Рішення № 64939009, 16.02.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1597/16-ц

Провадження № 2/645/137/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Горпинич О.В.,

при секретарі судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Правекс-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство КБ «Правекс-Банк» звернулися до суду із вищевказаним позовом, яким просили стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 3146-016/07Р від 19.11.2007 року у розмірі 53929,30 доларів США, у тому числі: заборгованість за кредитом 38816 доларів США, заборгованість за процентами 15113,30 доларів США, судові витрати. В обґрунтування позову посилалися на те, що 19.11.2007 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 3146-016/07Р, за умовами якого позивач надав 19.11.2007 року грошові кошти у розмірі 49400 доларів США, зі сплатою 12,8% річних, що підтверджується заявою на видачу готівки від 19.11.2007 року. Право банку на здійснення банківських кредитних операцій з розміщення іноземної валюти на валютному ринку України підтверджується банківською ліцензією № 7, виданою Національним банком України 03.12.2001 року, на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Пунктом 4.1 кредитного договору, передбачено, що позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів рівними частинами в сумі 196 доларів США щомісяця до 10-числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом відповідно до п. 4.2. Кредитного договору підлягають сплаті позичальником щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця) у строк до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також у момент припинення дії Кредитного договору (повернення кредиту), зазначеного в п. 1.2 Кредитного договору. Проте станом на 29.05.2015 року ОСОБА_3 неналежним чином виконуються зобовязання за кредитним договором щодо сплати щомісячних внесків за кредитом та процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 62784,90 доларів США, у тому числі заборгованість за кредитом 38816 доларів США, заборгованість за процентами 15113,30 доларів США; неустойка (пеня) за кредитом 2858,36 доларів США; неустойка (пеня) за процентами 5997,24 доларів США. Пунктом 9.1 кредитного договору передбачено, що за порушення термінів погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в пункті 1.2 кредитного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення. З метою забезпечення належного виконання зобовязання та захисту майнових інтересів позивача як кредитодавця на випадок порушення зобовязання ОСОБА_3, як позичальником 12.11.2007 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 3146-016/07Р. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_4 зобовязався нести солідарну відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобовязань позичальником за кредитним договором. У звязку з наявною заборгованістю за кредитним договором, 07.09.2015 року відповідачам були направлені відповідні вимоги про сплату заборгованості.

На підставі викладеного до суду було подано відповідний позов.

Представник позивача в судове засідання не зявився, було подано заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідачі у судовому засіданні пояснили, що дійсно вони отримали кредитні кошти від позивача, проте просили застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що пунктом 4.4. договору встановлено, що шляхом підписання договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою відсотків за користування кредитом строк, зазначений у п. 1.2 даного Договору, припиняється достроково на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Згідно копії розрахунку заборгованості, яка є додатком до позовної заяви остання дата сплати погашення відбувалася 16.05.2012 року. Таким чином, прострочення виконання зобовязання відповідачем, за договором, а також припинення його дії становить 26.05.2012 року. Згідно п.4.4 Кредитного договору, позивач мав право вимагати повного повернення кредиту, або почати продаж іпотечного майна саме з 26.05.2012 року. Виходячи з цього, строк позовної давності, починає відлік з 26.05.2012 року. Отже, загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про стягнення заборгованості за договором сплив 26.05.2015 року, проте позов подано до суду 07.09.2015 року. Таким чином, починаючи з 26.05.2012 року ОСОБА_2 знав про порушене право, проте не заявляв про це, і саме з цього моменту і починається перебіг позовної давності, як до основного зобовязання так і до застосування відсотків за його користування на інших передбачених договором сум. Відповідачі зазначали, що ОСОБА_3 зверталася до Бакулінського відділення ПАТ КБ «Правекс-Банк» з проханням достроково припинити дію даного договору, посилаючись на п. 4.4 даного договору і просила дати дозвіл на продаж майна, яке було передано в іпотеку, згідно договору іпотеки № 3146/016/07Р, для погашення всієї заборгованості за даним кредитом. Орієнтовна ринкова вартість майна на квітень-травень 2012 року становила 40000 доларів США, а сума заборгованості за кредитом становила 38816 доларів США, та була можливість повністю погасити борг та розрахуватися з Банком. На момент даного звернення до Банку, по даному кредитному договору, було виплачено на їх користь 36206 доларів США, з яких по кредиту 10584 доларів США та 25622 доларів США відсотків. Протягом всього часу, всі гроші йшли на погашення відсотків і цей борг не зменшувався. В результаті банк не дав дозволу на реалізацію іпотечного майна, а також строком до 01.10.2016 року не запропонував жодних варіантів рішення.

