Ухвала суду № 64934118, 14.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/188/17 Справа № 200/4664/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Коваленко В.Д.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Коваленко В.Д.,

суддів Кононенко О.М., Онушко Н.М.,

секретаря Солодовник О.Д.,

за участю прокурора Чорнобривець Ю.В.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

представника ТОВ «Відродження» ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю.О., представника потерпілого ТОВ «Відродження» - адвоката ОСОБА_4, на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2016 року, а також заперечення на апеляційні скарги адвоката ОСОБА_3, -

В с т а н о в и л а:

цією ухвалою кримінальне провадження відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої,

закрито у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України.

Як вбачається з ухвали суду, ОСОБА_2 обвинувачувалась в тому, що обіймаючи, відповідно до наказу про призначення № 104-к від 01.12.2010 року, посаду начальника відділу постачань і збуту комерційного департаменту ТОВ «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2» (ЄДРПОУ 35862264), яке згідно статуту є засновником ТОВ «Відродження» юридична адреса: Дніпропетровська область, Покровський район, с.Покровське, вул. 40 років Жовтня, 17-а, та здійснюючи керівництво його господарською діяльністю, маючи умисел на привласнення майна, яке перебувало у її віданні, у серпні 2011 року стала на шлях скоєння умисного злочину.

Будучи посадовою особою, відповідаючи за майно, що перебувало у її віданні, маючи умисел на привласнення чужого майна, у невстановлений слідством час, знаходячись за місцем розташування головного офісу ТОВ «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2» по вул. Комсомольській, 40-б у м. Дніпропетровську, вона запропонувала раніше знайомому ОСОБА_5, якому не було заздалегідь відомо про злочинний умисел ОСОБА_2, придбати за готівку продукти переробки зерна висівки за ціною, встановленою підприємством на даний вид продукту переробки зерна.

11.08.2011 року, більш точний час встановити не надалося можливим, ОСОБА_2, перебуваючи по вул. Комсомольській, 40-б у м. Дніпропетровську, отримала згоду ОСОБА_5 на придбання висівок за готівкові кошти. Реалізуючи свій злочинний умисел, без відповідного розпорядження керівництва ТОВ «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2» та ТОВ «Відродження», а також без відповідного бухгалтерського обліку даної операції, без оформлення видаткової накладної та приходного касового ордеру, що підтверджує оплату, діючи з корисливих мотивів, всупереч інтересам підприємства, підписала розпорядження № в-003 від 11.08.2011 року на передачу ОСОБА_5 50 тон висівок на загальну суму 38 850 грн., які у серпні 2011 року були перераховані ОСОБА_5 на платіжну картку № 4405 8858 1674 6587, яка належала близькому родичу ОСОБА_2, ОСОБА_6

ОСОБА_5, не усвідомлюючи про злочинний умисел ОСОБА_2, вивіз пятдесят тон висівок зі складу ЗАТ «Переробник», який знаходиться в с. Коломійцеве Криворізького району Дніпропетровської області.

Згідно висновку проведеної аудиторської перевірки від 12.07.2012 року, сума недостачі висівок, отриманих після переробки давальницької сировини ТОВ «Відродження», складає 38 850 грн., без урахування ПДВ.

Таким чином, ОСОБА_2, 11.08.2011 року, шляхом видачі розпорядчого документу розпорядження № в-003 від 11.08.2011 року заволоділа майном ТОВ «Відродження», а саме присвоїла грошові кошти від реалізації продукції переробки давальницької сировини ТОВ «Відродження» - висівок у сумі 38 850 грн., що на момент скоєння злочину складало 82,5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Вищезазначені умисні дії ОСОБА_2, які виразилися у привласненні чужого майна, яке перебувало у її віданні, кваліфіковані за ч.1 ст. 191 КК України.

У судовому засіданні у суді першої інстанції, обвинуваченою ОСОБА_2 було заявлено клопотання про закриття кримінального провадження за ч.1 ст.191 КК України на підставі ст.49 КК України, у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Задовольняючи клопотання суд вказав, що ОСОБА_2 раніше не судима, позитивно характеризується за місцем мешкання, інкримінований їй злочин вчинила ще 11 серпня 2011 року, до кримінальної відповідальності за вчинення інших злочинів не притягувалася, від явки до органів слідства, прокурору та суду не ухилялася та не переховувалася від вказаних органів, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин не зупинявся та не переривався. Тобто вищезазначені обставини свідчать, що строк притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності закінчився.

Не погоджуючись з ухвалою суду, прокурор, подав апеляційну скаргу в якій, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд даного кримінального провадження.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, прокурор посилається на те, суд першої інстанції повинен був належно виконати вимоги ст. 368 КПК України. Зокрема, під час судового розгляду суд мав перевірити: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення та інші вимоги, передбачені цією статтею. Крім того прокурор посилається на те, що вухвалі суду, викладено лише висновок органу досудового розслідування із наведенням фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення. Жодних інших висновків суду, на думку прокурора, судове рішення не містить незважаючи, що останнє ухвалено за результатами судового розгляду.

Представник потерпілого ТОВ «Відродження» - адвокат ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу вказану суду повністю та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що розгляд даної кримінальної справи здійснювався тривалий час, що, на думку апелянта, є грубим порушенням вимог чинних нормативно правових актів, що на думку апелянта, призвело до незаконного звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченої ОСОБА_2, також адвокат зазначає, що ті підстави на які послався суд у своїй ухвалі про закриття кримінального провадження, не є достатніми з врахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину та конкретних обставин справи. Разом з тим зазначає, що судом не в повній мірі враховані тяжкість та обставини вчиненого злочину та як наслідок не було всебічно та правильно досліджено матеріали справи.

В запереченнях на апеляційні скарги, адвокат ОСОБА_3 вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою. На її думку, суд на підставі ч. 3 ст. 49 КК України, вірно закрив кримінальне провадження у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідача, представника потерпілого ТОВ «Відродження» - адвоката ОСОБА_4, яка підтримала вимоги своєї апеляції, виступ обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_3, які заперечували проти задоволення апеляцій, думку прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та вважав рішення суду необґрунтованим, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, то суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Частиною 2 п. 1 ст. 284 КПК України зазначено, що кримінальне провадження закривається судом у звязку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється лише в разі ухилення особи, яка вчинила злочин від слідства та суду та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового злочину.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, який згідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності складає пять років. На час розгляду справи вказаний строк вже сплив. Згідно обвинувального акту, який надійшов до суду, ОСОБА_2 висунуте обвинувачення за ч. 1 ст. 191 КК України. В ході проведення підготовчого судового засідання саме обвинуваченою було заявлене клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності, у звязку із закінченням строків давності. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та журналу підготовчого судового засідання, потерпіла сторона не була присутня у судовому засіданні. У звязку з цим судове засідання неодноразове переносилось. Але питання про закриття провадження та з яких підстав, яке мало бути розглянуто в судовому засіданні, потерпілому було відомо. Крім того, в судових засіданнях приймав участь представник потерпілого та висловлював думку останнього, який заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченої.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвала винесена судом першої інстанції від 31.10.2016 року, якою звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 191 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що ОСОБА_2 раніше не судима, позитивно характеризується за місцем мешкання, інкримінований їй злочини, згідно обвинувального висновку вчинено 11 серпня 2011 року, до кримінальної відповідальності за вчинення інших злочинів не притягувалася,від явки до органів слідства, прокурору та суду не ухилялася та не переховувалася від вказаних органів, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин не зупинявся та не переривався. Про це суд першої інстанції обґрунтовано вказав в ухвалі суду.

Відповідно до ст.12 КК України, злочин передбачений ч. 1 ст. 191 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості. На час розгляду вказаного клопотання вже пройшло більше пяти років з моменту скоєння кримінального правопорушення. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України визначені підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості, минуло пять років. ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні правопорушення, яке було вчинене в серпні 2011 року, а дану ухвалу винесено 31.10.2016 року. Тобто з дня вчинення злочину сплинув пятирічний термін, на протязі якого вона інших злочинів не вчиняла.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.4-8 ч.1 або ч. 2 ст.284 КПК України.

Як вбачається з журналу судового засідання та ухвали, суд розглянув питання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_2 і закриття кримінального провадження на підставі вимог Закону, зокрема за п. 3 ч. 1 ст.49 КК України.

Судове рішення є належно вмотивованим, обґрунтованим та законним. Тому доводи в апеляціях прокурора та представника ТОВ «Відродження» - задоволенню не підлягають.

Крім того колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_8 в інтересах ТОВ «Відродження» про стягнення з ОСОБА_2 38 850,00 грн. завданої матеріальної шкоди, розяснивши право на звернення з даним цивільним позовом в порядку цивільного судочинства, остільки потерпіла не була згодною з даним розміром позовних вимог, в даному випадку застосувавши п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України та закривши кримінальне провадження вірно прийняв рішення про розгляд позову в порядку цивільного судочинства, тобто районний суд обґрунтовано надав можливість ТОВ «Відродження» для вирішення позову в районному суді.

Порушень норм кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування ухвали суду, колегією суддів, не виявлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги заступника прокурора Дніпропетровської області Черкашина Ю.О. та представника потерпілого ТОВ «Відродження» - адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2016 року, якою закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, обвинуваченої за ч. 1 ст. 191 КК України, на підставі ст. 49 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді апеляційного суду: