Постанова № 64937008, 21.02.2017, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/72/17

Провадження № 2а/542/12/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року смт. Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Гавриленко Т.Г.,

при секретарі - Янко Л.О.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Любимського Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нові Санжари адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про скасування рішення десятої сесії Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області сьомого скликання про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання відповідача виконати певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

25 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області,в якому зазначив, що в серпні 2016 року він, як учасник антитерористичної операції (учасник бойових дій), звернувся до Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, додавши до заяви ряд документів. Через деякий час він дізнався, що рішенням десятої сесії Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області сьомого скликання від 11.10.2016 року йому, учаснику АТО, було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Позивач зазначає, що дане рішення органу місцевого самоврядування він вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки твердження у оскаржуваному рішенні Нехворощанської сільської ради про те, що він не зареєстрований і не проживає на території цієї сільської ради (як одна із підстав відмови у задоволенні його заяви) не може слугувати підставою для відмови у задоволенні його заяви, оскільки жодним законом, кодексом чи іншим нормативно-правовим актом не передбачено та не встановлено територіального цензу по зверненню громадян, в тому числі пільговиків, з клопотанням про отримання в користування чи у власність земельної ділянки; крім цього, вважає необґрунтованим та безпідставним посилання у рішенні відповідача на обмеженість земельного ресурсу (як одна із підстав відмови у задоволенні його заяви), оскільки така підстава не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання згідно Земельного кодексу України. Також позивач посилається на те, що він не повідомлявся Нехворощанською сільською радою Новосанжарського району про розгляд його заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, відповідно, про день і час її розгляду заяви він обізнаний не був і таким чином був позбавлений можливості надання пояснень по суті своєї заяви та підтримання її на сесії Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Посилаючись на вищевикладені обставини та на положення ч. 2 ст.19 Конституції України, ч. 19 ст. 6 та ч. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також на ряд положень КАС України, позивач ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення десятої сесії Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області сьомого скликання від 11 жовтня 2016 року, яким учаснику антитерористичної операції ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та зобов'язати Нехворощанську сільську раду Новосанжарського району Полтавської області надати учаснику антитерористичної операції ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 га (а.с. 1-7).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в своїх поясненнях посилався на обґрунтування та доводи, що викладені в позові і просив позов задовольнити.

Представник відповідача - Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Любимський Ю.Є. проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, вказавши, що ОСОБА_1 відповідно до своєї заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки було додано лише довідку про участь в АТО, копію посвідчення учасника бойових дій, копію паспорта та ідентифікаційного коду. А графічні зображення, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки ним не додавалися. Відсутність картографічних матеріалів з бажаним місцем розташування земельної ділянки стало підставою в прийнятті рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 Разом з тим, йому було роз'яснено про відсутність вільних земель та необмеженість позивача територіально у зверненні по питанню отримання бажаної земельної ділянки, а також, що законодавством не передбачено обов'язок уповноваженого органу у повідомленні про розгляд його заяви.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, пояснення представника відповідача Любимського Ю.Є., дослідивши письмові докази по справі, надані особами, які беруть участь у справі на засадах змагальності та диспозитивності, проаналізувавши всі докази в їх сукупності приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про скасування рішення десятої сесії сьомого скликання Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання відповідача виконати певні дії підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частиною 1 ст.6 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Аналіз даної процесуальної норми свідчить про те, що особа може звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, свобод або інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень, які можуть проявлятися у формі рішень, дій або бездіяльності.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст.11 КАС України).

Відповідно до загального правила ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу і не може виходити за межі позовних вимог. Вихід за межі позовних вимог можливий лише у виключних випадках.

Згідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.

Між цим, за нормою ч. 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що позивач у справі, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації проживання якого є м. Дніпро, дійсно в період з 18.07.2015 року по 18.08.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з дислокацією у м. Дружківка Донецької області (а.с. 26). Також, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 25).

16.09.2016 року учасник антитерористичної операції ОСОБА_1 звернувся до сесії Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області з заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Нехворощанської сільської ради (а.с. 23). До даної заяви ОСОБА_1 додав: довідку про його безпосередню участь в АТО, копію посвідчення учасника бойових дій, копію паспорта та ідентифікаційного коду.

Також, 11 жовтня 2016 року рішенням десятої сесії Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області сьомого скликання вирішено відмовити ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, так як не проживає на території Нехворощанської сільської ради та в зв'язку з обмеженістю земельного ресурсу (а.с. 8).

Отже, зі змісту оскаржуваного позивачем рішення десятої сесії Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області сьомого скликання від 11.10.2016 року вбачається, що органом місцевого самоврядування учаснику АТО ОСОБА_1, згідно його заяви від 16.09.2016 року, було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства виключно з таких підстав: 1) ОСОБА_1 не проживає на території Нехворощанської сільської ради; 2) у зв'язку з обмеженістю земельного ресурсу.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях, зокрема, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Зі змісту ч. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вбачається, що учасникам бойових дій (учасникам антитерористичної операції) надано першочергове право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

19.08.2015 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 898 зобов'язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру та обласні державні адміністрації за участю органів місцевого самоврядування визначити (зарезервувати) земельні ділянки для відведення учасникам АТО та членам сімей загиблих учасників АТО і забезпечити першочерговий розгляд звернень учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок; органам місцевого самоврядування уряд також рекомендував розглядати в першочерговому порядку звернення учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок. Крім цього, уряд зобов'язав Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру та обласні державні адміністрації та рекомендував органам місцевого самоврядування розмістити на власних веб-сайтах інформацію про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам АТО і членам сімей загиблих учасників АТО.

Положеннями ст.ст. 116, 118, 121, 122 ЗК України визнаються повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 цієї статті). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 цієї статті).

Згідно п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Статтею 118 ЗК України визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Відповідно до ч.ч. 6, 7 цієї статті, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, зокрема, із земель комунальної власності, для ведення особистого селянського господарства, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, вищевказаними положеннями ЗК України визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 1 постанови №2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» вказав про те, що з огляду на зазначену норму (ч. 3 ст. 2 КАС України) під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Отже, виходячи з викладеного та аналізуючи в системному зв'язку підстави звернення 16.09.2016 року учасника АТО ОСОБА_1 до сесії Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району з заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, виходячи зі змісту статей 116, 118, 121, 122 ЗК України та тих підстав для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1, які зазначені у рішенні десятої сесії Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області сьомого скликання від 11 жовтня 2016 року вбачається, що при прийнятті даного рішення щодо ОСОБА_1, який є учасником АТО, орган місцевого самоврядування допустив порушення норм ст.ст. 116, 118 ЗК України та ч. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки ОСОБА_1, як учасник АТО, має першочергове право на отримання відповідної земельної ділянки та розгляд його відповідного звернення; при цьому, положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України визначені виключні підстави для відмову органу місцевого самоврядування у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, в цих положеннях ЗК України не зазначено про такі підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки як незареєстроване місце проживання особи на відповідній адміністративно-територіальній одиниці та обмеженість земельного ресурсу.

Суд звертає увагу, що а ні нормами Конституції України, а ні положеннями Земельного кодексу України (зокрема, статтями 116, 118, 121 ЗК) не передбачається обов'язку реєстрації місця проживання особи на відповідній адміністративно-територіальній одиниці як обов'язкову умову для набуття особою права на безоплатне отримання у власність відповідної земельної ділянки. ОСОБА_1 в даний час зареєстрований на проживання у м. Дніпро, однак ця обставина, виходячи з вищевикладених положень чинного законодавства, не може обмежувати його законне право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки з відповідним цільовим призначення.

У зв'язку з цим, посилання представника відповідача на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення від 11.10.2016 року сесія сільської ради керувалася інтересами місцевих жителів не заслуговують на увагу, оскільки згідно положень ч. 2 ст. 19 та ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та повинні приймати рішення згідно чинного законодавства. В даному випадку, при прийнятті рішення щодо ОСОБА_1 11.10.2016 року, виходячи з аналізу доказів у справі, вказані положення Конституції та Земельного кодексу України були не дотримані.

Також, у зв'язку з викладеним, виходячи з системного аналізу положень ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України у взаємозв'язку з положеннями ч. 14 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст. 8 і ч. 2 ст. 19, ст.ст. 21, 22, 24 Конституції України, виходячи зі змісту спірних правовідносин, що виникли між сторонами, посилання представника відповідача в судовому засіданні на те, що зарезервовані земельні ділянки на території Нехворощанської сільської ради для учасників АТО повинні пріоритетно надаватися учасниками АТО - жителям Нехворощанської сільської ради суд оцінює з позиції того, що вищевказані положення законодавства не визначають пріоритетності у наданні особам земельних ділянок у залежності від реєстрації чи не реєстрації їх місця проживання в певному місці, а своєрідне «розмежування» пільгової категорії населення (в даному випадку учасників АТО) зі сторони Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району, не є справедливим та не є правомірним, адже положеннями ЗК України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо пільгового права учасників АТО на отримання у відповідному порядку земельних ділянок, не передбачається обов'язкового звернення даних осіб за їх місцем реєстрації (проживання), як не передбачено і підстав для відмови у отриманні земельних ділянок з таких підстав; при цьому, всі особи, які є учасниками АТО, як громадяни України, з урахуванням вимог ст.ст. 21, 22, 24 Конституції України, мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Всі учасники АТО, які брали і беруть участь в проведенні антитерористичної операції, захищаючи незалежність, цілісність та суверенітет держави України, виходячи з проведеного вище аналізу положень законодавства, мають справедливо сподіватися на належний розгляд уповноваженими органами та посадовими особами їх заяви про отримання ними земельних ділянок у власність, а також на ефективний спосіб захисту їхніх прав у разі їх порушення, що повністю відповідає положенням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Така підстава для відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1, як обмеженість земельного ресурсу (як одна із підстав відмови, яка вказана у рішенні Нехворощанської сільської ради від 11 жовтня 2016 року), також не може бути прийнята судом, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, положення ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України не передбачають обмеженості земельного ресурсу як підставу для відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Отже, проведений системний та детальний аналіз встановлених обставин справи та доказів, а також вищевказаних законодавчих актів, судової практики Європейського суду з прав людини, з огляду на положення ч. 2 ст.71 КАС України свідчить про те, що відповідачем у справі Нехворощанської сільською радою Новосанжарського району не доведено правомірність свого рішення від 11.10.2016 року про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Натомість, стороною позивача доведено протиправність та підстави для скасування рішення десятої сесії Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області сьомого скликання від 11 жовтня 2016 року, яким учаснику антитерористичної операції ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Суд задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення сільської ради, в той же час не знаходить підстав для задоволення вимог про зобов'язання сільської ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки позивачем було подано не повний перелік документів, що і не заперечувалось у судовому засіданні. В той же час, це не позбавляє права позивача звернутись з відповідною заявою до сільської ради повторно.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пункт 13 частини1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються для учасники бойових дій, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 19, 21, 22, 24, 140, 144 Конституції України, ч. 14 ст. 12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 26, 47, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 116, 118, 121, 122 Земельного Кодексу України, Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст. 6, 8, 9, 10-11, 69, 70, 71, 86, 87, 158-163, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про скасування рішення десятої сесії Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області сьомого скликання про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання відповідача виконати певні дії- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення десятої сесії Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області сьомого скликання від 11 жовтня 2016 року, яким учаснику антитерористичної операції ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

В іншій частині позову відмовити.

Судовий збір, від сплати якого позивач звільнений, віднести на рахунок держави за частину позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Стягнути з Нехворощанської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (р/р 31422000500347 ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, код 21045225) на користь держави судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок) грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області.

Суддя (підпис)

Відповідає оригіналу

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Т.Г. Гавриленко