Ухвала суду № 64946459, 12.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/897/17

Головуючий у першій інстанції:

Тарасов А. В.

Доповідач: Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого-судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Громіка Р.Д.,

Черевка П.М.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и л а:

24 жовтня 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ПАТ «Дельта Банк», третя особа - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що НЕ підлягає виконанню.

Разом із позовною заявою було надано заяву про забезпечення позову, в якому ОСОБА_4 просить зупинити або заборонити Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області проводити будь-які виконавчі дії в рамках виконавчого провадження ВП №45206548, стосовно майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, посилаючись на те, що невжиття зазначених у заяві заходів може в подальшому унеможливити виконання судового рішення по справі у разі задоволення її позовних вимог.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2016 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржувана ним ухвала суду є незаконною, оскільки постановлена районним судом з порушенням норм процесуального права і на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи. На думку апелянта, суд не врахував, що у разі реалізації арештованого майна, а саме належної ОСОБА_4 вищевказаної квартири існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення її позову. Просив ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою забезпечити позов.

У судове засіданні сторони по справі не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи вони були сповіщені належним чином та завчасно, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає подальшому розглядові справи та у доступі сторін до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не подано доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Однак такий висновок суду першої інстанції є передчасним і погодитись з ним судова колегія не може виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до роз'яснень пп. 2, 3,4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З виділених матеріалів справи, які надійшли до суду апеляційної інстанції вбачається і встановлено судом, що між сторонами виник спір з приводу законності вчиненого виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11045657000 від 25.09.2006 року на підставі виконавчого напису № 580 від 14.04.2014 року у розмірі 5 907 704,83 грн. перед Публічним акціонерним товариством «ДельтаБанк», та заперечується безспірність розміру заборгованості за вказаним кредитним договором.

Однак у виділених матеріалах справи, не міститься доказів, щодо можливості перевірити усі обставини відносно невжиття заходів забезпечення позову чи дійсно невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду при можливому задоволенні позову по справі. Зокрема у віділених матеріалах міститься лише ухвала суду про відкриття провадження за позовом ОСОБА_4 та призначення її до розгляду, копія виконавчого напису, копія іпотечного договору, копія постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, судом першої інстанції не було досліджено виконавче провадження, та місцевий суд не переконався у безспірності розміру сум що підлягають стягненню за спірним виконавчим написом, а тому передчасно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суду скасовує ухвалу суду першої інстанції і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок встановлений для його вирішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, а тому підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 324 ЦПК України ухвала апеляційного суду не перешкоджає подальшому руху справи і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2016 року скасувати, передати питання про вжиття заходів забезпечення позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції подальшому оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Р.Д. Громік