Постанова № 64948202, 08.02.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

08 лютого 2017 рокум. Ужгород№ 807/135/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Поврозник А.П.

представника відповідача - Ліуш Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Поляна" до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аква Поляна" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

В ході судового розгляду даної адміністративної справи відповідно до протокольної ухвали, яка занесена до журналу судового засідання від 14.12.2016 року відповідача - Свалявську ОДПІ Головного управління ДФС замінено на правонаступника - Мукачівську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Закарпатській області (а.с.237-238).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що в період з 30 листопада 2015 року по 18 грудня 2015р. співробітниками Свалявської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Аква Поляна» (код ЄДРПОУ 31859085) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки складений акт від 25.12.2015р. №60/12-22-02/31859085.

У відповідності до проведеної перевірки та складеного Акта, Свалявською ОДПІ зроблено висновки про встановлені порушення позивачем наступних норм чинного законодавства, а саме: порушення пп.14.1.13 ст.14, пп.14.1.185 ст.14, п.135.1 ст.135, п.135.5.4 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого перевіркою донараховано податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 11778 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року у сумі 1463 грн., 2013 рік у сумі 5297 грн., 2014 рік у сумі 5018 грн.; порушення п.189.2 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого перевіркою донараховано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 117030 грн.; п.2.8 глави 2 та абз.2 п.5.8 глави 5 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» №637 від 15.12.2004 року - встановлено понадлімітні залишки готівки в касі на кінець дня у 2013р. на загальну суму - 368383,47 грн., та у 2014р. - на загальну суму 388088,95 грн.

За результатами складання акту №60/12-22-02/31859085 від 25.12.2015 року

Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0000062200/3/2200/31859085 від 15.01.2016 року котрим збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств у сумі 14723 гривні 00 копійок, та №0000062200/4/2200/31859085 від 15.01.2016 року котрим збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість у сумі 144130 гривень 00 копійок.

Позивач вважає дії Відповідача необґрунтованими, висновки акту №60/12-22-02/31859085 від 25.12.2015 року безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення даного адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову, при цьому пояснивши, що Позивачем порушено норми пп.14.1.13 ст.14, пп.14.1.185 ст.14, п.135.1 ст.135, п.135.5.4 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VІ із змінами і доповненнями, п.189.2 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р., а також, п.2.8 глави 2 та абз.2 п.5.8 глави 5 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» №637 від 15.12.2004 року. У зв'язку із виявленими порушеннями норм чинного законодавства податковим органом було винесено оскаржувані Позивачем податкові повідомлення - рішення з дотриманням норм чинного законодавства і в даному випадку відповідач діяв в межах та спосіб встановлений Конституцією України та чинними законами на момент виникнення спірних правовідносин, а тому у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, в період з 30 листопада 2015 року по 18 грудня 2015р. співробітниками Свалявської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Аква Поляна» (код ЄДРПОУ 31859085) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року. За результатами перевірки складений акт від 25.12.2015р. №60/12-22-02/31859085 ( а.с. 30-96)

У відповідності до проведеної перевірки та складеного Акта, Свалявською ОДПІ зроблено висновки про встановлені порушення позивачем наступних норм чинного законодавства, а саме: порушення пп.14.1.13 ст.14, пп.14.1.185 ст.14, п.135.1 ст.135, п.135.5.4 ст.135, п.137.10 ст.137 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого перевіркою донараховано податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 11778 грн., в тому числі за IV квартал 2012 року у сумі 1463 грн., 2013 рік у сумі 5297 грн., 2014 рік у сумі 5018 грн.; порушення п.189.2 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого перевіркою донараховано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 117030 грн.; п.2.8 глави 2 та абз.2 п.5.8 глави 5 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні» №637 від 15.12.2004 року - встановлено понадлімітні залишки готівки в касі на кінець дня у 2013р. на загальну суму - 368383,47 грн., та у 2014р. - на загальну суму 388088,95 грн.

