплати судового збору, у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Враховуючи, що під час подання позову судовий збір не був сплачений прокурором, його сплата покладається на відповідача відповідно до приписів абз.3 ч.1, ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України; ст.ст.6, 509, 525, 526, 530, 612, 625, 627 Цивільного кодексу України; ст.179, 193, 218, 220 Господарського кодексу України; ст.17 Закону України №3477-ІV від 23.02.2006р. "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ та Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа, м.Маріуполь Донецької області про стягнення на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 30925688,73грн. основного боргу за природний газ, 35105807,29грн. інфляційних, 1160938,35грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (87534, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гризодубової, 1; Ідентифікаційний код 33760279) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; Ідентифікаційний код 20077720) 30925688,73грн. основного боргу за природний газ, 11811338,83грн. інфляційних, 826184,37грн. 3% річних.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (87534, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Гризодубової, 1; Ідентифікаційний код 33760279) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів Управління державної казначейської служби м.Харкова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999649, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, код банку отримувача (МФО) 851011, рахунок отримувача 31216206783002, код класифікації доходів бюджету 22030101) 47377,76грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.12.2016р. оголошено та підписано вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2017р.

Головуючий суддя О.М. Шилова

Суддя М.В. Сажнева

Суддя Л.В. Ніколаєва

надруковано 5 примірників:

1 до справи, 1 прокурору,

3 сторонам у справі