Ухвала суду № 64919726, 08.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року м. Київ К/800/35284/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Стародуба О.П., Швеця В.В., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, про визнання дій протиправними та зобов'язання видати посвідчення як члену сім'ї загиблого, за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, -

в с т а н о в и в :

У березні 2014 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом, у якому просила визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у видачі посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого» та зобов'язати відповідача видати їй таке посвідчення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року і відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 була дружиною ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, який мав статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліда ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до експертного висновку від 31 січня 2014 року № 3141 захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_5, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Як вбачається з довідки № 01-04/969/372, виданої 31 травня 2013 року Департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_5, колишній працівник Броварського АТП 31014, у період з 26 по 28 квітня 1986 року приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби цивільної оборони Київської області і був залучений до участі у транспортному забезпеченні евакуаційних заходів цивільної оборони (евакуація населення з міста Прип'ять).

На підставі наказу по Броварському АТП 31014 від 20 червня 1986 року № 184 ОСОБА_5 у період з 1 по 14 липня 1986 року був направлений у відрядження в селище Поліське на виконання розпорядження Київського обласного управління пасажирського автотранспорту.

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про встановлення їй статусу члена сім'ї загиблого інваліда війни на підставі статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) і видачу відповідного посвідчення, оскільки її чоловік в силу вимог статті 4 цього Закону був віднесений до інвалідів війни.

Листом від 11 лютого 2014 року № 37/09-1140 Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило позивача про відмову у наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону № 3551-XII, та видачі відповідного посвідчення, оскільки померлий чоловік ОСОБА_4 за життя мав статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, і не відносився до осіб, передбачених пунктом 1 статті 10 Закону № 3551-XII. Разом з тим, у листі зазначено, що Закон № 3551-XII поширюється лише на членів сімей тих військовослужбовців, зазначених у статях 6 та 7 цього Закону, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних конфліктів. Визначення правового статусу дружинам померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, та їх соціальний захист, здійснюється відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII.

В преамбулі до Закону № 3551-ХІІ зазначено, що цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Поширення чинності Закону № 3551-XII на членів сім'ї загиблої особи є похідним від приналежності такої особи до ветеранів війни.

Відповідно до статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно частини 1 статті 7 цього Закону до інвалідів війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа, зокрема, осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

З огляду на зазначені правові норми обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни, є наявність інвалідності, доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у випадку позивача наявні всі перераховані вище обов'язкові умови.

Пункт 2 статті 10 Закону № 3551-XII визначає, що його чинність поширюється на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда.

Відповідно до пункту 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».

Абзацом 2 пункту 7 цього Положення передбачено, що, зокрема, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_5, який відповідно до посвідчення віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що ОСОБА_4 у відповідності до вимог статті 10 Закону № 3551-XII мала право на встановлення статусу та отримання посвідчення члена сім'ї загиблого інваліда війни, а тому відповідач неправомірно відмовив у задоволенні її заяви про видачу такого посвідчення.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року прийняті з додержанням норм права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, про визнання дій протиправними та зобов'язання видати посвідчення як члену сім'ї загиблого - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Стародуб О.П.

Швець В.В.