За результатами складання акту №60/12-22-02/31859085 від 25.12.2015 року

Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення №0000062200/3/2200/31859085 від 15.01.2016 року котрим збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств у сумі 14723 гривні 00 копійок, та №0000062200/4/2200/31859085 від 15.01.2016 року котрим збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість у сумі 144130 гривень 00 копійок.(а.с. 97-98).

Так, зокрема на аркуші 16 акту перевірки від 25.12.2015р. №60/12-22-02/31859085 (а.с. 45) зазазначено - «Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Аква Поляна» в перевіреному періоді користувалось майном ДСД ТОВ «Аква Поляна» будівлі та приміщення, що розташовані за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с Поляна, вул.Духновича, 104 без відповідних укладених договорів та компенсації за отримане в користування приміщення».

На артуші 17 акту (а.с 46) зазначено - «Таким чином відсутні будь - які компенсаційні відшкодування з боку ТОВ «Аква Поляна» на адресу ДСД ТОВ «Аква Поляна», перевіркою самостійно визначено вартість послуг з безоплатного використання приміщення. При цьому при визначенні вартості послуг перевіркою до уваги взято термін використання приміщення та суми амортизаційних відрахувань, яка була б врахована при звичайних умовах ведення господарської діяльності на момент підписання договору про спільну діяльність».

Однак з такими висновками податкового органу суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство).

Згідно ч.1 ст.1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки (ч.1 ст.1133).

Частиною 1 ст.1134 ЦК України визначено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою,а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду (ч.2, 3 цієї ж статті).

За період, що підлягав перевірці, ТОВ «Аква Поляна» відповідальне за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 26.07.2002 року №2108080/2002-2 з ДП «Санаторій «Поляна».

Відповідно до п.1.1 договору про спільну діяльність сторони дійшли згоди і організувати спільну інвестиційну діяльність шляхом об'єднання майна та зусиль спільно діяти в сфері проведення реконструкції та модернізації спальних корпусів лікувально - оздоровчого комплексу санаторію «Поляна», виробництва, розливу та реалізації мінеральної води а також інших господарських цілей з метою отримання прибутку.

При реалізації спільної діяльності підприємство в цивільному і торговому обороті виступає від свого імені і за рахунок цієї діяльності (п.1.4 договору). Грошові та інші майнові внески сторін, а також майно створене чи придбане в результаті спільної діяльності, складає їх спільну пайову власність.

Відповідно до абз.3 п.2.1 договору підприємство при реалізації даного договору й у процесі спільної діяльності вправі від імені сторін на підставі доручення володіти, користуватись та розпоряджатись майном, створеним чи придбаним в результаті спільної діяльності у відповідності до його призначення і предмету діяльності.

Відтак, при проведені перевірки, податковим органом не було встановлено фактів використання приміщення поза цілями договору про спільну діяльність, не розділено яка ж частина користування приміщеннями відноситься до виконання цілей спільної діяльності, а котра, на думку ревізорів - інспекторів є «безоплатно наданими товарами, роботами, послугами».

Окрім того, Відповідачем не взято до уваги, що позивачу на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ №763784 належать будівлі загальною площею 307,6 кв.м., які знаходяться за адресою с.Поляна, вул.Духновича, 104.

Щодо самостійного визначення перевіркою вартості послуг з безоплатного використання приміщення, слід зазначити наступне.

Так, згідно договору про спільну діяльність, така здійснюється у два етапи, зокрема до першого етапу відноситься проведення реконструкції приміщення 1-го поверху колишньої клуб - столової під розміщення міні заводу по розливу мінеральної води, а також монтаж обладнання та запуск виробництва мінеральної води.

Окрім того, перевіркою не надано оцінки тим фактам, що будівлі згідно договору про спільну діяльність було отримано у квітні 2010 року, а у жовтні 2012 року повернуто з спільної діяльності частину будівлі клубу - їдальні та частини бювету.

ДСД не є самостійним суб'єктом права власності в розумінні цивільного законодавства. Майно ДСД є спільною власністю учасників ДСД, та використовується ТОВ «Аква Поляна» для досягнення цілей спільної діяльності, передбачених договором.

Зворотнього, а також фактів або належних і допустимих доказів, що підтверджували б висновки перевірки, у акті не відображено, а відтак не встановлено і судом в ході судового розгляду даної адміністративної справи по суті не здобуто.

Щодо порушення п.189.2 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого перевіркою донараховано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 117030 грн., слід зазначити, що такі є передчасними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, як вбачається із акту перевірки, зокрема на аркуші 20 (а.с49) зазначено «Разом з тим суб'єктом господарювання не включено до складу витрат на збут витрати по отриманим логістичним послугам отриманим від ТОВ «ПАККО Холдінг». Також, на аркуші 34 акту перевірки (а.с 63) зазначається «Витрати понесені по зазначених вище послуга ТОВ «Аква Поляна» не включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, однак вартість таких послуг оплачена суб'єктом господарювання та включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість».

Однак, і з таким висновком податкового органу суд погодитись не може, виходячи з того, що ревізорами - інспекторами Свалявської ОДПІ в акті перевірки не зазначено, на підставі яких документів та інших фактичних обставин ними зроблено висновки, що ТОВ «Аква Поляна» не включено до складу витрат на збут витрати по отриманим логістичним послугам отриманим від ТОВ «ПАККО Холдінг», а також таких доказів не надано представником Відповідача в ході судового розгляду даної адміністративної справи.

Також не зазначено, яка ж норма чинного законодавства ставить в пряму залежність податковий кредит з ПДВ до включення податкових витрат, що враховуються при нарахуванні податку на прибуток.

Про невідповідність таких висновків Відповідача також свідчить бухгалтерська розшифровка рядка 06.2 «витрати на збут» до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за період з 2012 по 2014 роки.

Окрім наведеного вище, суд також вважає неправомірними висновки податкового органу, що логістичні послуги надані позивачу ТОВ «Пакко Холдінг» не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Аква Поляна» і не підлягають до включення до податкового кредиту, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, з січня 2011 року між ТОВ «Аква Поляна» (Постачальник) та ТОВ «Пакко Холдінг» (Покупець) укладено договір поставки №030111-04/1П та договір про внесення змін до договору (а.с. 106). З 01 квітня 2013 року між сторонами діяв договір поставки №010413-08/1п (а.с. 110). Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар партіями у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору. Пунктами 1.2,1.3 та 1.4 визначено, що поставка товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення Покупця, які є невід'ємною частиною договору. Загальна вартість даного товару становить суму всіх накладних на відпуск товару. Постачальник гарантує, що він є власником товару, який поставляється за даним договором також гарантує, що товар не є обтяженим ніяким зобов'язанням, жодними претензіями третіх осіб. Згідно з пунктом 4.1 Постачальник зобов'язується здійснити доставку на умовах DDР (Інкотермс 2010). Сторони погодили, що місце доставки товару, рампа Логістичного центру або торгівельного закладу (складу) Покупця. Відповідно до пункту 4.2 у випадку поставки товару з порушенням термінів, асортименту чи кількості згідно замовлення Покупця, рішення про приймання такого товару Покупець приймає самостійно, при цьому Покупець має право відмовитися від прийняття такої партії товару і анулювати замовлення. Відмова від прийняття такого товару не звільняє Постачальника від поставки товару згідно вимог замовлення, якщо інше не було заявлене Покупцем.

На підтвердження виконання умов вказаного договору для перевірки було надано видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Крім того 3 січня 2011 року між ТОВ «Аква Поляна» (Замовник) та ТОВ «Пакко Холдінг» (Виконавець) укладено договір про надання послуг №030111-01/2п (а.с. 116) Відповідно до пункту 1.1 договору під терміном «Продукція» сторони домовились розуміти товари, які закуповуються Виконавцем у відповідності до договору поставки №030111-04/1П від 3 січня 2011 року. Пунктом 1.2 встановлено, що під терміном «Послуги» сторони домовились розуміти створення Виконавцем умов, спрямованих на збільшення обсягів закупівлі та подальшої реалізації продукції кінцевим споживачам в Торгівельних закладах.

