Рішення № 64946278, 20.02.2017, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/11942/16-ц

Провадження № 2/520/5865/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Васильків О.В.

при секретарі Дідур Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства "Одесреклама" ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, заподіяної підприємству працівником, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2016 року позивач КП "Одесреклама" ОСОБА_1 міської ради звернулось до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у порядку регресу, завдану працівником під час виконання трудових обовязків, у розмірі 11916,54 грн. та стягнути судовий збір. При цьому, позивач посилається на те, що відповідач з 01.02.2011 року по 15.12.2015 року працювала головним бухгалтером КП "Одесреклама" ОСОБА_1 міської ради, та за період праці якої за результатами планової документальної перевірки було виявлено суму переплат по тимчасовій непрацездатності і пологах на загальну суму 8056,23 грн. 21.07.2016 року Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності винесено рішення № 228/209 про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у розмір 8056,23 грн. та сплатити штраф за неправомірно витрачені кошти у розмірі 50 % в сумі 3860,31 грн., а всього 11916,54 грн. В подальшому, а саме 26.07.2016 року позивачем було повернуто до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності кошти у розмірі 11916,54 грн. В добровільному порядку відповідач не здійснила компенсацію витрат, в звязку з чим позивач змушений звернутись до суду з позовом.

До судового засідання представник позивача КП "Одесреклама" ОСОБА_1 міської ради не з'явився, повідомлявся належним чином, до суду надано заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання повторно не зявилася, повідомлялася належним чином у відповідності до ст. 74 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 з 01.02.2011 року відповідно до Наказу КП "Одесреклама" ОСОБА_1 міської ради №11/1 від 01.02.2011 року переведена з посади головного бухгалтера бюро на посаду головного бухгалтера підприємства з окладом згідно зі штатним розкладом /а.с. 16/.

02.12.2016 року Наказом КП "Одесреклама" ОСОБА_1 міської ради № 164 звільнено ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера підприємства з 15.12.2015 року за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України /а.с. 17/.

ОСОБА_1 міської виконавчої дирекції ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про результати планової перевірки по коштах загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням № 408 від 20.07.2016 року встановлено неправомірність витрачених коштів Фонду (до 01.01.2015 року) 335,61 грн., неправомірність витрачених коштів Фонду (після 01.01.2015 року) 7720,62 грн. /а.с. 8-13/.

Згідно рішення ОСОБА_1 міської виконавчої дирекції ОСОБА_1 обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 228/209 від 21.07.2016 року про повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства, встановлено загальну суму стразових коштів у розмірі 11916,54 грн., з яких: неправомірно витрачені страхові кошти 8056, 23 грн., штраф за неправомірно витрачені страхові кошти Фонду у розмірі 50 % - 3680,31 грн. /а.с. 15/.

Відповідно до акту про результати проведення службової перевірки від 18.08.2016 року, перевіркою встановлено, що при розрахунках та виплаті матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності та по вагітності та пологах, головним бухгалтером КП "Одесреклама" ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_2 було порушено п. 1 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» та п. 3, п. 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266, що призвело до неправомірного витрачання коштів підприємства у сумі 8056,23 грн. /а.с. 20/.

Як вбачається із виписки по рахунку від 26.07.2016 року КП "Одесреклама" ОСОБА_1 міської ради перерахувало Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності кошти у розмірі 11916,54 грн. /а.с. 21/.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві

Частиною п. 6 ст. 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

Положеннями ч. 3 ст. 136 КЗпП України передбачено, що у решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Статтею 139 КЗпП України врегульовано, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч. 3 ст 233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.1992 року розяснено, що днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Проаналізувавши встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП Одесреклама" ОСОБА_1 міської ради підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 130, 132, 134, 136, 139, 233 КЗпП України, ст. ст. 16, 1191 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам та організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.1992 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Одесреклама" ОСОБА_1 міської ради, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Комунального підприємства "Одесреклама" ОСОБА_1 міської ради, ЄДРПОУ 25830211, в порядку регресу завдану матеріальну шкоду у розмірі 11916,54 грн. /одинадцять тисяч девятсот шістнадцять гривень 54 копійки/.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Комунального підприємства "Одесреклама" ОСОБА_1 міської ради, ЄДРПОУ 25830211, судовий збір у розмірі 1378,00 грн. /одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок/.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя Васильків О. В.