Рішення № 64937901, 21.02.2017, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/4204/16-ц

Номер провадження 2/570/305/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1,

її представника адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

його представника адвоката ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання Бардабуш В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області (м.Рівне вул.П.Могили 24) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

в с т а н о в и в:

покликаючись на невиконання офіційно непрацевлаштованим батьком дитини своїх обов"язків щодо її утримання, позивач у поданій до суду 29 серпня 2016 року позовній заяві просить стягнути з відповідача на її користь на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти, уточнивши їх розмір у 3 тис. грн. щомісячно.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали повністю і по аналогічних мотивах.

Відповідач та його представник позов визнають частково у розмірі 550 грн. щомісячно, оскільки після розлучення сторони добровільно домовилися про утримання дитини і він таку допомогу надавав добровільно.

Суд, заслухавши пояснення учасників цивільного процесу. визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.214 ЦПК Кодексу зобов»язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Відповідно до ст.16 цього кодексу звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і в силу ст.ст.10, 60 ЦПК України, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Сторони скористалися правовою допомогою.

Як встановлено судом, шлюб сторін розірвано, вони мають неповнолітню дитину Дану ІНФОРМАЦІЯ_1 На даний час сторони проживають окремо, дитина проживає з матір'ю, на утримання дітей батько коштів не дає.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Згідно ч.ч.1, 2 ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Ст.150 цього Кодексу визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідач, на думку позивача, не надає позивачу достатніх коштів на утримання неповнолітньої дитини, що є підставою для стягнення аліментів.

Вимога позивача про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є законною і передбачена ст.184 СК України. Ця стаття носить диспозитивний характер і не визначає вичерпного переліку обставин для встановлення розміру аліментів в твердій грошовій сумі. За змістом цієї норми такими обставинами є нерегулярний дохід та будь-які інші обставини, що мають істотне значення. Оскільки відповідач на даний час офіційно не працевлаштований, проте має нерегулярні, мінливі доходи, тому має змогу виплачувати кошти на утримання своїх неповнолітньої дитини. Таку обставину відповідач не заперечує і суд визнає її такою, що має істотне значення для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

При визначенні розміру аліментів суд згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року враховує думку сторін, стан здоров'я та матеріальне становище дітей, яке є задовільним, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, офіційно працевлаштованим і має можливість виплачувати аліменти. Згідно з п.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини» незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Ст.27 цієї Конвенції дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими. Згідно із ст.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що субєктивні права дитини на утримання їх батьком є порушеними, визначений судом розмір стягнення з відповідача аліментів на дітей при взаємному обов'язку батьків утримувати дітей з урахуванням віку неповнолітніх дітей, їх потреб є обґрунтованим, не є завищеним в нинішніх умовах проживання, відповідає засадам розумності і справедливості та таким, що створює відповідачу додаткові труднощі матеріального характеру. Судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, є фізично здоровою особою і може працювати та виконувати обовязок по утриманні своїх дітей та сплачувати визначений розмір аліментів, який б забезпечував необхідний життєвий процес дітей та їх розвиток. Будь-яких доказів, заслуговуючих на увагу і повністю спростовуючих показання позивача, відповідач не надав, а судом їх не здобуто, що вказує на обгрунтованість позову.

Відповідно до ч.1 ст.189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Згідно з ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів на дитину, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених законом. Аналогічна вимога міститься і у п.23 вищевказаної Постанови Пленуму ВС України.

Позов до суду пред'явлений 29 серпня 2016 року, а тому відповідно до ст.ст.79, 191 СК України аліменти на дитини повинні стягуватися з указаної дати.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору при подачі вказаного позову, суд при ухваленні рішення відповідно до ст.88 ЦПК України присуджує стягнення з відповідача судового збору в прибуток держави у розмірі, визначеному на день винесення рішення.

Згідно п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

задоволити цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

Стягувати з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт серія СР № 760584, виданий 05 вересня 2000 року Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 850 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 29 серпня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в прибуток Рівненського районного суду Рівненської області /№ рахунку 1217206700295, МФО 833017, ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходів 22030001, банк ГУДКСУ в Рівненській області ЄДРПОУ суду 26406260/ судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Повне судове рішення виготовлено 24 лютого 2017 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 10 днів з дня проголошення, а особами, які не були при цьому присутні, отримання його копії.

Суддя Кушнір Н.В.