Суд, дослідивши доводи, викладені у позовній заяві, а також доводи відповідачів, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

19.11.2007 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 3146-016/07Р, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надає позичальникові кредит в іноземній валюті на загальну суму 49400 доларів США на споживчі цілі, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна. Кредит надано строком з 19.11.2007 року до 19.11.2028 року зі сплатою 12,8 відсотків річних. У кожному випадку невиконання (неналежне виконання) позичальником своїх зобовязань за цим договором (відносно строків сплати відсотків і повернення кредиту та/або сплати відсотків та/або повернення кредиту не в повному обсязі), розмір процентної ставки збільшується на 1 (один) відсоток річних, починаючи від розміру, встановленого в п. 1.2 даного Договору. У випадку наступного невиконання позичальником своїх зобовязань за цим Договором розмір відсоткової ставки збільшується з урахування збільшення відсоткових ставок, зроблених раніше, відповідно до умов даного пункту Договору. Новий розмір відсоткової ставки встановлюється від дня, наступного за днем, в який позичальник повинен був виконати свої зобовязання, однак не виконав їх або виконав не в повному обсязі. Позичальник доручає Банку здійснювати списання з рахунків позичальника в АКБ «Правекс-Банк» грошових коштів в рахунок погашення заборгованості позичальника перед Банком за даним Договором (за кредитом, процентами, пені та штрафів) на відповідні позичкові рахунки, відкриті позичальнику відповідно до умов даного Договору (договірне списання) (п.п.11, 1.2, 1.3, 1.5).

Згідно умов погашення заборгованості і сплати відсотків позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом рівними частинами в сумі 196 доларів США, щомісяця, до «10» числа наступного місяця. Відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця (за час фактичного користування грошовими коштами протягом календарного місяця ) у строк до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування відсотків, а також у момент повернення кредиту, зазначений у п. 1.2 даного Договору (п.п.4.1, 4.2). У пункті 4.4. договору передбачено, що шляхом підписання даного договору сторони дійшли згоди про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за платою відсотків за користування кредитом строк користування кредитом, зазначений у п. 1.2 даного договору, припиняється достроково, на 10-й день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом ОСОБА_2 письмово повідомляє позичальника.

Крім того, згідно п. 6.1.7 кредитного договору, у разі виникнення подій, зазначених у п. 4.4. даного договору, позичальник зобовязується достроково погасити заборгованість за кредитом та відсотками у повному обсязі, а також сплатити пеню і штраф.

Умовами договору також передбачено, що позичальник зобовязується використовувати кредит на передбачені в даному Договорі цілі і забезпечити повернення кредиту і сплату нарахованих відсотків, погашати заборгованість за кредитом, відсотками і пеню у валюті кредиту. Забезпечити своєчасне повернення грошових коштів і сплату нарахованих відсотків. Кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляти на сплату витрат Банку, повязаних з виконанням зобовязань по даному Договору, у другу чергу на погашення заборгованості за відсотками та неустойки за порушення строків сплати відсотків, в третю чергу на погашення заборгованості по кредиту та неустойки за порушення строків сплати кредиту, потім на погашення інших заборгованостей (штраф, пеня та інша заборгованість по даному Договору) (п.п. 6.1.1, 6.1.2,6.1.5).

Відповідно до п. 9.1 договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення відсотків за користування грошовими коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в п. 1.2 даного Договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.

