Рішення № 64941321, 06.12.2016, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/15316/16-ц

пр. № 2/759/5987/16

06 грудня 2016 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Фещук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням,

встановив:

ОСОБА_1, в порядку спадкування за законом, після батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, набула право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1: 1/3 частки квартири - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.09.2014 року, посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної кантори ОСОБА_4 за реєстровим №1-1200; 1/3 частки квартири - на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14.04.2015р.

Решта квартири перебуває у власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 28.08.2003 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори за реєстровим №3-2387, про що зазначено в рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 14.04.2015р., і додатково підтверджується довідкою балансоутримувача будинку (ф.3).

За технічним паспортом квартира є трикімнатною.

ОСОБА_1 в листопаді 2016 року заявила позов, за яким просила зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, вселити її в дану квартиру, а також встановити порядок користування квартирою між співласниками, виділивши їй в користування житлові кімнати, площею 14.9 кв.м. та 15.5 кв.м., житлову кімнату, площею 9,9 кв.м., надати в користування ОСОБА_2, інші приміщення квартири залишити у спільному користуванні співвласників.

Позов мотивований тим, що відповідач не допускає позивача до квартири, чим порушує її права власника квартири.

Представник позивача ОСОБА_5 подала заяву, за якою вона на вимогах позову наполягала, просила розглянути справу без її участі, проти розгляду справи в порядку заочного провадження не заперечувала.

Відповідач в суд не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, заперечень до позову не надходило.

Оскільки, у справі достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе постановити заочне рішення у справі на наявних доказах.

Конституцією України (ст. 41), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, закріплено принцип непорушності права приватної власності, за яким особа має право безперешкодно володіти, користуватися і розпоряджатися належним майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Даний принцип реалізовано (забезпечено) законодавцем зокрема в ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.

Крім того, статтями 383 ЦК України та 150 ЖК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб.

Позивач в заяві зазначає, що має намір проживати в квартирі, проте вселитись не може через те, що відповідачем змінено замки на вхідних дверях, передати ключі від квартири, визначитись з порядком користування житлом відповідач відмовляється.

Відповідно до ст.ст. 391, 396 ЦК України власник майна може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, в тому числі і шляхом подання до суду відповідного позову.

За таких обставин та вимог закону, суд приходить до висновку про те, що права позивача порушені і вона вправі вимагати від відповідача усунення перешкод в користуванні власністю.

Запропонований позивачем шлях відновлення порушеного права є адекватним порушенню і узгоджується з приписами ст. 16 ЦК України, а тому позов в цій частині вимог підлягає задоволенню.

Підлягають задоволенню, на думку суду, і вимоги позову про встановлення порядку користування квартирою.

Так, спірна квартира належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Статтею 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Пленум ВС України в п.14 постанови від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначив, що квартира, яка є спільною сумісною чи

спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Наявність в квартирі трьох жилих кімнат дозволяє сторонам визначить з порядком користування квартири.

Оскільки, відповідачем чиняться позивачу перешкоди в користуванні квартирою, то суд визнає що сторони не досягли згоди і щодо користування житлом, а тому знаходить за необхідне визначити такий порядок.

З огляду на план квартири (див. технічний паспорт), квартира АДРЕСА_1 складається із трьох жилих кімнат площею 14.9 кв.м., 15.5 кв.м. та 9.9 кв.м., кухні, ванної, туалету, коридору, до кімнати площею 9.9 кв.м. та кухні примикає балкон. Кімната площею 15.5 кв.м. є прохідною до кімнати площею 14.9 кв.м., тобто дані кімнати є суміжними.

За таких технічних даних, запропонований позивачем порядок користування квартирою є найбільш прийнятним, оскільки за такого порядку сторони будуть користуватись ізольованими (відокремленими) жилими приміщеннями, що дозволить їм уникнуть можливих суперечок з приводу користування житлом.

Той, факт, що даний порядок дещо не відповідає ідеальним часткам сторін у праві власності на квартиру, сам по собі, не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позову. Дані, відхилення мають враховуватись сторонами при розподілі витрат на утримання квартири.

Отже, позов ОСОБА_1 може бути задоволений повністю.

За такого рішення, витрати понесені позивачем на розгляд справи, відповідно до ст. 88 ЦПК України, мають бути компенсовані їй відповідачем.

На підставі наведених в рішенні норм закону, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215, 224- 226 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом, вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні квартири АДРЕСА_1.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між співласниками, виділивши в користування:

- ОСОБА_1 - житлові кімнати, площею 15,5 кв.м та 14.9 кв.м.;

- ОСОБА_2 - житлову кімнату, площею 9.9 кв.м.;

- інші приміщення квартири: кухню, ванну, санвузол, коридор, та балкон - залишити у спільному користуванні співвласників.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 551 (п?ятсот п?ятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий М.Ф. Сенько