Ухвала суду № 64932057, 16.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 645/3467/16-ц. Головуючий І інст.: - Федорова О.В.

Провадження №22-ц-/790/1007/17. Суддя-доповідач:- Кокоша В.В.

Категорія: договірні.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Шаповал Н.М., Пономаренко Ю.А.,

за участю секретаря: - Єрьоменко О.В. ,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_6 - про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 24 лютого 2009 року ОСОБА_6 отримала в банку кредит в розмірі 9500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_6 не виконала та станом на 5 червня 2016 року має заборгованість в розмірі 13770 грн. 61 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 442 грн. 59 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 9234 грн.18 коп., заборгованість за пенею та комісією - 3200 грн., штраф (фіксована частина) - 250 грн., штраф (процентна складова) - 643 грн. 84 коп.

Добровільно сплатити вказану заборгованість ОСОБА_6 не бажає, що спонукає банк звернутись з позовом в суд.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 525 - 527, 530, 599, 610, 1050, 1054 ЦК України, ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь заборгованість за кредитним договором від 24 лютого 2009 року в розмірі 13770 грн. 61 коп., судові витрати а розмірі 1378 грн.

Відповідач ОСОБА_6, в особі свого представника, позов не визнала.

При цьому посилалась на те, що на час звернення кредитора з позовом в суд, сплинув строк дії кредитної картки, а також строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками, пенею та штрафними санкціями. Просила суд застосувати строк позовної давності до заявлених позивачем позовних вимог.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 24 лютого 2009 року в розмірі 442 грн. 59 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 9234 грн. 18 коп., штраф (процентна складова) в розмірі 643 грн. 84 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1032 грн.76 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що відповідач не виконала умови кредитного договору, у зв'язку з чим з неї на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором, заборгованість по процентам за користування кредитом, штраф (процентну складову), витрати по сплаті судового збору.

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 24 лютого 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 уклали договір про надання банківських послуг (кредитний договір), який складався із заяви кредитора, Умов і правил надання банком послуг та Правил користування платіжною карткою, Тарифів надання кредиту, за умовами якого ОСОБА_6 отримала кредит в розмірі 9500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевими терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно з п. 9.12 Правил надання банком послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий строк.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 3.13 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на її лицевій стороні (місяць і рік). Картка діє до останнього календарного дня зазначеного місяця. Після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступила письмова заява держателя про закриття рахунку.

Згідно з пунктами 5.3, 5.4 Правил користування платіжною карткою, строки і порядок погашення по кредиту (кредитному ліміту) по платіжним карткам із встановленим мінімальним обов'язковим платежем, визначена в пам'ятці клієнта, що є невід'ємною частиною договору. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, і частину заборгованості за кредитом. Строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами за попередній місяць, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Відповідно до пунктів 6.5, 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання умов кредитного договору 26 лютого 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» видав ОСОБА_6 кредитну картку «Універсальна» НОМЕР_4 з терміном дії до січня 2013 року (а. с. 50, 129, 133, 135).

22 квітня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» видав ОСОБА_6 кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1, з терміном дії до листопада 2014 року ( а.с.50,132, 134).

12 жовтня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» видав ОСОБА_6 кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_2 з терміном дії до січня 2016 року ( а. с. 50,131).

До 4 червня 2013 року ОСОБА_6 виконувала свої зобов'язання за кредитним договором та сплачувала банку заборгованість за кредитом та відсотки за користування кредитом.

Останній платіж кредитною карткою НОМЕР_3 здійснено ОСОБА_6 на користь банку 4 червня 2013 року (а. с. 3-5, 122).

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором від 24 лютого 2009 року наданого ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду, вбачається, що заборгованість ОСОБА_6 за кредитом станом на 5 червня 2016 року становить 13770 грн. 61 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 442 грн. 59 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 9234 грн.18 коп., заборгованість за пенею та комісією - 3200 грн., штраф (фіксована частина) - 250 грн., штраф (процентна складова) - 643 грн. 84 коп. (а. с. 3-5).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч.1, 5 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі змістом заяви клієнта від 24 лютого 2009 року та пункту 2 розділу І Умов і правил надання банківських послуг, мінімальний обов'язків платіж - розмір боргових зобов'язань, які щомісячно мають бути сплачені. Даний платіж враховує як суму нарахованих відсотків так і частину заборгованості по кредиту. Щомісячний платіж складає 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості до 25 числа кожного місяця.

Наведене свідчить, що за умовами договору ОСОБА_6 зобов'язана була сплачувати ПАТ КБ «ПриватБанк» щомісячний платіж, який складав 7% від заборгованості, але не менше 50 грн., та не більше залишку заборгованості до 25 числа кожного місяця.

Останній платіж кредитною карткою НОМЕР_3 був сплачений ОСОБА_6 кредитору 4 червня 2013 року.

Наступний щомісячний черговий платіж ОСОБА_6 зобов'язана була сплатити ПАТ КБ «ПриватБанк» у строк до 25 липня 2013 року.

До вказаного часу ОСОБА_6 не сплатила кредитору черговий платіж, у зв'язку з чим 25 липня 2013 року в ПАТ КБ «ПриватБанк» виникло право на звернення з позовом в суд до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З позовом в суд до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24 лютого 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся 19 липня 2016 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно стягнув з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 24 лютого 2009 року в розмірі в розмірі 442 грн. 59 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 9234 грн. 18 коп., штраф (процентну складову) в розмірі 643 грн. 84 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1032 грн.76 коп.

Вирішуючи спір, суд з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про те, що відповідач отримала в кредитору тільки одну кредитну картку НОМЕР_4 з датою відкриття 26 лютого 2019 року та терміном дії до січня 2013 року, не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів.

Матеріали справи свідчать, що в подальшому ОСОБА_6 власноруч отримувала в ПАТ КБ «ПриватБанк» додатково кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 з терміном дії до листопада 2014 року, та кредитну картку «Універсальна» НОМЕР_3 з терміном дії до січня 2016 року.

З використанням кредитної картки НОМЕР_3 ОСОБА_6 сплатила кредитору 4 червня 2013 року останній платіж на погашення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом.

Не можуть бути прийняті до уваги колегії суддів і доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про те, що позовна заява про стягнення заборгованості за кредитом була подана банком до суду через 3 роки та 10 місяців з дня, коли ОСОБА_6, як божник, повинна була сплатити останній платіж.

Судовим розглядом встановлено, що право на звернення з позовом в суд за захистом свого порушеного права виникло у кредитора 25 липня 2013 року. З позовом в суд до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся 19 липня 2016 року, тобто в межах трьох років.

Інші доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: