Ухвала суду № 64921377, 22.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3114/16

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Романішина В.Л.

судді - Шляхтицького О.І.

при секретарі: Вишневській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДФС України, ГУ ДФС України в Одеській області про скасування рішення ГУ ДФС в Одеській області від 11.11.2015 року; зобов'язання ДФС України розглянути матеріали позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850; зобов'язання ГУ ДФС в Одеській області та ДФС України здійснити нарахування (розрахунок) та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.23 Закону України "Про міліцію", п.15 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" у порядку встановленому законодавством та Порядку № 850, виходячи із 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у розмірі 275600 гривень.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірної відмови.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідачів вчинити певні дії.

В апеляційних скаргах ДФС України, ГУ ДФС України в Одеській області просять скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що позивач проходив службу на посаді заступника начальнику відділу зонального контролю управління власної безпеки ГУ ДФС в Одеській області, мав звання полковник податкової міліції.

Наказом ДФС України № 2973-о від 18.09.2015 року (а.с. 9), доведеного до відома працівників наказом ГУ ДФС в Одеській області № 403-о від 18.09.2015 року (а.с. 10), відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 року та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 236 від 21.04.2014 року "Про Державну фіскальну службу України" Позивача було звільнено із займаної посади та податкової міліції органів Державної фіскальної служби України в запас, з постановкою на військовий облік, за п. 64 пп. "б" (через хворобу) 28.09.2015 року.

09.11.2015 року Позивачем були отримані довідки до акту огляду МСЕК та про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, за змістом яких Позивачу встановлена 2 група інвалідності, що пов'язано із проходженням служби в ОВД (а.с. 12-13).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2015 року Позивач звернувся із заявою (рапортом) до в.о. начальника ГУ ДФС в Одеській області Мілютіна Г.В. про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що у період проходження служби в податковій міліції ним було отримана 2 група інвалідності (а.с. 71). До поданої заяви Позивачем були додані наступні документи: довідка МСЕК про визначення ступеню втрати професійної працездатності серія 10 ААА № 125926 (60% ступінь втрати працездатності); копія довідки до акту МСЕК серія 10 ААВ № 785795 (II група інвалідності); довідка про грошове забезпечення для виплати грошової допомоги; копія паспорту та ідентифікаційного коду; довідки НАСК "Оранта" та СК "Брокбізнес".

За результатами розгляду поданих Позивачем документів, 11.11.2015 року ГУ ДФС в Одеській області був складений висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України № 565-ХІІ від 20.12.1990 року "Про міліцію" та визначено суму одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті Позивачу у розмірі 66018,24 грн. (а.с. 69).

Вказаний висновок був направлений директору Департаменту персоналу ДФС України Пригаровському В.М. листом від 12.11.2015 року та отриманий ДФС України 16.11.2015 року (а.с. 68).

Листом ДФС України від 16.12.2015 року наведений висновок про виплату Позивачу одноразової грошової допомоги з доданими до нього документами був повернутий ГУ ДФС в Одеській області з посиланням на те, що у зв'язку з втратою чинності Закону України "Про міліцію" готувати висновки про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності колишнім працівникам податкової міліції законні підстави відсутні (а.с. 67).

Також, у вказаному листі Відповідачем - ДФС України було зазначено про те, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до нормативно-правових актів.

Станом на момент розгляду даної справи одноразова грошова допомога у зв'язку з настанням інвалідності, що пов'язана із проходженням служби в ОВС, Позивачу не виплачена, що і слугувало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до п.356.1 ст.356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені ст.ст. 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно із ч.6 ст.23 Закону України "Про міліцію" № 565-XII від 20.12.1990 року (в редакції Закону № 208-VIII від 13.02.2015 року, який набрав чинності 12.03.2015 року) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

31.10.2015 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, які визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Відповідно до п.2 вказаної Постанови днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п.8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 року, датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у п.3 цього Положення.

Закон України "Про міліцію" № 565-XII від 20.12.1990 року втратив чинність 07.11.2015 року у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 року.

В той же час, відповідно до абз.3 п.15 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Проаналізувавши наведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що за колишніми працівниками міліції, а також податкової міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України на дату встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, суд вважає, що не розгляд Відповідачем - ДФС України, направлених на його адресу документів для призначення Позивачу одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності є протиправною бездіяльністю такого суб'єкта владних повноважень.

Згідно наявних в матеріалах справи довідок до акту огляду МСЕК та про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 09.11.2015 року, за результатами огляду, проведеного 03.11.2015 року, Позивачу встановлена 2 група інвалідності, причини інвалідності - пов'язані із проходженням служби в ОВС.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що норма ст.23 Закону України "Про міліцію" підлягає застосуванню до спірних правовідносинах в редакції Закону чинного з моменту встановлення Позивачу групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ (в органах податкової міліції), а саме в редакції Закону №208-VIII від 13.02.2015 року, який набрав чинності 12.03.2015 року, оскільки саме з цього моменту у Позивача настало право на отримання одноразової грошової допомоги.

Отже, Позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, в зв'язку із встановленням інвалідності II групи.

Таким чином, суд вважає, що Відповідачем - ГУ ДФС в Одеській області безпідставно було визначено у висновку про призначення Позивачу одноразової грошової допомоги розмір такої допомоги, що підлягає виплаті Позивачу, менший, ніж встановлено законом.

Суд зазначає, що доходячи висновку про наявність у Позивача права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 66018,24 грн. згідно ст.23 Закону України "Про міліцію" (в редакції до 12.03.2015 року) Відповідач - ГУ ДФС в Одеській області послався на положення п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року "Про затвердження Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції".

Суд звертає увагу на те, що вказаним пунктом Постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом України №208-VIII від 13.02.2015 року "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №707 від 12.05.2007 року.

Отже, призначення одноразової грошової допомоги Позивачу в розмірі відповідно до Порядку №707 було б можливим лише за умови, що він мав право на отримання такої допомоги до 12.03.2015 року. Однак, оскільки Позивач набув таке право після 12.03.2015 року та у період чинності ст.23 Закону України "Про міліцію" (в редакції Закону №208-VIII від 13.02.2015 року, який набрав чинності 12.03.2015 року), розмір допомоги має бути визначений саме у відповідності із вказаним Законом.

Враховуючи наведене, суд вважає безпідставним незастосування Відповідачами положень Закону України "Про міліцію" (в редакції Закону №208-VIII від 13.02.2015 року, який набрав чинності 12.03.2015 року) до спірних правовідносин та протиправним визначення розміру грошової допомоги не в повному розмірі.

В той же час, вирішуючи заявлені Позивачем позовні вимоги, суд враховує, що висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності не є рішенням про призначення такої допомоги, а тому підстави для задоволення вимог Позивача про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДФС в Одеській області від 11.11.2015 року щодо призначення одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника податкової міліції, нарахованого згідно Порядку №707 відсутні.

Також, вирішуючи заявлені Позивачем позовні вимоги, суд враховує, що Відповідачем - ДФС України взагалі не розглядались документи щодо призначення Позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності та такі документи були повернуті ГУ ДФС в Одеській області, тобто Відповідачем допущена протиправна бездіяльність.

За викладених обставин у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій ГУ ДФС в Одеській області щодо визначення у висновку про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із ПК України та Законом України №565-ХІІ від 20.12.1990 року "Про міліцію" від 11.11.2015 року розміру одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті Позивачу у сумі 66018,24 грн. згідно ст.23 Закону України "Про міліцію" (в редакції до 12.03.2015 року) протиправними, зобов'язання ГУ ДФС в Одеській області за заявою Позивача від 10.11.2015 року скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України №565-ХІІ від 20.12.1990 року "Про міліцію" із визначенням розміру одноразової допомоги, що підлягає виплаті Позивачу згідно ст.23 Закону України "Про міліцію" (в редакції з 12.03.2015 року) із розрахунку 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, а також направити вказаний висновок в ДФС України.

Крім того, суд вважає, що вимоги Позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності ДФС України щодо не вирішення питання про призначення Позивачу одноразової грошової допомоги в разі інвалідності та зобов'язання останнього прийняти за наслідками розгляду вказаного питання відповідне рішення.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /В.Л. Романішин/

/О.І. Шляхтицький/