Ухвала суду № 64933184, 20.02.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 162/1026/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Глинянчук В.Д. Провадження № 22-ц/773/227/17 Категорія: 69 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів Федонюк С.Ю., Шевчук Л.Я.,

з участю секретаря Концевич Я.О.,

представника заінтересованої особи управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області Зіміч О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення за апеляційною скаргою заінтересованої особи управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2016 року заяву задоволено.

Постановлено встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у періоди з 2 липня 1986 року по 31 серпня 1986 року, з 12 липня 1987 року по 31 серпня 1987 року, 11 червня 1988 року по 31 серпня 1988 року, з 5 липня 1989 року по 31 серпня 1989 року у зоні радіоактивного забруднення (гарантованого добровільного відселення) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС: у с. Шлапань Любешівського району Волинської області.

Не погоджуючись з даним рішенням заінтересована особа управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області подало апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Любешівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2016 року і провадження у справі закрити.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області Зіміч О.Я. апеляційну скаргу підтримала з підстав в ній зазначених.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просила апеляційну скаргу відхилити, рішення Любешівського районного суду Волинської області залишити без змін.

Представник заінтересованої особи Дольської сільської ради Любешівського району Волинської області подав до суду письмову заяву в якій повідомив про відсутність заперечень щодо встановлення факту, що має юридичне значення, розгляд скарги просив провести за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника заінтересованої особи управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області Зіміч О.Я., перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що заявником надано належні та допустимі докази того, що вона у період з 2 липня 1986 року по 31 серпня 1986 року, з 12 липня 1987 року по 31 серпня 1987 року, 11 червня 1988 року по 31 серпня 1988 року, з 5 липня 1989 року по 31 серпня 1989 року проживала у зоні радіоактивного забруднення (гарантованого добровільного відселення) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС: у с. Шлапань Любешівського району Волинської області.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Судом встановлено на підставі архівної довідки, виданої Східноєвропейським національним університетом імені Лесі Українки від 12 жовтня 2016 року № 03-30/02/3039, що згідно наказу ректора № 48-С від 23 серпня 1985 року Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки та рішення приймальної комісії ОСОБА_1 була зарахована до складу студентів першого курсу денної форми навчання філологічного факультету на спеціальність «Російська мова і література в національній школі».

Наказом ректора № 46-С від 27 червня 1990 року Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки та рішенням Державної екзаменаційної комісії ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію та звання вчителя російської мови і літератури в національній школі та видано диплом встановленого зразка.

Крім того, в архівній довідці зазначено, що у 1985-1990 роках під час канікул у гуртожитках інституту студенти не проживали (а.с. 4).

Загальновідомим є факт початку навчального року 1 вересня, а дати останніх іспитів значаться у заліковій книжці НОМЕР_1 Луцького педінституту, виданої на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 11-17).

2 листопада 1991 року заявник у зв'язку із одруженням змінила прізвище ОСОБА_1 на ОСОБА_1 (а.с. 6).

Згідно довідки Дольської сільської ради Любешівського району Волинської області від 15 січня 2016 року № 55 ОСОБА_1 з 6 липня 1990 року проживала та зареєстрована в с. Шлапань Любешівського району Волинської області (а.с. 5).

Факт проживання ОСОБА_1 у період літніх канікул в с. Шлапань Любешівського району Волинської області підтверджується показаннями допитаних в суді першої інстанції свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як визначено у ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ Української РСР № 106 від 23 липня 1991 року «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» с. Шлапань Любешівського району Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Отже, встановлення факту проживання заявника на території радіоактивного забруднення має юридичне значення, оскільки впливатиме на вирішення питання про призначення пенсії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Покликання в апеляційній скарзі на норму ст. 15 вищевказаного Закону згідно якої підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідки про період проживання, роботи на цих територіях, а отже непідвідомчість даного спору суду колегія суддів до уваги не бере, оскільки рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають відповідні органи, а є лише підставою для їх одержання.

Як гарантовано ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Враховуючи неможливість підтвердження факту проживання заявника у конкретному населеному пункті шляхом отримання довідки органу місцевого самоврядування у зв'язку з пропискою у іншому населеному пункті за місцем навчання, звернення в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення є ефективним засобом юридичного захисту в розумінні ст. 13 Конвенції.

Закриття судового провадження без вирішення порушеного заявником питання по суті, за умови, що і в позасудовому порядку факт, що має юридичне значення, не може бути встановлений, призведе до порушення вимог ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу заінтересованої особи управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області відхилити.

Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 14 грудня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді