Рішення № 64940917, 16.02.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/15265/16-ц

2/760/1416/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі :

головуючого - судді Кушнір С.І.,

при секретарі - Беро В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету про визнання незаконним розпорядження, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В С Т А Н О В И В :

Позивач 06.09.2016 року звернувся з позовом, в якому з урахуванням поданих уточнень просив визнати незаконним та таким, що не належить виконанню п.1 розпорядження проректора з корпоративного управління № 79/роз від 09.08.2016 року «Про посилення контролю за трудовою дисципліною (розпорядком робочого дня), скасувати наказ № 690/к від 10.08.2016 року про звільнення та поновити його на посаді заступника директора Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання Національного авіаційного університету з 10 серпня 2016 року.Стягнути з Національного авіаційного університету середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Вимоги обґрунтовував тим, що згідно наказу № 935/к від 03.11.2015 року він був прийнятий на посаду інженера лабораторії електронних засобів дистанційного навчання Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання.

У грудні 2015 року наказом №1157/к від 23.12.2015 року його було переведено на посаду заступника директора заочної форми навчання та організаційних питань Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання.

В подальшому наказом № 366/к від 27.04.2016 р. позивача було переведено на посаду заступника директора НН ІЗДН НАУ.

Наказом № 690/к від 10 серпня 2016 року позивача було звільнено з посади 10.08.2016 р. за прогул, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

11.08.2016 позивачу було видано трудову книжку, а остаточний розрахунок проведено 15.08.2016 року.

Підставою звільнення позивача зазначено прогул без поважних причин, оскільки він начебто був відсутній на робочому місці з 8.00 до 9.30, з 10.00 до 12.00, з 12.48 до 15.45, з 16.00 до 17.00 і протягом робочого дня в приймальній комісії, 09.08.2016 був відсутній на роботі з 8.00 до 9.20, з 11.20 до 12.00, з 12.48 до 14.30, з 14.45 до 17.00 і протягом робочого дня в приймальній комісії 10 серпня 2016 року (п.4 ст.40 КЗпП України).

Зазначив, що надавав письмові пояснення на ім»я першого проректора з адміністрування ОСОБА_2, щодо його перебування на робочому місці.

Робоче місце позивача, як заступника директора НН ІЗДН НАУ - в кабінеті № 136 а, корпус №2 на 1 поверсі. Згідно з посадовими обов»язками він повинен виконувати свої обов'язки на всій території НАУ.

Крім того, позивач зазначив, що у зазначені в наказі години та дні він перебував по робочим питанням на території НАУ в першому корпусі у проректора з навчальної роботи, проректора з соціальної роботи, у відділі управління персоналом, бухгалтерії та у відділі СМЯ, у другому корпусі НН ІЗДН, та в приймальній комісії у відповідального секретаря та його заступника, що ніяким чином не можна вважати відсутністю на роботі..

Отже позивач стверджує, що не повинен був знаходитись постійно в Приймальній комісії, або тільки в кабінеті 136-а корпусу 2, як цього вимагав проректор з корпоративного розвитку ОСОБА_3 відповідно до його розпорядження, тому вважає, що його звільнення є незаконним, оскільки не грунтується на законних підставах.

Таким чином, відповідач своїми незаконними діями грубо порушив трудові права позивача, у звязку з чим останній звертається до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими, а тому просили відмовити в повному обсязі у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 8.00 до 9.30, з 10.00 до 12.00, з 12.48 до 15.45, з 16.00 до 17.00 і протягом робочого дня в приймальній комісії, 09.08.2016 був відсутній на роботі з 8.00 до 9.20, з 11.20 до 12.00, з 12.48 до 14.30, з 14.45 до 17.00 і протягом робочого дня в приймальній комісії 10 серпня 2016 року, чим порушив п.1 розпорядження проректора з корпоративного управління № 79/роз від 09.08.2016 року «Про посилення контролю за трудовою дисципліною (розпорядком робочого дня), відповідно до якого зобов»язано ОСОБА_1 протягом робочого дня з 8.00 до 12.00 та з 12.48 до 17.00 (в п»ятницю з з 8.00 до 12.00 та з 12.48 до 16.00) не залишати робочого місця (корпус №2, каб.136 а) без відповідних письмових доручень і розпоряджень директора НН ІЗДН, а також без інших об»єктивних і обгрунтованих причин.

