Ухвала суду № 64949308, 13.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду місті Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Валевич О.Є.

представника ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2, адвоката Тарана Д.П., на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Перепелиці С.О. та накладено арешт на майно яке було вилучено під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1, а саме на грошові кошти в сумі 19 607 доларів США, 26 880 рублів РФ, 15 900 грн., які належать ОСОБА_2

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявності підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає про відсутність підстав для накладення арешту на зазначені грошові кошти, оскільки жодних даних того, що вони відповідають критеріям зазначеним в ст. 98 КПК України стороною обвинувачення не надано, у зв'язку з чим вважає помилковими висновки слідчого судді з приводу того, що це майно може бути використано, як доказ у кримінальному проваджені.

Також, в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення, посилаючись на ті обставини, що воно було постановлене без участі власника майна та його представника.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги в тому числі і в частині щодо підстав для поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що в матеріалах судового провадження відсутні відомості про отримання власником майна направленого йому повідомлення про розгляд клопотання слідчого, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді, і вважає за необхідне поновити його.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу незаконності постановленого судом першої інстанції рішення, то колегія суддів вважає їх безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003532, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 219, ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території України функціонує організована злочинна група, до складу якої входять посадові особи Міністерства інфраструктури України та ПАТ «Тепловозоремонтний завод», діяльність якої направлена на розкрадання майна підприємства у сфері транспорту шляхом доведення його до банкрутства.

Установлено, що службові особи ПАТ «Тепловозоремонтний завод», перебуваючи у змові з невстановленими на даний час посадовими особами Міністерства інфраструктури України та іншими невстановленими особами, з метою доведення до банкрутства вказаного підприємства, яке перебувало у їх віданні, підробили та у подальшому використали форвардний контракт від 22 грудня 2008 року, який нібито уклали між «ANDATA Limited» та ПАТ «Тепловозоремонтний завод» на невигідних умовах, а саме на закупівлю базового активу загальною вартістю понад 97 млн. грн.

Відповідно до вказаного договору «ANDATA Limited» випускає безвідкличне зобов'язання передати базовий актив ПАТ «Тепловозоремонтний завод» у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни продажу під час укладання контракту (в момент видачі деривативу).

Крім цього, 22 грудня 2008 року між «ANDATA Limited» та ЗАТ «Внешторг» укладено підроблений договір поруки, в якому поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником (ПАТ «Тепловозоремонтний завод») його зобов'язань.

Вказаний форвардний контракт та договір поруки було підписано громадянином Російської Федерації - ОСОБА_6 як керуючим директором фірми «ANDATA Limited». Однак у подальшому установлено, що на момент укладання вказаних договорів директором вище зазначеної фірми був громадянин Кіпру - ОСОБА_12, а тому ОСОБА_6 права підпису не мав, оскільки набув статусу директора «ANDATA Limited» лише 16 червня 2011 року.

Крім того, ПАТ «Тепловозоремонтний завод» на момент нібито укладення вказаного форвардового контракту мало стійку фінансову неспроможність.

Зокрема встановлено, що 29 листопада 2005 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Тепловозоремонтний завод», в особі Генерального директора ОСОБА_8, укладено кредитний договір № 7-КБ, згідно якого завод отримує в кредит від банку грошові кошти в сумі 30 мільйонів гривень з умовою повернення в повному обсязі до 28 листопада 2008 року.

Також, 29 листопада 2005 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ЗАТ «Внешторг», в особі голови правління ОСОБА_9, укладено кредитний договір № 6-КБ, згідно якого ЗАТ «Внешторг» отримає в кредит від банку грошові кошти в сумі 16 мільйонів гривень з умовою повернення в повному обсязі до 28 листопада 2008 року.

Поряд з цим, 29 листопада 2005 року між ПАТ «Тепловозоремонтний завод», в особі Генерального директора ОСОБА_8, та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки (без номеру), відповідно до якого ПАТ «Тепловозоремонтний завод», передає в іпотеку банку своє майно з метою забезпечення вимог згідно з договором № 6-КБ та 7-КБ від 29 листопада 2005 року.

Крім того, між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Тепловозоремонтний завод» укладено договір застави майна від 01 грудня 2005 року та від 21 серпня 2008 року. Згідно з вказаним договором, майно ПАТ «Тепловозоремонтний завод» перебуває під заставою у банку з метою забезпечення виконання умов договорів № 6-КБ та 7-КБ від 29 листопада 2005 року.

18 травня 2011 року «ANDATA Limited» використали завідомо підроблений форвардний контракт та звернулися до Господарського суду Харківської області з позовом про солідарне стягнення заборгованості з ПАТ «Тепловозоремонтний завод» та ЗАТ «Внешторг» на загальну суму понад 97 млн. грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15 червня 2011 року задоволено позов фірми «ANDATA Limited» до ПАТ «Тепловозоремонтний завод» та ЗАТ «Внешторг» і вирішено стягнути солідарно з вказаних підприємств понад 97 млн. грн. заборгованості.

Далі, ЗАТ «Внешторг» визнано банкрутом та ліквідовано, у зв'язку з чим погашення боргу товариства покладено на ПАТ «Тепловозоремонтний завод».

Також, згідно наданих матеріалів, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження були здобуті дані, які вказують, що до скоєння вказаних злочинів причетний ОСОБА_2

21 грудня 2016 року, на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року, в рамках даного кримінального провадження, було проведено обшук квартири АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_10, в ході якого вилучено у тому числі грошові кошти в сумі 15 900 грн., 19 607 доларів США, 26 880 рублів РФ, легальне погодження, яких не підтверджено, які належать ОСОБА_2

Постановою слідчого в ОВС Генеральної прокуратури України Перепелицею С.О. від 22 грудня 2016 року вилучені грошові кошти визнано речовими доказами.

В рамках даного провадження слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на вилучені грошові кошти, при цьому зазначив, що метою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна, як речового доказу.

Встановивши вище зазначені обставини, дослідивши клопотання слідчого та матеріали, які надано на обґрунтування його доводів, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на грошові кошти, вилучені 21 грудня 2016 року в ході обшуку квартири АДРЕСА_1.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується та вважає, що слідчим доведена необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

Доводи апеляційної скарги з приводу помилковості висновків суду першої інстанції щодо відповідності грошових коштів ознакам ст. 98 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо підстав і підозр вважати грошові кошти, що були вилучені 21 грудня 2016 року в ході обшуку, є доказом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 219, ч.ч. 3, 4 ст. 358, ч. 5 ст. 191 КК України, а відтак вважає, що стороною обвинувачення доведено ті обставини, що вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України..

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Перепелиці С.О. та накладено арешт на майно яке було вилучено під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1, а саме на грошові кошти в сумі 19 607 доларів США, 26 880 рублів РФ, 15 900 грн., які належать ОСОБА_2, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2, адвоката Тарана Д.П., - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/796/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїТарасюк К.Е.

Доповідач Присяжнюк О.Б.