Ухвала суду № 64941881, 16.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/16524/16-ц Провадження № 22-ц/772/286/2017Головуючий в суді першої інстанції Гуменюк К. П.Категорія 34Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Берегового О.Ю.,

суддів Денишенко Т.О., Луценка В.В.,

за участі секретаря Торбасюк О.І.,

представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Енергооблік» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Енергооблік» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року,

встановила:

В серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-технічний центр «Енергооблік» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 10 березня 2016 року близько 15:45 год. в м. Вінниці водій ОСОБА_3, рухаючись на автомобілі марки «ЗАЗ110307», державний номер НОМЕР_1, в м. Вінниці по вул. А. Янгеля зі сторони вул. Замостянської в напрямку провулку Ширшова, наближаючись до перехрестя з вулицею Винниченка, не зупинив керований ним автомобіль, на червоний сигнал світлофора, не надав дорогу автомобілю марки «ИЖ21175», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 (який на момент ДТП знаходився в трудових відносинах з ТОВ «ІТЦ «Енергооблік»), що рухався по вул. Винниченка, зліва на право по ходу руху на зелений колір світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення із вищевказаним автомобілем. В результаті даного ДТП було повністю пошкоджено передню частину автомобіля марки «ИЖ21175», державний номер НОМЕР_2.

Позивачу страховою компанією відшкодовано збитки заподіяні внаслідок ДТП, а саме кошти на ремонт пошкодженого автомобіля.

Однак, враховуючи, що у зв'язку з втратою транспортного засобу ТОВ «ІТЦ «Енергооблік» змушено було орендувати транспортний засіб марки FORD, моделі TRANSIT, реєстраційний номер НОМЕР_3, так, як не могло допустити простою у роботі, за оренду якого було сплачено 19500,00 грн., позивач просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь зазначені кошти у відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно технічний центр «Енергооблік» оскаржує його в апеляційному порядку та просить, посилаючись на його незаконність, неправильність, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення скасувати, ухваливши нове про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає враховуючи наступне.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10 березня 2016 року близько 15:45 год. водій ОСОБА_3, рухаючись на автомобілі марки «ЗАЗ110307», державний номер НОМЕР_1, в м. Вінниці по вул. А. Янгеля зі сторони вул. Замостянської, в напрямку провулку Ширшова, наближаючись до перехрестя з вулицею Винниченка, не зупинив керований ним автомобіль, на червоний (забороняючий) сигнал світлофора, не надав дорогу автомобілю марки «ИЖ21175», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, який рухався по вул. Винниченка зліва на право по ходу руху на зелений (дозволяючий) колір світлофора, внаслідок чого, допустив зіткнення із вищевказаним автомобілем.

Згідно постанови слідчого Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області від 15 квітня 2016 року кримінальне провадження за вказаним фактом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020010002381 від 31.03.2016 року, закрито, у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Копію постанови було направлено начальнику Тиврівського ВП ГУНП у Вінницькій області для притягнення водія ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності (а.с. 6).

Зі змісту вищевказаної постанови слідчого вбачається, що своїми необережними діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. «е» п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до постанови Тиврівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2016 року провадження у справі про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності /а.с. 7/.

Згідно договору оренди транспортного засобу від 08.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7 передав, а ТОВ «Єврогарантпостач» прийняв в тимчасове платне користування (оренду), на умовах, визначених цим договором, транспортний засіб марки FORD, моделі TRANSIT, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, тип ТЗ - спеціалізований вантажний фургон малотоннажний -В, колір - білий, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 8-9).

Відповідно до договору суборенди транспортного засобу від 08.04.2016 року, ТОВ «Єврогарантпостач» передав, а позивач прийняв у строкове платне користування зазначений транспортний засіб з метою використання в господарській діяльності (п. 1.3. Договору), розміром орендної плати 500 грн. за кожен день оренди (п. 3.1. Договору), зі строком оренди автомобіля до 08.04.2017 року (п. 4.1. Договору) (а.с. 10-11).

Факт передачі автомобіля марки FORD, моделі TRANSIT, в суборенду підтверджується актом прийому-передачі транспортного засобу від 08.04.2016 року (а.с. 12).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Інженерно-технічний центр «Енергооблік» користувалося транспортним засобом марки FORD, моделі TRANSIT, з 08 квітня 2016 року по 10 червня 2016 року та ним було оплачено орендну плату за користування даним автомобілем на загальну суму 19 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 13-17), актами здачі-прийняття робіт (а.с. 18-24) та актами надання послуг (а.с. 25-27).

Під час надання пояснень, а також виступу в судових дебатах у суді першої інстанції, що підтверджується записом технічної фіксації судового засідання, представник позивача наголошувала на тому, що внаслідок ДТП, яка сталась з вини відповідача, товариство понесло збитки у вигляді упущеної вигоди.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, виходив з того, що всупереч ст. 60 ЦПК України позивачем не обгрунтовано та не доведено законних підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, не подано доказів на підтвердження її реальної можливості щодо отримання доходів від використання орендованого транспортного засобу згідно з договором оренди.

Зазначені висновки є вірними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Колегія суддів виходить з того, що тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен безсумнівно довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів, але неотриманих через винні дії відповідача.

З матеріалів справи не вбачається належного достатнього обґрунтування упущеної вигоди, яку позивач не отримав при здійсненні підприємницької діяльності.

Доводи апеляційної скарги з приводу інтерпретації судом першої інстанції вимог позивача у вигляді заподіяння реальних збитків, а не упущеної вигоди не може братись до уваги, оскільки як при зверненні з позовом так і під час розгляду справи судом першої інстанції вимоги щодо витрат позивача, які товариство зробило для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), про що зазначено в апеляційній скарзі, ним не ставились.

Разом з тим, в ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, супровідним листом та додатком до письмових пояснень представниками позивача додано копії договорів господарської діяльності підприємства, наказу про прийняття на роботу, відповіді на запити та ін., тобто документів, які не досліджувались і не подавались в суді першої інстанції.

З урахуванням вимог ст. 303 ч. 2 ЦПК України, колегія суддів не досліджувала ці нові докази, оскільки апелянтом не було доведено поважності причини, в силу яких вони не були надані в суд першої інстанції та доказів, які б свідчили про порушення порядку їх дослідження судом першої інстанції.

Будь-яке клопотання позивача-апелянта про поновлення строку для долучення до справи вказаних письмових документів, а також зазначення причин їх неподання до суду першої інстанції відсутнє.

Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Застосування законодавцем терміну "перевірка", а не "розгляд" свідчить про надання суду апеляційної інстанції повноважень з оцінювання дій суду з розгляду справи, тобто дотримання норм процесу, застосування норм матеріального права.

Згідно глави 1 "Апеляційне провадження" Розділу V "Перегляд судових рішень" Цивільного процесуального кодексу України, суд апеляційної як і першої інстанції не наділений правом вимагати, а відповідно досліджувати докази, які не надавались суду першої інстанції в порядку ст.131 ЦПК, і ним не досліджувались. Адже тим самим буде порушено принцип змагальності, який передбачає право сторони надати свої докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно з принципом 5 Рекомендації № R (84)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення функціонування правосуддя, яка ухвалена на 367 засіданні заступників міністрів 28 лютого 1984 року в якому зазначено, що за винятком випадків, коли закон передбачає інакше, позови сторін, їхні подання щодо позовної давності, заперечення по справі та, в принципі, свідчення сторін мають надаватися на якомога ранньому етапі провадження і в будь-якому випадку до закінчення його попереднього етапу, якщо такий етап має місце. При розгляді апеляційної скарги суд зазвичай не враховує факти, які не були представлені суду першої інстанції, окрім випадків, якщо:

а) при розгляді справи судом першої інстанції ці факти не були відомі; б) особа, яка представляє ці факти, не була стороною провадження в суді першої інстанції;

в) існує якась особлива підстава для визнання таких фактів.

Тобто докази, які може досліджувати апеляційний суд, можна умовно поділити на дві категорії: це докази, які з вини суду першої інстанції не були досліджені (неналежно досліджені, або було неправомірно відмовлено у прийнятті доказів), та докази, які сторона з поважних причин не могла надати суду першої інстанції.

Аналогічні за суттю роз'яснення також містяться у п. 14 Постанови Пленуму ВСУ № 12 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду справ в апеляційному порядку».

За наявності вказаних обставин апелянт в апеляційній скарзі відповідно до ч. 3 ст. 295 ЦПК повинен зазначити, в чому полягає незаконність і необґрунтованість судового рішення, при цьому має бути зазначено про неправильність встановлення обставин справи, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження або через неподання доказів з поважних причин.

Як свідчать матеріали справи, клопотання про долучення до матеріалів справи судом першої інстанції під час розгляду справи зазначених доказів представниками позивача не заявлялось, при цьому поважних причин їх неподання апеляційним судом не встановлено.

Доводи заявника носять формальний характер, вірних висновків суду першої інстанції не спростовують та не позбавляють позивача права звернення з позовом з інших підстав.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно технічний центр «Енергооблік» відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: