Постанова № 64918654, 22.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року справа №805/4737/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Васильєвої І.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 р. у справі № 805/4737/16-а (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної Казначейської служби в Донецькій області, в якому просив, визнати незаконною відмову відповідача у виконанні виконавого документу у справі № 235/9468/15-ц, зобов'язати відповідача виконати виконавчий лист № 2/235/93/16 виданий Красноармійським міськрайонним судом у Донецькій області, стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 5 000,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року відмовлено в задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45), рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства. Відповідач листом надав відповідь, що рахунки боржника не відкриті у казначействі та зазначив, що у відповідності до п. 2 Постанови від 07 листопада 2014 р. № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», виконання буде здійснено після повернення території під контроль органів державної влади.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Рішенням Красноармійського міського суду Донецької області від 14.01.2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Донецького гірничого технікуму ім. Є.Т. Абакумова задоволено, стягнуто з Донецького гірничого технікуму ім. Є.Т. Абакумова на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку у сумі 2 341,53 грн, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 37 497,98 грн, моральну шкоду за порушення прав працівника у сфері трудових відносин у сумі 500,00 грн. (а.с.10-11).

Красноармійським міським судом Донецької області на підставі зазначеного рішення видано виконавчий лист №235/9468/15-ц (№2/235/93/16) від 14.01.2016 року щодо стягнення з Донецького гірничого технікуму ім. Є.Т. Абакумова на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку у сумі 2341,53 грн., розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені в сумі 37497,98 грн., моральну шкоду за порушення прав працівника у сфері трудових відносин у сумі 500,00 грн. (а.с.12)

Позивачем було подано виконавчий лист до виконавчої служби.

Постановою державного виконався Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 14.07.2016 року повернуту виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV)

Слов'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області листом №П-349/2538 від 12.10.2016 року повідомив позивача, що рахунки боржника відкриті в Управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області. У відповідності до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року (далі - Порядок № 845), виконувати рішення про стягнення коштів з боржника, рахунки якого відкриті в Управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області, надано виключно органам казначейської служби. (ас.13)

Позивач звернувся до казначейської служби з заявою щодо виконання виконавчого документу у справі 235/9468/15-ц.

Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області листом №15-08/3420 від 10.11.2016 року повернуло виконавчий документ, зазначивши, що п.24 Порядку №845 передбачено, що стягувачі на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, визначені Порядком. Донецький гірничий технікум ім.. Є. Т. Абакумова (м. Донецьк Донецької області) на цей час не обслуговується в територіальних органах Державної казначейської служби України у Донецькій області, оскільки за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 р. № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення, соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» (далі - Постанова № 595), у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади. Зазначив в листі, що судове рішення про стягнення коштів з Донецького гірничого технікуму ім. Є.Т.Абакумова може бути виконано органами казначейства у порядку визначеному чинним законодавством України в межах бюджетних асигнувань, що визначаються розпоряднику бюджетних коштів після здійснення переміщення боржника на підконтрольну територію, відповідно до Постанови № 595 або після повернення території під контроль органів державної влади. (а.с.14)

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, дійшов висновку, що оскільки Донецьким гірничим технікумом ім.. Є. Т. Абакумова не відкрито рахунки в органі Державної казначейської служби України у Донецькій області у порядку, встановленому законодавством, відповідач не є органом Казначейства, в якому обслуговується боржник.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом № 606-XIV, та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Згідно зі ст. 1 Закону № 606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вказаним Законом, крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 606-XIV, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи рішення Красноармійського міського суду Донецької області від 14.01.2016 року залишається не виконаним, що підтверджується листами відповідача.

Таким чином, судове рішення, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Підпунктом 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань. Видатки бюджетних установ, щодо яких прийнято рішення про накладення на них арешту, дозволяється здійснювати в частині видатків, які статтею 55 цього Кодексу визначено як захищені, у разі зазначення про це у судовому рішенні.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком № 845.

Пунктом 2 Порядку № 845 визначено, що виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п.28 Порядку № 845, орган Казначейства протягом трьох робочих днів після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету і рахунки боржника, з яких проводиться безспірне списання коштів.

Тобто, обов'язок щодо виконання рішення Красноармійського міського суду Донецької області від 14.01.2016 року та відповідно виконавчого листа покладено на відповідача.

Таким чином відповідачем не виконано обов'язку, передбаченого ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком № 845 щодо виконання рішення Красноармійського міського суду Донецької області від 14.01.2016 року, яке набрало законної сили та відповідно до ст.124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України.

З листа відповідача вбачається, що підставою для відмови було те, що боржник - Донецький гірничий технікум ім.. Є. Т. Абакумова (м. Донецьк Донецької області) на підставі Постанови № 595 на цей час не обслуговується в територіальних органах Державної казначейської служби України у Донецькій області.

Разом з цим, судом встановлено та не спростовується відповідачем, що Донецьким гірничим технікумом ім.. Є. Т. Абакумова було відкрито рахунки в органах Управлінні Державної казначейської служби України у Донецькій області (а.с.13).

Колегія суддів зазначає, що постановами Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2015 № 826/18826/14 та від 12.03.2015 № 826/18402/14 пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою КМУ від 07.11.2014 № 595 , визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття.

За відомостями які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Донецький гірничий технікум ім.. Є. Т. Абакумова є державним закладом, вид діяльності «вища освіта».

За частиною 1 та 2 статті 71 Закону України «Про вищу освіту», фінансування державних вищих навчальних закладів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування можуть здійснювати фінансування державних вищих навчальних закладів у встановленому законодавством порядку.

Отже, фінансування боржника здійснюється з державного бюджету.

Колегія суддів з урахуванням положень Закону України «Про вищу освіту» зазначає, що вищий навчальний заклад державної форми власності заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади.

У чинній (станом на 20.01.2016) редакції Тимчасового порядку мова йдеться про видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та про казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території.

Отже, посилання відповідача на Постанову № 595 є безпідставним, оскільки позов не стосується вимог щодо казначейського обслуговування державних органів та установ, з огляду на вищезазначений порядок.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На підставі зазначеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії відповідача стосовно повернення позивачу документів, здійснено без наявності підстав та повноважень, передбачених Конституцією України та законами України.

Таким чином, позовні вимоги про визнання незаконною відмову відповідача у виконанні виконавого документу у справі № 235/9468/15-ц підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виконати виконавчий лист № 2/235/93/16 виданий Красноармійським міськрайонним судом у Донецькій області колегія суддів зазначає наступне.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі про прийняття виконавчого листа до виконання за своєю правовою природою є дискреційним.

З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи викладене, суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження відповідача щодо прийняття на виконання виконавчого листа, а також зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень вчиняти певні дії чи приймати рішення за умови настання чи встановлення певних обставин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

З урахуванням приписів частини другої статті 11 КАС України, яка передбачає можливість для суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, з метою захисту порушеного права позивача колегія суддів дійшла до висновку щодо наявності підстав зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про прийняття на виконання виконавчого листа з урахуванням висновків суду.

Стосовно позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Позивачем не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди саме неправомірними діями відповідача.

Таким чином, позивачем не доведено, що йому в результаті протиправних дій відповідача заподіяно душевних та моральних страждань, а тому правові підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди відсутні.

Відповідно до положення ст. 94 КАС України, підлягають стягненню на користь позивача судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області у розмірі 1157 грн. 53 коп.

Керуючись статтями 94, 197, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 р. у справі № 805/4737/16-а задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 р. у справі № 805/4737/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій щодо повернення виконавчого листа по справі №235/9468/15-ц (№2/235/93/16) виданого Красноармійським міським судом Донецької області 29.02.2016 року, без виконання.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про прийняття на виконання виконавчого листа по справі № 235/9468/15-ц (№ 2/235/93/16) виданого Красноармійським міським судом Донецької області 29.02.2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1157 грн. 53 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: Е.Г. Казначеєв

Судді: І.А. Васильєва

А.В. Гайдар