Згідно з пунктом 1.3 під терміном «Торгівельні заклади» сторони домовились розуміти торгівельні заклади виконавця, що наведені в Додатку №1 до цього договору та в яких Виконавець здійснює надання послуг за цим договором. Відповідно до підпунктів 1.3.1-1.3.8 пункту 1.3 вказаного договору послугою передпродажної підготовки та мерчандайзингу є створення сприятливих умов для реалізації продукції шляхом мерчандайзингу, тобто спеціальної викладки продукції на торгівельних конструкціях згідно з рекомендаціями, побажаннями та замовленнями Замовника, які погоджуються сторонами у планах-схемах, підтримання належного споживчого зовнішнього вигляду продукції, придбання, складування, сортування продукції, забезпечення наявності продукції в обсягах, що є оптимальними для задоволення потреб споживачів-фізичних осіб. Послугою розміщення на додаткових місцях продажу є розміщення продукції на спеціальних торгівельних конструкціях чи в спеціальному торгівельному обладнанні (холодильниках, морозильниках тощо) згідно з побажаннями та замовленням Замовника, які погоджуються сторонами. Послугою систематичності виконання договору є систематичне надання послуг за цим договором протягом всього строку дії договору. Послугою забезпечення асортименту є забезпечення наявності повного асортименту продукції в торгівельних закладах, дотримання, шляхом впровадження спеціального програмного забезпечення, оперативності в обробці даних щодо продукції, оперативне доповнення асортиментного ряду за замовленням Замовника, забезпечення своєчасного контролю за дотриманням запасів Продукції із якомога більшим терміном придатності. Послугою інформаційного забезпечення є надання інформації стосовно попиту на товари, обсягів, продажу, спеціальних спостережень, запасів, темпів оновлення асортименту. Послугою проведення спеціальних заходів та реклами є організація проведення спеціальних заходів щодо продажу продукції в мережі торгівельних закладів Виконавця шляхом проведення промоцій, акцій, дегустацій, виставок, розпродажів тощо, а також розміщення інформації про продукцію в спеціальних рекламних носіях (буклети, листівки, банери тощо). Послугою контролю якості є забезпечення контролю за якістю продукції, а саме систематичних перевірок стану продукції та упаковки продукції, чистоти та цілісності упаковки продукції при реалізації кінцевому споживачу. Здійснення приймання, сортування продукції, стан упаковки якого не відповідає вимогам Замовника, здійснення спільно з представником Замовника системного аналізу продукції, стан упаковки якого не відповідає вимогам Замовника. Логістичною послугою є організація нейтралізованого постачання товарів до торгівельних закладів шляхом їх приймання від Замовника на Логістичному Центрі Виконавця та подальшому систематичному розподілу (доставки) до Торгівельних Закладів, що сприятиме збільшенню збуту продукції через постійну присутність в Торгівельних закладах в оптимальному асортименті із найкращими термінами придатності, посилення лояльності споживачів до Продукції Замовника, оптимізації транспортного процесу доставки вантажів до місця призначення. Згідно з пунктом 2.1 договору сторони декларують, що діяльність Виконавця не обмежується лише придбанням продукції у Замовника, але й зокрема полягає у наданні послуг на користь Замовника. Відповідно до пункту 2.2 договору сторони погоджуються, що послуги потребують від Виконавця докладання значних зусиль його персоналу, а отже, мають грошову визначеність. Пунктом 2.3 договору сторони підтверджують, що надання послуг виконавцем здійснюється саме на користь Замовника і сприяють збільшенню доходів Замовника від його господарської діяльності; - послуги сприяють збільшенню збуту продукції Замовника; - послуги посилюють лояльність споживачів до продукції Замовника (в тому числі внаслідок забезпечення наявності в Торгівельних закладах повного асортименту продукції, та продукції з довшим строком кінцевої реалізації). Згідно з пунктом 2.5 договору сторони домовились, що Виконавець надає Замовнику послуги та виконує інші свої зобов'язання за цим договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги у розмірі та за процедурою, встановленою цим договором, а також виконати інші свої зобов'язання за цим договором на користь Виконавця.

На підтвердження виконання умов вказаного договору свідчать рахунки на оплату, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, які відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України №996-ХІУ та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, і в ході проведення перевірки даний факт відповідач не спростував (а.с. 169-217). Розрахунки за товар проводились у безготівковій формі. Відсутності або невідповідності законодавству вказаних первинних бухгалтерських документів перевіркою не встановлено.

Пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, визначає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з підпунктом 14.1.27. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пункту 138.10.3. підпункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування, ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства, з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення ; зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зі змісту наведених норм вбачається, що в даному випадку підприємство має право на включення до складу витрат підтверджені документально витрати, що понесені позивачем на виконання договорів з ТОВ «Пакко Холдінг», по наданню послуг з передпродажної підготовки та мерчандайзингу, логістичних послуг, послуг по забезпеченню асортименту, послуг по проведенні спеціальних заходів та реклами та витрати на доставку.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами 1-3 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено,що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (утримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно - правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з абзацом 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України,- податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної є єдиною підставою для формування податкового кредиту, про що неодноразово наголошувалося у рішеннях Верховного Суду України, зокрема у постанові Верховного Суду України від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10, у якій висловлено правову позицію стосовно того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Частина 1 статті 9 Закону України №996-ХIV визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України №996- ХIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В листах Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 та від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі акти щодо формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відтак відповідачем ні в ході проведення перевірки, а також і в ході судового розгляду даного адміністративного позову не спростовано, що позивач на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів сформував податковий кредит.

Господарська діяльність юридичної особи має на меті отримання прибутку, тобто економічний зміст. Доводами викладеними в акті перевірки не спростовано відсутності економічного змісту господарських відносин з ТОВ «ПАККО Холдінг» як загалом, так і в частині логістичних послуг, які в сукупності з іншими послугами згідно договору про надання послуг №030111-01/2п від 03.01.2011 року з наступними змінами.

Вищий адміністративний суд України у п.3 свого листа №742/11/13-11 від 02.06.2011 року зазначив, що в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Метою отримання логістичних послуг є оптимізація транспортних витрат товариства на доставку товару до торгових закладів покупця. Економічний зміст вказаних господарських операцій відображено в різниці ціни по якій поставляються товари до логістичного центру ТОВ «Пакко Холдінг» та його торгових закладів згідно з ціновою угодою ТОВ «Аква Поляна».

Норми пункту 4.1.4 ст.4, пункту 56.21 ст. 56 ПКУ однією з основних засад податкового законодавства України визначають презумпцію правомірності рішень платника податку, відповідно до якої, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень та відповідно до ст.72 КАС України покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, в судовому засіданні не доведено, доводів позивача не спростовано, а позивачем підтверджено належними та допустимими доказами, що прийняті за наслідками Акту перевірки податкові повідомлення-рішення Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області є такими, що підлягають скасуванню, так як такі прийняті з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до переконливого висновку, що даний адміністративний позов підлягає до задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0000062200/3/2200/31859085 від 15.01.2016 року котрим збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств у сумі 14723 гривні 00 копійок, та №0000062200/4/2200/31859085 від 15.01.2016 року котрим збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість у сумі 144130 гривень 00 копійок - скасуванню, так як Відповідач в даному випадку діяв не в межах та в спосіб визначений чинним законодавством, а тому такі дії є протиправними.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі наведеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Поляна" до Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Свалявської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області №0000062200/3/2200/31859085 від 15.01.2016 року та №0000062200/4/2200/31859085 від 15.01.2016 року.

Стягнути з Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 39568154, 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Горького, 21 "А") за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква Поляна" (адреса: 89313,Закарпатська область, Свалявський район, с.Поляна, вул..Духновича,104, код ЄДРПОУ 31859085) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3760,81 грн (три тисячі сімсот шістдесят гривень вісімдесят одна копійка), який сплачений згідно платіжного доручення №6852 від 25.01.2016 року на суму 2382,81 грн. та №6878 від 29.01.2016 року на суму 1378,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяМ.М. Луцович