Відсотки за користування грошовими коштами нараховуються щомісяця, виходячи з фактичної кількості днів у процентному періоді. Відсотки нараховуються Банком протягом строку користування кредитом, відповідно до п. 1.2 даного Договору (п. 10.1).

Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання зобовязань за ним (п.10.5).

Крім того, 19.11.2007 року між АКБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 3146-016/07Р, відповідно до умов якого поручитель, у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобовязується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобовязань ОСОБА_3, за кредитним договором № 3146-016/07Р від 19.11.2007 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штраф, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми бору за кредитом до 19.11.2028 року у розмірі 49400 доларів США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості (п.1.1).

Поручитель зобовязується у випадках невиконання або неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором виконати за нього зобовязання перед кредитором на умовах, у порядку та у строки, встановлені кредитним договором, зазначеним у п. 1.1. договору поруки, зі змінами і доповненнями до нього (п.2.1).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до 19.11.2031 року (п. 4.1).

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

За положенням статті 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2, 3 статті 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1049 Цивільного кодексупередбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч . 2.ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 Цивільного кодексу Українипередбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредит завжди видається на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування, аст. 536 ЦК Українивизначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Зобов'язання (у тому числі - сплачувати проценти) припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідност. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.2.ст.551 ЦК України).

Згідно зст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідност. 553 ЦК Україниза договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Відповідно ст. 554ЦК Україниу разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі,що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів , неустойки, відшкодування збитків.

Згідност. 629 Цивільного кодексу УкраїниДоговір є обов'язковим для виконання сторонами.

У звязку з неналежним виконання ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором щодо сплати щомісячних платежів за кредитом та процентів а користування кредитом, утворилась заборгованість за кредитом та процентами за період з 01.06.2012 року (як вбачається із розрахунку заборгованості позивача) по 29.05.2015 року (як зазначено позивачем у позові).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачі просять застосувати до позовних вимог наслідки пропуску строку позовної давності.

Відповідно дост. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4ст. 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи, що з відповідним позовом до Вінницького міського суду Вінницької області ПАТ КБ «Правекс Банк» звернулось 17.12.2015 року (про що зазначено в ухвалі), суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентам за період до 17.12.2012 року задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено поважність причин пропуску позовної давності та суд стягує заборгованість з цієї дати до 29.05.2015 року, при цьому 37640 доларів США заборгованість за тілом кредиту, 12587,69 доларів США заборгованість за процентами.

Відповідно до ч. 2ст. 553 ЦК Українипорукою може забезпечуватись виконання зобов'язань частково або в повному обсязі.

Виходячи з того, що як укладення, так і виконання договірних зобовязань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли під час здійснення валютних операцій, у випадках і в порядку, установлених законом (ч. 2 ст.192, ч. 3 ст.533 ЦК України,Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»).

Відповідно достатті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях47та49цьогоЗаконувизначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Виходячи з положеньстатті 99 Конституції України,статті 192 ЦК України,статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»тастатті 2 Закону України», «Про банки і банківську діяльність»у разі укладення кредитного договору в іноземній валюті й наявностів банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в іноземній валюті, а не в еквівалентному вираженні гривні до долара США на час вирішення спору.

У зв'язку з наявністю у Банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями,та з врахуванням того , що кредит надававсяпозичальнику в іноземній валюті і позивач просить стягнути заборгованість в іноземній валюті, суд дійшов висновку , що заборгованість за кредитом та відсоткамна користь Банку підлягає стягненню у іноземній валюті.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів на користь Банкузаборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно дост. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.10,11,88,209,212,214,215,217,218 ЦПК України, суд

ВИРШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Правекс-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Правекс-Банк» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/2, ідентифікаційний код 14360920) заборгованість за кредитним договором № 3146-016/07Р від 19.11.2007 року в сумі 37640 доларів США заборгованість за тілом кредиту, 12587,69 доларів США - заборгованість за процентами.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: