Ухвала суду № 64941691, 21.02.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/22011/15-ц Провадження № 22-ц/772/177/2017Головуючий в суді першої інстанції Іщук Т. П.Категорія 30Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А., суддів:Марчук В.С., Якименко М.М. при секретаріКирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2016 року,

у с т а н о в и л а :

із зазначеним позовом ОСОБА_6 звернувся в суд 15 вересня 2015 року.

Зазначав, що 30 травня 2014 року близько 09.00 год. в м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе ОСОБА_7, керуючи автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1, повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного сигналу світлофора, не надав переваги у русі автомобілю «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2, що рухався в зустрічному напрямку прямо, яким керував позивач, внаслідок чого сталось зіткнення та пошкодження транспортних засобів.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 травня 2015 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобілю «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2, було завдано пошкоджень, а позивачу завдано шкоду на загальну суму 29216 грн. Завдана шкода до цього часу не відшкодована.

З урахуванням уточнюючої заяви від 11 листопада 2015 року з посиланням на положення статей 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» матеріальну шкоду завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу в сумі 29216 грн. та судові витрати.

Усною ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2015 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено ПАТ «УСК «Гарант-Авто».

30 серпня 2016 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути лише з відповідача ОСОБА_7 заподіяну йому майнову шкоду у розмірі 17952 грн. 91 коп. (а.с. 165 -167 том 1).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2016 року позовні вимоги щодо ПАТ «УСК «Гарант-Авто» залишено без розгляду (а.с.204 том 1).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 8 листопада 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6, 17952,91 грн. у відшкодування майнової шкоди, 487,20 грн. судового збору, а також 2499,60 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

У апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення виходячи із наступного.

У відповідності до положень статті 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Із судового рішення вбачається, що воно по суті є правильним і справедливим, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що позивач є власником автомобіля марки «Фольксваген Пассат 1.8», 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 09.10.2013 року (а.с.39 том 1).

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2015 року ОСОБА_7 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до постанови у адміністративній справі винесеній 30 травня 2014 року, ОСОБА_7, приблизно о 09.00 год. в м. Вінниці по вул. Хмельницьке шосе, керуючи автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1, повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора, не надав дороги автомобілю «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2, яким керував позивач, що рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого були пошкоджені транспортні засоби.

Згідно з висновком авто-товарознавчої експертизи від 21 березня 2016 року №136/16-21, вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_6 по наявним фото пошкоджень його автомобіля та відповідно до акту огляду автомобіля від 12.06.2014 року з матеріалів справи при умові нормативного пробігу автомобіля, в технічно справному стані, без слідів минулих аварій чи пошкоджень на час ДТП на січень 2015 року складала 49532,70 грн. Вартість відновлювального ремонту на січень 2015 року складала не менше 61274,19 грн. При цьому, експертизою визначено, що відновлювальний ремонт даного автомобіля є економічно недоцільним (а.с.84-91 том 1).

Додатковим висновком судової авто-товарознавчої експертизи від 11 липня 2016 року №1485/16-21, проведеної Вінницьким відділенням КНДІСЕ, з урахуванням даних про те, що автомобіль «Фольксваген», 1990 року виготовлення, д/н НОМЕР_2, та за умови відсутності даних про пробіг цього автомобіля станом на 30.05.2014 року, встановлено, що вартість становить 44579,43 грн. Залишкова вартість цього ж автомобіля на день аварії може складати 26626,52 грн. Відтак, різниця вартості автомобіля до та після ДТП складає 17952,91 грн. (а.с.139-146 том 1).

Вирішуючи спір та задовольняючи позов ОСОБА_6 про стягнення на його користь з відповідача 17952,91 грн. у відшкодування майнової шкоди, суд виходив із того, що позивачем доведені ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог, зокрема наявність факту пошкодження його автомобіля при ДТП з вини ОСОБА_7 та розмір завданої матеріальної шкоди пошкодженням належного йому майна (автомобіля «Фольксваген», 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2).

Такі висновки суду є правильними та відповідають встановленим судом обставинам справи.

Доводів про порушення судом норм матеріального і процесуального права, які дають підстави для скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові, апеляційна скарга не містить.

Не дають підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у позові доводи про те, що суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення технічної експертизи для визначення вини кожного з водіїв.

Як вбачається з матеріалів справи 12 вересня 2016 року ухвалою суду клопотання відповідача від 12 вересня 2016 року про призначення судової авто-технічної експертизи залишено без руху для сплати судового збору (а.с.178 том 1). Оскільки відповідачем судовий збір не був сплачений, то ухвалою від 26 жовтня 2016 року вказане клопотання судом визнано неподаним та повернуто.

Отже суд забезпечив відповідачу можливість реалізації процесуальних прав, проте відповідач цим не скористався, а тому його доводи у апеляційній скарзі є безпідставними.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що судом порушені вимоги статті 1194 ЦК України, оскільки суд при вирішенні справи виходив із того, що позивач за такими вимогами може звернутись із позовом на його вибір як до особи винної у завданні шкоди, так і до страховика, який застрахував відповідальність винної особи.

Відповідно до роз'яснень наданих у пункті 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

З цього питання судом першої інстанції також правильно застосовано правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 20 січня 2016 року по справі №6-2808цс15.

Отже доводи апеляційної скарги не можна визнати обґрунтованими. Наведені доводи не спростовують правильних висновків суду.

Виходячи із зазначеного оскаржуване рішення суду є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді : /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ В.С. Марчук

/підпис/ М.М. Якименко

Згідно зоригіналом

Суддя В.А. Іващук