Ухвала суду № 649326, 11.04.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

11.04.07 Справа № 7/170-2006

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі Берегівська ОДПІ) від 04.08.2006р. № 2250/10/10-0

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 11.07.2006р.

у справі № 7/170-2006

за позовом Державного підприємства «Батьовський комбінат хлібопродуктів» (далі ДП «Батьовський КХП»), смт. Батьово Берегівського району Закарпатської області

до відповідача Берегівської ОДПІ, м. Берегово Закарпатської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача – Пішковцій В.С. - представник;

від відповідача - Євчинець Р.М. - головний державний податковий інспектор.

Учасникам адміністративного процесу права і обов’язки, передбачені ст.ст.27, 29, 49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), роз’яснено.

Розгляд даної справи відкладався з підстав, вкладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду. 4 квітня 2007р. у судовому засідання Львівського апеляційного господарського суду було оголошено перерву до 11.04.2007р.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 11.07.2006р. у даній справі, суддя Швед С.Б., позов задоволено частково, податкові повідомлення –рішення Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області, м. Берегово про визначення податкових зобов’язань Державному підприємству „Батьовський комбінат хлібопродуктів” (смт. Батьово Берегівського району, вул. Вашут, 132, код 00954165):

від 28.11.2005р. №0001672351/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1160392,50 грн. у частині суми 1110391,75 грн. (751129,75 грн. основний платіж, 359262,00 грн. - штрафні санкції);

в іншій частині визначеного податкового зобов’язання по податку на прибуток зазначене податкове повідомлення –рішення залишено без змін, а у позові –відмовлено;

від 28.11.2005р. №0001682351/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 123819,00 грн. у частині суми 55183,50 грн. (36789,00 грн. - основний платіж, 18394,50 грн. - штрафні санкції);

в іншій частині визначеного податкового зобов’язання зазначене податкове повідомлення –рішення залишено без змін, а у позові - відмовлено.

Постанова суду мотивована положеннями п.1.23, п.1.24 ст.1, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також тим, зокрема, що:

наявні у матеріалах справи докази свідчать про вжиття позивачем (який є державним підприємством та входить до структури Державного комітету України з державного матеріального резерву) заходів по відшкодуванню вартості неправомірно використаних матеріальних цінностей, переданих йому на зберігання, тому не можна вважати перероблене Підприємством зерно як безоплатно наданий товар, оскільки власником майна залишалася держава в особі ДП «Укррезерв»і його фактична вартість частково компенсована власнику таких матеріальних цінностей;

виключення перевіркою з податкового кредиту позивача суми 82546 грн. ПДВ слід визнати правомірним, однак визначена до сплати сума ПДВ у розмірі 82546 грн., визначена відповідачем без врахування фактичного стану розрахунків позивача з бюджетом по спірному податковому платежу.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Берегівська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Закарпатської області від 11.07.2006 р. у даній справі в частині скасування податкових повідомлень-рішень Берегівської ОДПІ від 28.11.2005р. № 00001672351/0 та № 00001682351/0, оскільки вважає, що постанова Господарського суду Закарпатсько області від 11.07.2006р. № 7/17-2006 у частині задоволення позовних вимог позивача та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень постановлена з порушенням норм матеріального права і підлягає частковому скасуванню в цій частині.

Берегівська ОДПІ, скаржник і відповідач у справі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема не те, що:

проведеною перевіркою підтверджені факти порушень позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині визначення бази оподаткування податком на прибуток результатів господарської діяльності Товариства та Закону України «Про податок на додану вартість»в частині формування обсягів податкового кредиту, тому позивачу і визначені до сплати податкові зобов’язання за оспореними податковими повідомленнями –рішеннями;

Берегівською ОДПІ було збільшено валові доходи позивача на суму 3 004 519 грн., що складає вартість зерна, яке знаходиться на відповідальному зберіганні і використано позивачем у власній господарській діяльності;

скаржником було подано та долучено до матеріалів справи уточнені декларації з ПДВ, з яких вбачається, що сума, яка складала бюджетне відшкодування в сумі 161183 грн. за січень 2004 року, була погашена частково в рахунок сплати податкових зобов’язань за уточненими деклараціями та в рахунок погашення зобов’язання за лютий 2004 року.

ДП «Батьовський КХП», позивач у справі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на помилковість та невідповідність висновків податкового органу про донарахування товариству податкових зобов’язань фактичним обставинам справи та наявним у суб’єкта господарської діяльності документальним доказам, які підтверджують правомірність формування об’єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту по ПДВ у охопленому перевіркою періоді.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.

Позивач подав позов про визнання недійсними (скасування) податкових повідомлень –рішень Берегівської ОДПІ від 28.11.2005р. №0001672351/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 1160392,50 грн. та № 0001682351/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 123819,00 грн..

Державне підприємство «Батьовський комбінат хлібопродуктів»просить визнати недійсними (скасувати) податкові повідомлення –рішення Берегівської об’єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області від 28.11.2005р. № 0001672351/0 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1160392,50 грн. (773595,00 грн. –основний платіж, 359262,00 грн. –штрафні санкції) та № 0001682351/0 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 123819,00 грн. (82546,00 грн. –основний платіж, 41273,00 грн. –штрафні санкції), прийняті органом державної податкової служби за результатами комплексної планової документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.04.2003р. по 30.06.2005р. (акт від 14.11.2005р. № 164-23/108) (а.с.а.с.10-34), якою встановлено (в межах оспорюваних позивачем позицій акту перевірки) порушення суб’єктом господарської діяльності вимог п. 23. ст.1, пп. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями у зв’язку із не включенням до об’єкту оподаткування податком на прибуток донарахованої суми валових доходів у розмірі 3004519,00 грн. (у тому числі 2377438,00 за 2004 рік, 627081,00 грн. за 2005 рік), яку підприємство отримало внаслідок неправомірного використання матеріальних цінностей у власному господарському обороті, переданих платнику податку на відповідальне зберігання; пп.7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями у зв’язку із безпідставним включенням до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 82545,63 грн., сплаченої у вартості послуг по переміщенню зерна, які не відносяться до валових витрат платника податків.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення учасників адміністративного процесу у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Акт перевірки позивача та первинні документи подані позивачем і відповідачем, що стосуються спірної господарської операції у даному випадку є належними та допустимими доказами у розумінні ст.70 КАС України.

Місцевим господарським судом повно встановлено обставини, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд при прийнятті ухвали у даній справі погоджується із судом першої інстанції в наступному.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи (акт перевірки Берегівської ОДПІ від 14.11.2005р. №164-23/108) дані акту свідчать про те, що донарахування податковим органом Товариству податку на прибуток по оспоренній позивачем позиції базується на збільшенні на підставі пп.4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доходної частини об’єкту оподаткування податком на прибуток на суму 3004519,00 грн., яку Підприємство отримало у 2004-2005 р.р. внаслідок неправомірного використання (переробки) зерна, переданого на зберігання Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі - Держкомрезерв).

Згідно з п.3.1. ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування (податком на прибуток) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За визначенням п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до валового доходу відноситься також і вартість матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.

Відповідно до п. 1.23. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) –це, зокрема, товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Згідно з п.1.24 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідальне зберігання - господарська операція платника податку, що передбачає передання згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій особі без права їх використання у господарському обороті такої фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих матеріальних активів платнику податку без зміни їх якісних або кількісних характеристик.

З матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки Берегівської ОДПІ від 14.11.2005р. №164-23/108 (а.с.а.с.18-19) та пояснень представників позивача вбачається, що вартість переробленого підприємством зерна, яке було передано на зберігання ДП «Укррезерв»у сумі 3004519,00 грн. включена до дохідної частини об’єкту оподаткування податком на прибуток позивача два рази: спочатку самостійно платником податків при реалізації, а потім повторно відповідачем, на підставі перевірки з посиланням на пп.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У даному випадку, з врахуванням вищезгаданих положень норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вищезазначений підхід органу державної податкової служби до визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток результатів господарської діяльності підприємства не є обґрунтованим, оскільки призводить до безпідставного збільшення податкової бази платника податків без достатніх на те підстав.

Порушення платником податків умов, укладених з ДП «Укррезерв»договорів відповідального зберігання, правових приписів нормативного–правових актів, які регулюють загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення запасів державного матеріального резерву, та специфічні відносини у цій сфері не можуть бути підставою для повторного збільшення доходної частини об’єкту оподаткування підприємства на вартість одних і тих же матеріальних цінностей державного резерву.

Спірні питання між позивачем та ДП «Укррезерв»по неправомірному використанню переданого на зберігання зерна чи порушення порядку ведення бухгалтерського обліку платником податків підлягають вирішенню в окремому порядку, із застосуванням заходів впливу та відповідальності у передбаченому законодавством порядку.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать про вжиття позивачем (який є державним підприємством та входить до структури Державного комітету України з державного матеріального резерву) заходів по відшкодуванню вартості неправомірно використаних матеріальних цінностей, переданих йому на зберігання, тому не можна вважати перероблене підприємством зерно як безоплатно наданий товар, оскільки власником майна залишалася держава в особі ДП «Укррезерв»і його фактична вартість частково компенсована власнику таких матеріальних цінностей. Повна ж вартість переданого на зберігання та переробленого на борошно зерна повинна бути у повному обсязі відшкодована позивачем ДП «Укррезерв»у встановленому порядку.

У зв’язку з вищенаведеним апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що підстави для збільшення валових доходів позивача на суму 3004519,00 грн. (в т.ч. 2377438,00 за 2004 рік, 627081,00 грн. за 2005 рік) є відсутніми, у зв’язку з цим суд першої інстанції правомірно скасував податкове повідомлення-рішення від 28.11.2005р. № 0001672351/0 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1160392,50 грн. у частині суми 751129,75 грн. основного платежу та 359262,00 грн. застосованих штрафних санкцій.

Згідно з ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

У даному випадку, решта позовних вимог щодо визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення від 28.11.2005р. №0001672351/0, що стосуються інших позицій акту перевірки щодо порушення позивачем порядку формування об’єкта оподаткування податком на прибуток, в яких правомірно відмовив суд першої інстанції з огляду на відсутність фактичних заперечень чи доказів, які б спростовували висновки акту перевірки та пп.4.2.3 п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то такі не є предметом оскарження апеляційної скарги відповідача.

З огляду на викладене та з врахуванням п.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції не розглядає дані позовні вимоги.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання недійсним (скасування) податкового повідомлення-рішення від 28.11.2005р. № 0001682351/0 то слід зазначити наступне.

За наслідками проведеної перевірки органом державної податкової служби прийнято також податкове повідомлення –рішення від 28.11.2005р. №0001682351/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 123819,00 грн. (82546,00 грн. –основний платіж, 41273,00 грн. –штрафні санкції) у зв’язку із безпідставним включенням позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 82545,63 грн., сплаченої у вартості послуг по переміщенню зерна, які не відносяться до валових витрат платника податків.

Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 даного Закону).

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції Закону, яка діяла у періоді, де мали місце випадки порушення позивачем порядку формування податкового кредиту) (а.с.а.с.26-27), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У разі коли платник податків придбав товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються (пп.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Правовими приписами п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) - є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що витрати на переміщення зерна Держрезерву лягають на власника товару. Наведене також підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, листами позивача (а.с.а.с.66-67) до Держкомрезерву України з вимогою відшкодувати понесені витрати за переміщення зерна.

У даному випадку, саме зерно, як товар, не було придбане позивачем для його подальшого використання у власній господарській діяльності, тому і витрати на його переміщення не можуть бути віднесені до витратної частини об’єкту оподаткування податком на прибуток, а отже і сплачена у зв’язку з цим сум ПДВ не може бути включена до податкового кредиту підприємства в охопленому перевіркою періоді.

Таким чином, виключення перевіркою з податкового кредиту позивача суми 82546 грн. ПДВ слід визнати правомірним.

Однак, розмір донарахованої контролюючим органом суми податкового платежу податковим повідомленням –рішенням від 28.11.2005р. №0001682351/0 є невірним, оскільки визначена до сплати сума ПДВ у розмірі 82546 грн., визначена відповідачем без врахування фактичного стану розрахунків позивача з бюджетом по спірному податковому платежу.

Розрахована з наростаючим підсумком сума зобов’язання із врахуванням фактичного стану розрахунків позивача з бюджетом у охопленому перевіркою періоді повинна складати суму 45757,00 грн. ПДВ.

??? (це мій висновок, але я не впевнений) Цей факт підтверджується даними зворотного боку облікової картки платника податків з податку на додану вартість за охоплені перевіркою періоди.

Наведене, матеріали справи, не дають підстав для достовірного висновку про те, що сума, яка складала бюджетне відшкодування в сумі 161183 грн. за січень 2004 року, була погашена частково в рахунок сплати податкових зобов’язань за уточненими деклараціями та в рахунок погашення зобов’язання за лютий 2004 року, про що стверджує відповідач.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 28.11.2005р. № 0001682351/0 місцевий господарський суд правомірно скасував у частині 36789,00 грн. основного платежу та 18394,50 грн. застосованих штрафних санкцій.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували правомірність і підставність прийняття оспорених податкових повідомлень-рішень від 28.11.2005р. № 0001672351/0 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1160392,50 грн. у частині суми 751129,75 грн. основного платежу та 359262,00 грн. застосованих штрафних санкцій та № 0001682351/0 про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 123819,00 грн. у частині 36789,00 грн. основного платежу та 18394,50 грн. застосованих штрафних санкцій.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський УХВАЛИВ:

Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Дана ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана ухвала складена в повному обсязі 19.04.2007р.

Головуючий-суддя Процик Т.С.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.