Вбачаючи у викладеному порушення трудової дисципліни керівництвом НАУ було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 за прогул, згідно наказу від 10.08.2016 № 690/к.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що згідно наказу № 935/к від 03.11.2015 року ОСОБА_1 з 09.11.2015 року був прийнятий на посаду інженера лабораторії електронних засобів дистанційного навчання Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання.

Наказом №1109/к від 10.12.2015 року ОСОБА_1 було переведено на посаду заступника директора заочної форми навчання та організаційних питань Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання з 17.12.2015 року.

Встановлено, що наказом № 366/к від 27.04.2016 р. ОСОБА_1 було переведено на посаду заступника директора Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання НАУ.

Проректором з корпоративного управління ОСОБА_3 09.08.2016 року було видано розпорядження № 79/роз, відповідно до п.1 якого зобов»язано заступника директора НН ІЗДН ОСОБА_1 кожного робочого дня з 08 год 00 хв до 12 год 00 хв та з 12 год 48 хв до 17 год 00 хв ( в п»ятницю з 08 год 00 хв до 12 год 00 хв та з 12 год 48 хв до 16 год 00 хв) не залишати робочого місця (корпус № 2 ка.136а) без відповідних письмових доручень та розпоряджень директора НН ІЗДН, а також без інших об»активних і обґрунтованих причин.

Наказом № 690/к від 10 серпня 2016 року позивача було звільнено 10.08.2016 р. за прогул, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

В наказі про звільнення зазначено, що ОСОБА_1 08.08.2016 був відсутній на робочому місці з 8.00 до 9.30, з 10.00 до 12.00, з 12.48 до 15.45, з 16.00 до 17.00 і протягом робочого дня в приймальній комісії, 09.08.2016 був відсутній на роботі з 8.00 до 9.20, з 11.20 до 12.00, з 12.48 до 14.30, з 14.45 до 17.00 і протягом робочого дня в приймальній комісії 10 серпня 2016 року, що підтверджується складеними 08.08.2016 та 09.08.2016 актами.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінченні строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноважена ним органом, зокрема, у випадку прогулу, у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового

договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Згідно п.2 посадової інструкції Заступника директора з заочної форми навчання та організаційних питань Інституту заочного та дистанційного навчання заступник доректора зобов»язаний:

2.1 Готувати перспективні плани роботи інституту, затверджувати плани робіт відділів заочної форми навчання.

2.2 Організовувати роботу підрозділів, які забезпечують навчальний процес заочної форми навчання.

2.3 Контролювати роботу особового складу за виконанням покладених на них обов'язків. Аналізувати за його результатами підводити підсумки.

2.4 Безпосередньо керувати навчальною та виховною роботою студентів 3-6 курсів заочної форми навчання.

2.5 Організовувати і контролювати роботу підрозділів інституту за випуском студентів освітньо-кваліфікаційного рівнів «Бакалавр», «Спеціаліст», «Магістр».

2.6 Координувати зв»язок з випускниками ІЗДН минулих років. Вивчати практичну діяльність випускників, які спрямовані на вдосконалення якості підготовки фахівців.

2.7 Виконувати завдання на вимогу керівника в рамках обумовлених завдань структурного підрозділу.

2.8 Забезпечувати навчальний процес керівними документами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

2.9 Контролювати та аналізувати зміни континенту студентів ІЗДН, згідно з ліцензією Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

2.10 Контролювати виконання вимог «Правила внутрішнього розпорядку НАУ»

2.11 Дотримуватися Статуту навчального закладу і правил внутрішнього розпорядку.

2.12 Дбайливо відноситися до духовних і матеріальних цінностей навчального закладу і його підрозділів.

2.13 Дотримуватися прав і свобод студентів, поважати права й особисту гідність майбутніх фахівців, виявляти турботу про їх культурний розвиток.

2.14 Відповідати загальноприйнятим моральним і етичним нормам.

2.15 Організовувати і контролювати роботу приймальної комісії ІЗДН з набору ОКР «Спеціаліст», «Магістр».

2.16 Координувати та контролювати проведення агітаційної роботи щодо набору абітуріентів на ОКР «Спеціаліст», «Магістр».

2.17 Організовувати заходи щодо неперервного покращення системи менеджменту якості та проведення коригувальних та запобіжних дій з метою усунення причин наявних та потенціальних невідповідностей на рівні свого підрозділу.

2.18 Забезпечувати оформлення документації у відповідності до законодавства в сфері захисту персональних даних та вимог системи менеджменту.

2.19 Забезпечувати зберігання інформації та здійснювати контроль щодо обмеження доступу до неї згідно з вимогами законодавства у сфері захисту персональних даних.

2.20 Дбати про особисту безпеку і здоров»я, а також про безпеку і безпеку і здоров»я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території університету. Проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні огляди.

2.21 Виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з ПЕОМ та іншими засобами виробництва.

2.22 Підвищувати свій професійний рівень, забезпечувати підвищення професійного рівня співробітників інституту.

2.23 Є членом

-вченої ради ІЗДН;

-комісії з якості ІЗДН;

-науково-методичної-редакційної ради ІЗДН;

-атестаційної комісії ІЗДН;

-конкурсної комісії ІЗДН.

Відповідно до п.3 Заступник директора має право взаємодіяти із завідувачами кафедр НАУ, які задіяні в навчальному процесі ІЗДН.

Наказом № 72/од від 29.02.2016 року створені відбіркові комісії навчально-наукових інститутів Національного авіаційного університету з терміном роботи з 06 липня по 01 вересня 2016 року. ОСОБА_1 призначено відповідальним секретарем відбіркової комісії ННІЗДН за прийом на навчання.

В судовому засіданні позивач зазначав про упереджене ставлення до нього проректора з корпоративного управління ОСОБА_3, зазначив, що ним 22.07.2016 року в.о ректора та голові наглядової ради було подано службові записки щодо упередженого ставлення.

Проректором ОСОБА_3 прийнято розпорядження № 79/роз від 09.08.2016 р. «Про посилення контролю за трудовою дисципліною», яким зобов»язано заступника директора ННІЗДН ОСОБА_1 не залишати робочого місця (корпус № 2 ка.136а) без відповідних письмових доручень і узгодження з директором НН ІЗДН, а також без інших об»єктивних і обґрунтованих причин.

Суд приходить до висновку, що дане розпорядження про посилення контролю за трудовою дисципліною по відношенню до одного працівника є незаконним, оскільки функціональні обов»язки заступника директора ННІЗДН ОСОБА_1 визначаються посадовою інструкцією. Розпорядок діяльності університету, обов»язки та відповідальність адміністрації встановлені правилами внутрішнього розпорядку НАУ. Зобов»язання ОСОБА_1 знаходитись на робочому місці (корпус № 2 ка.136а) і не залишати його без відповідних письмових доручень, перешкоджає здійсненню позивачем своїх посадових обов»язків.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним п.1 розпорядження проректора з корпоративного управління № 79/роз від 09.08.2016 року «Про посилення контролю за трудовою дисципліною (розпорядком робочого дня) є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) працівника. Тобто, оскільки начальник управління освіти безпосередньо законодавством України наділений правом приймати на роботу, то за ним закріплене право застосувати відповідне стягнення.

За правилами ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Тобто, до порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов'язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення - один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.

Відповідно до чинного законодавства підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни, яке визначається в п. 24 Типових правил як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.

Таким чином, під порушенням трудової дисципліни мається на увазі невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Насамперед, роботодавець має встановити, чи немає обставин, які виключають дисциплінарне провадження щодо працівника, до яких зазвичай відносяться: відсутність події або складу дисциплінарного проступку; вина або дії особи у стані крайньої необхідності; наслідки порушення; закінчення терміну, передбаченого для накладення дисциплінарного стягнення.

Закон не вимагає, щоб порушення обов'язково призводило до будь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності досить, щоб був зафіксований сам факт порушення, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Водночас вина як одна з ознак порушення трудової дисципліни є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, наявність якої має бути обов'язково доведена роботодавцем. Критерієм, за яким визначається наявність вини діях працівника, є належна турбота працівника про виконання трудових обов'язків.

Між тим, законодавець, визначаючи основні обов'язки власника або уповноваженого ним органу, КЗпП України у ст. 141 зобов'язав його правильно організувати працю працівників, постійно створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватись вимог законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитись до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Разом з тим, частина друга ст. 149 КЗпП надає право власникові вибирати вид стягнення, але зобов'язує його враховувати при цьому цілу низку факторів: 1) ступінь тяжкості вчиненого проступку, яка включає форму вини; 2) заподіяну порушенням шкоду; 3) обставини, за яких вчинено проступок; 4) попередню роботу працівника.

Однак слід також зазначити, що роботодавець має встановлювати наявність обставин, які б гарантували працівнику прийняття щодо нього законного, обґрунтованого і справедливого рішення щодо застосування певного дисциплінарного стягнення, що є правом керівника, власника чи уповноваженого ним органу, а не обов'язком.

Суд також враховує, що ст. 148 КЗпП передбачає обчислення місячного строку для застосування стягнення з дня виявлення не факту (дії, бездіяльності), а саме проступку, що означає не тільки виявлення факту (дії), але і встановлення працівника, який порушив трудові обов'язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками, вини працівника.

Акти від 08.08.2016 та 09.08.2016 свідчать про знаходження ОСОБА_1 в період робочого часу на робочому місці та в приймальній комісії. Дані акти не містять відомостей про відсутність позивача на підприємстві більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Не може вважатись прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, він не може бути звільнений за п.4 ст.40 КЗпП України.

За своїми посадовими обов»язками позивач як керівник повинен переміщуватись по корпусам НАУ в різні підрозділи НАУ, приймальну комісію, що знаходяться в різних копусах.

Відповідачем не надано належних доказів про відсутність позивача в НАУ 08.08.2016 та 09.08.2016 більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що звільнення позивача із займаної посади на підставі наказу № 690/к від 10.08.2016 на підставі п.4 ст.40 КЗпП України є незаконним.

Закон у відповідності до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій ст. 235 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Так, позивач підлягає поновленню на роботі саме з 10 серпня 2016 року на посаді заступника директора Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання Національного авіаційного університету.

Щодо самого оскаржуваного наказу та вимоги про його скасування судом.

Так, суд, як і будь-який інший орган по розгляду трудових спорів, не має адміністративних повноважень, тому він не може скасовувати накази, оскільки чинним законодавством України, яким регулюються трудові правовідносини, чітко визначено, що видача та скасування наказів відноситься виключно до компетенції власника або уповноваженого ним органу. До повноважень суду належить лише перевірка законності наказу. Тобто законодавством наділено працівника правом звернення до суду з позовом про визнання недійсним (незаконним) стягнення, оголошеного працівникові.

Таким чином, суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог про скасування оскаржуваного наказу.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок) і обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Згідно довідці НАУ в №661/1401 про доходи позивача, заробітна плата останнього за червень та липень 2016 року складає відповідно 8804,80 грн. та 11265,80 грн. Середньоденна заробітна плата складає 489,53 грн. (а.с.71)

Пунктом 5 розділу ІV Порядку передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Кількість днів затримки з 10.08.2016 по 16.02.2017 - 132 (робочих дні), таким чином стягненню підлягає 64617,96 грн.

Згідно зі ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Норми ст.ст. 57, 59 ЦПК України передбачають, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Проаналізувавши та повно і всебічно дослідивши докази по справі, суд вважає, позивача необхідно поновити на посаді заступника директора Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання Національного авіаційного університету з 10 серпня 2016 року та з Національного авіаційного університету на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в розмірі 64617грн.96 коп.

Крім того, згідно зі ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1197 (одна тисяча сто дев»яносто сім) грн. 37 коп.

Керуючись ст.ст. 40, 141, 147- 149, 150, 152, 235 КЗпП України, ст.ст. 3-4, 10-11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Національного авіаційного університету про визнання незаконним розпорядження, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним п.1 розпорядження проректора з корпоративного управління № 79/роз від 09.08.2016 року «Про посилення контролю за трудовою дисципліною (розпорядком робочого дня).

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання Національного авіаційного університету з 10 серпня 2016 року.

Стягнути з Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132330) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу 64617 (шістдесят чотири тисячі шістсот сімнадцять) грн.96 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення з Національного авіаційного університету, (код ЄДРПОУ 01132330), на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в розмірі 9231 (дев`ять тисяч двісті тридцять одна) тис.14 коп.

Стягнути з Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132330), в дохід держави судовий збір в сумі 1197 (одна тисяча сто дев»яносто сім) грн. 37 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Кушнір С.І.