Ухвала суду № 64947113, 16.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/909/17

Головуючий у першій інстанції:

Загороднюк В. І.

Доповідач: Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Драгомерецького М.М.,

суддів: Артеменка І.А.,

Станкевича В.А.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

та представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2016 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

01 серпня 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що сторони по справі не перебували у зареєстрованому шлюбі, але мешкали однією сім'єю з жовтня 2014 року до початку жовтня 2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_7. На даний час сторони не проживають однією сім'єю, дитина знаходиться на утриманні матері, яка не працює, оскільки знаходиться у декретній відпустці з сином.

Позивачка зверталась до відповідача з пропозицією щодо самостійної участі в утриманні сина по домовленості, але він її пропозиції залишив без відповіді, в зв'язку з чим вона звернулася до суду з вказаним позовом та просила його задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, від представника ОСОБА_3 до суду було надано заяву про те, що відповідач позов визнає частково з мотивів викладених у письмовому запереченні та просить розглянути справу за його відсутності.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2016 року позов задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково, та стягувати аліменти на утримання дитини з моменту ухвалення судового рішення, а не з моменту звернення до суду із позовною заявою, посилаючись на порушення норм права.

Сторони у справі в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належними чином, при цьому до апеляційного суду з'явились їх представники.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 в інтересах відповідача ОСОБА_3, та заперечення на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_9 перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Згідно ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка набула чинності для України з 27.09.1991 року, «держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) несуть основну відповідальність забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей».

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із частинами 1, 2, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частинами 1 та 2 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони у справі проживали однією сім'єю з жовтня 2014 року по жовтень 2015 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 року них народився син ОСОБА_7 (а.с. 6).

Після припинення сімейних відносин син проживає з матерю та знаходиться на її утриманні (а.с.18).

Відповідач ОСОБА_3 є працездатною особою та може утримувати сина, з 09.02.2012 року по теперішній час він працює у ТОВ «Умвельт Україна», розмір його доходів становитиме приблизно 187 280 грн. за період з 01.04.2016р. по 30.09.2016р..

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач ОСОБА_3 не утримує сина й може та зобов'язаний виплачувати на нього аліменти у розмірі 1/4 частини усіх його доходів щомісяця до досягнення сином повноліття.

Доводи представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, оскільки судом не враховано те, що відповідач сплачує на утримання сина аліменти з травня 2015 року, а тому їх стягнення слід встановити з моменту ухвалення судового рішення, не приймаються до уваги за таких підстав.

У п. 17 постанови №3 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК ) і виплачуються щомісячно.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу відповідач повинен був довести в судовому засіданні належними та допустимими доказами ті обставини на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, а саме, те що кошти які ним були перераховані на ім'я відповідачки є саме аліментними платежами, та це було узгоджено сторонами у досудовому порядку.

Однак в судовому засіданні ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідач не довів належними доказами у підтвердження своїх доводів те, що перераховані ним кошти належать до аліментних платежів, оскільки матеріали справи містять копії квитанції згідно яких ОСОБА_3 здійснював грошові перекази на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 25-28, 30) однак з цих квитанцій не вбачається що зазначені в них платежі є аліментними, а квитанції на ( а.с. 29, 31,32) містять посилання на призначення платежу, однак ця сума не відображає 1/4 від загального місячного доходу відповідача.

За таких обставин, враховуючи вік, стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів та фактичні обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що для фізичного, духовного, морального і соціального розвитку дитини розмір аліментів повинен становити 1/4 частину від усіх видів заробітку відповідача щомісяця з моменту звернення позивача до суду з даним позовом. Такий розмір аліментів визначений з урахуванням вимог сімейного законодавства і є справедливим.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення, яким слід стягувати з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина з часу набрання рішенням суду законної сили немає, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на законі.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

І.А. Артеменко

В.А. Станкевич