Ухвала суду № 64933591, 21.02.2017, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/972/17

Провадження № 1-кс/204/257/17

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року слідчий суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Дубіжанська Т.О., за участю прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_1, розглянувши клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_1 про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження № 42017041690000031 від 10.02.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2017 року до суду надійшло клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_1 про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження № 42017041690000031 від 10.02.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 42017041690000031, від 10.02.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудового розслідування здійснюється групою прокурорів Дніпропетровською місцевою прокуратурою №4.

Досудовим розслідуванням по кримінальному провадженню встановлено, що 09.02.2017 до Дніпропетровської місцевої прокуратури надійшла заява від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, відповідно до якої встановлено, що 09.02.2017 до ОСОБА_2 звернулася ОСОБА_3 з ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.02.2017 по справі № 362/804/17-ц на підставі якої просила зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, припинення заборон відчуження щодо нерухомого майна розташованого по вул. Луговій, 12 в м. Києві.

З тексту ухвали вбачається, що вона винесена в порядку забезпечення позову ПАТ «ВТБ БАНК» до ОСОБА_4 про зобовязання вчинити дії за договором доручення та стосується скасування двох заборон на нерухоме майно, зареєстрованих на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 07.09.2016 у справі № 910/15441/16 щодо торгівельно-офісної будівлі та торгівельно-розважального комплексу розташованих по вул. Луговій, 12 у м. Києві.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що в провадженні Васильківського міськрайонного суду Київської області відсутня цивільна справа № 362/804/17-ц за позовом ПАТ «ВТБ БАНК» до ОСОБА_4 про зобовязання вчинити дії за договором доручення.

Вказане свідчить, що надана приватному нотаріусу ОСОБА_2 ухвала від 08.02.2017 є підробленою.

Допитана за вказаними фактами ОСОБА_3 пояснила, що до неї звернувся невідомий їй раніше чоловік та запропонував заробити грошей за те, що вона звернеться до нотаріуса з документами, які їй будуть надані, та в подальшому передасть отримані від нотаріуса документи.

На вказану пропозицію ОСОБА_3 погодилась, після чого отримала запечатаний пакет з документами, які і віднесла нотаріусу. При цьому які саме документи знаходилися в пакеті ОСОБА_3 не знала.

Таким чином, досудовим розслідуванням встановлено, намагання невідомих осіб, незаконно, шляхом підробки документів зняти заборони на нерухоме майно, зареєстровані на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 07.09.2016 у справі № 910/15441/16 щодо торгівельно-офісної будівлі та торгівельно-розважального комплексу розташованих по вул. Луговій, 12 в м. Києві, з метою отримання права на відчуження вищевказаного майна третім особам та незаконного отримання грошових коштів.

У даному випадку, обєктами кримінально протиправних дій є торгівельно-офісна будівля та торгівельно-розважальний комплекс розташовані по вул. Луговій, 12 в м. Києві, а підробка ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08.02.2017 по справі № 362/804/17-ц є лише способом вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи до уваги викладене, з метою збереження майна, що є обєктом злочинного посягання, виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно, що належить ПРАТ «ЛЕКС ХОЛДІНГ» (код ЄДРПОУ 31240623), розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Лугова, 12, тому прокурор звертається до суду з даним клопотанням.

Прокурор у судовому засіданні підтримав своє клопотання та просив слідчого суддю його задовольнити.

Дослідивши клопотання та матеріали додані до нього, вислухавши пояснення прокурора, приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 УПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Оскільки а ні клопотання прокурора, а ні його пояснення в судовому засіданні не містять належного обґрунтування мети такого арешту та його необхідності, приходжу до переконання, що у задоволені клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_1 про арешт майна, слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 170-175 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_1, поданого в рамках кримінального провадження № 42017041690000031 від 10.02.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Т.О. Дубіжанська