Постанова № 64919464, 16.02.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/21247/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Продан Б.Г.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

16 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора патрульної поліції роти №2 батальону управління патрульної поліції у м. Хмельницькому молодшого лейтенанта поліції Рибак Людмили Сергіївни на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до інспектора патрульної поліції роти №2 батальону управління патрульної поліції у м. Хмельницькому молодшого лейтенанта поліції Рибак Людмили Сергіївни про зміну постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції роти №2 батальону управління патрульної поліції у м. Хмельницькому молодшого лейтенанта поліції Рибак Людмили Сергіївни про зміну постанови про адміністративне правопорушення.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 19.10.2016 інспектором патрульної поліції роти №2 батальону управління патрульної поліції у м.Хмельницькому молодшим лейтенантом поліції Рибак Л.С., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення Серія ПСЗ № 047855, відповідно до якої до ОСОБА_3 застосовано адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП в розмірі 425 гривень.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повністю визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, щиро розкаявся, правопорушення вчиненене ним вперше та не призвело до негативних наслідків, а відтак його слід звільнити від адміністративної відповідальності внаслідок малозначності вчиненого.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пункт 9.2 (б) Правил дорожнього руху передбачає, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до частини 2 статті 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 2 статті 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до статті 222 КУпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (ст. 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша ст. 44, ст. 44-1, ч. 2 ст. 106-1, ч. 1, 2, 3, 4 і 6 ст. 109, ст. 110, ч. 3 ст. 114, ч. 1 ст. 115, ст. 116-2, ч. 2 ст. 117, ч. 1,ч 2 ст. 119, ч. ч. 1, 2, 3, 5 і 6 ст. 121, ст. 121-1, 121-2, ч. 1, 2 і 3 ст. 122, ч. 1 ст. 123, ст. 124-1 - 126, ч. 1, 2 і 3 ст. 127, ст. 128-129, ст. 132-1, ч. 1, 2 та 5 ст. 133, ч.ч. 3, 6, 8, 9, 10 і 11 ст. 133-1, ч. 2 ст. 135, ст. 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), ст. 137, ч. 1, 2 і 3 ст. 140, ст. 148, 151, ст. 161, 164-4, ст. 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст. 176, 177, ч. 1 ч. 2 ст. 178, ст. 180, 181-1, ч. 1 ст. 182, ст. 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до пукту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.1 ст. 122 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно зі статті 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення Серія ПСЗ №047855 ОСОБА_3 19.10.2016 року о 13 годині 45 хвилин, керуючи транспортним засобом марки "Nissan" державний номерний знак НОМЕР_1 в м.Хмельницькому по вул. Західноокружній перед перестроюванням на іншу смугу не подав сигнал світловим покажчиком повороту, чим допустив порушення вимог п.9.2 Правил дорожнього руху України.

Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2, статті 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 450 гривень.

Як вбачається із доводів, викладених в позовній заяві, ОСОБА_3 не заперечує порушення ним п.9.2 Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст.122 КУпАП.

Факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого п.9.2 Правил дорожнього руху України також не спростований останнім під час розгляду справи в суді першої інстанції.

При цьому, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції посилається на малозначність вчиненого правопорушення, оскільки ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому та правопорушенням нікому не заподіяно шкоди.

Так, частиною 2 статті 33 КУпАП зі змінами, внесеними згідно із Законом № 596-VIII від 14 липня 2015 року встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Отже, при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, дані що характеризують особу порушника, ступінь вини та його майновий стан відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП не враховуються при накладені стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а отже безпідставним є твердження позивача та посилання суду першої інстанції на те, що відповідачем не враховано при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_3 вищевказаних обставин.

Слід також зазначити, що санкція частини 2 статті 122 КУпАП не містить такого виду адміністративного стягнення як усне зауваження, а також не входить до переліку адміністративних стягнень, встановленого статті 24 КУпАП.

Крім того, до компетенції суду при вирішенні справ про адміністративні правопорушення за правилами КАС України не належить вирішення питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, оскільки такі повноваження надані особам, уповноваженим вирішувати справи про адміністративне правопорушення.

Так, згідно ч. 2 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1)визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2)зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3)зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4)стягнення з відповідача коштів;

5)тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6)примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7)примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8)визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена суб'єктом владних повноважень оскаржується в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку адміністративного судочинства, що цілком узгоджується з статтею 17 КАС України, яка визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

При цьому, відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Таким чином, суд при розгляді позову при оскарженні постанови у справі про адміністративне правопорушення та прийняті рішення по справі мав керуватися нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Кодексом України про адміністративні правопорушення, як це випливає із рішення суду першої інстанції від 25 серпня 2016 року.

Тому, рішення суду першої інстанції про зміну постанови відповідача і звільнення позивача від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суд.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу інспектора патрульної поліції роти №2 батальону управління патрульної поліції у м. Хмельницькому молодшого лейтенанта поліції Рибак Людмили Сергіївни задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_3, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.