Ухвала суду № 64918618, 21.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10881/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, податкової вимоги,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №0031581306, №0031641306, №0031621306 в частині донарахування військового збору в сумі 66,28 грн., штрафних санкцій у сумі 40,50 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0031541306 від 30.06.2016 року в частині 873,34 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-0031531306 від 30.06.2016 року в частині донарахованої суми єдиного внеску за грудень 2014 року у розмірі 1005,10 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 06.06.2016 року по 10.06.2016 року посадовою особою ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.01.2013 по 12.05.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 12.05.2015 року ОСОБА_2.

Відповідно до акту перевірки від 15.06.2016 року №6441/26-52-13-06/НОМЕР_1 податковим органом встановлено порушення:

- пунктів 292.1, 292.6 статті 292, пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходу за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року на суму 41 811,00 грн., в результаті чого підлягає донарахуванню до бюджету єдиний податок в сумі 2 090,55 грн., за період з 01.04.2014 року по 31.12.2014 року на суму 7 470 187,68 грн., в результаті чого підлягає донарахуванню до бюджету єдиний податок в сумі 522 913,14 грн., за період з 01.01.2015 року по 12.05.2015 року на суму 11 519,59 грн., в результаті чого підлягає донарахуванню до бюджету єдиний податок в сумі 460,78 грн., а всього донараховано єдиного податку 525 464,47 грн.;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в частині не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів, виплачених найманим працівникам в період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року в сумі 365,40 грн.;

- пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині не утримання та не перерахування до бюджету військового збору в загальній сумі 95,87 грн., у тому числі за листопад 2014 року - 29,74 грн., грудень 2014 року - 36,54 грн. та січень 2015 року - 29,59 грн.;

- пункту 3.2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року №454, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 року за №1628/24160, підпункту 4 пункту 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині не подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб і суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік;

- пунктів 1, 4 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до заниження єдиного внеску із сум заробітної плати в розмірі 1 829,07 грн., у тому числі за жовтень 2014 року - 823,97 грн., грудень 2014 року- 1005,10 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві 30.06.2016 року прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0031621306, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з військового збору у розмірі 147,57 грн., у тому числі: 95,87 грн. - основний платіж, 47,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 3,80 грн. - пеня;

- податкове повідомлення-рішення №0031581306, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 656 830,60 грн., у тому числі: 525 464,47 грн. - основний платіж, 131 366,13 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення-рішення №0031641306, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб найманих працівників у розмірі 471,22 грн., у тому числі: 365,40 грн. - основний платіж, 91,35 грн. - штрафні (фінансові) санкції, 14,47 - пеня;

- рішення №0031541306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 914,54 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0031531306, якою позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 1829,07 грн.

Вважаючи вищевказані рішення податквого органу протиправними та таким, що прийняті з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із матеріалів справи вбачається, що у грудні 2014 року в трудових відносинах з позивачем перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були припинені 28.01.2015 року.

Проте, у грудні 2014 року ОСОБА_2 не було нараховано, утримано і перераховано до бюджету податком з доходів фізичних осіб в сумі 365,40 грн. та військовий збір в сумі 36,54 грн., оскільки відповідно до актів про порушення трудової дисципліни від 05, 06, 12, 13, 19, 20, 26, 27, 31 грудня 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було відсутні на роботі без поважних причин протягом грудня 2014 року (а.с. 169-179).

У зв'язку з цим, позивач не здійснював нарахування та виплату заробітної плати вищезазначеним особам у грудні 2014 року.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Отже, проведення податковим агентом дій по нарахуванню (виплаті, наданні) оподатковуваного доходу на користь платника податку покладає на нього обов'язку утримати податок.

Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, військовий збір може та повинен бути утриманий податковим агентом з нарахованого (виплаченого, наданого) оподатковуваного доходу.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, узв'язку з відсутності нарахованого (виплаченого, наданого) оподатковуваного доходу у грудні 2014 року, підстави для визначення позивачу військового збору з такого доходу за цей період немає.

Отже, податкове повідомлення рішення від 30.06.20116 року №0031641306 підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем з порушенням норм податкового законодавства.

Крім того, перевіркою встановлено, що ОСОБА_6 не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір за листопад 2014 в сумі 29,47 грн. В акті перевірки зазначено, що у листопаді 2014 позивачем виплачено (нараховано) доходу 60 240,12 грн. Сума військового збору, яка підлягала утриманню та перерахуванню до бюджету мала становити 903,60 грн. Натомість позивачем утримано та перераховано 873,86 грн.

На спростування цього позивачем до суду першої інстанції надав виписку по особовому рахунку за період з 01.01.2013 року по 13.03.2015 року, відповідно до якої 15.12.2014 року ОСОБА_6 здійснено перерахунок військового збору із заробітної плати в сумі 903,60 грн.

Позивачем визнано порушення вимог пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині не утримання та не перерахування військового збору за січень 2015 у сумі 29,59 грн., що є єдиним порушення наведеного пункту ПК України, штрафна (фінансова) санкція становить 7,40 грн. (29,59*25%).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №0031621306 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 66,28 грн. за основним платежем та у розмірі 40,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, під час здійснення перевірки податковим органом встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 1829,07 грн., а саме за жовтень 2014 року на 823,97 грн. та за грудень 2014 року на 1005,10.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 частини 1 статті 4 та абзацу 3 пункту 2 частини 1 статті 4 названого Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є: роботодавці фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють у фізичних осіб - підприємців на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 6 вказаного Закону платник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Розмір єдиного внеску, визначений у статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI.

Як вбачається із акту перевірки, за результатами перевірки податковим органом встановлено заниження єдиного внеску за жовтень 2014 року в результаті проведення його нарахування на нарахований (виплачений) дохід в розмірі 59 137,07 грн. замість 61 134,07 грн., який фактично було нараховано (виплачено) позивачем. Крім того, відповідач дійшов висновку про заниження єдиного внеску за грудень 2014 року в результаті не здійснення його нарахування за дохід ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Проте, судом першої інстанції встановлено відсутності зазначеного доходу, а тому висновки контролюючого органу в частині заниження єдиного внеску за грудень 2014 року в сумі 1005,10 грн. є помилковими.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції, що вимога про сплату боргу (недоїмки) Ф-0031531306 від 30.06.2016 року в частині донарахованої суми єдиного внеску за грудень 2014 року у розмірі 1005,10 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності визначення штрафних санкцій за донарахування відповідачем своєчасно не нарахованого єдиного внеску, колегія суддів зазначає наступне.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів на час виникнення спірних правовідносин визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі по тексту - Інструкція №449).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу VII названої Інструкції за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта документальної перевірки від фіскального органу або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №454, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 за №1628/24160, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок №454) страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.5, 3.6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів доходів і зборів звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць.

Таким чином суд перпшої інстанції правильно врахувава, що у зв'язку з виявленням під час перевірки проведення позивачем нарахування єдиного внеску за жовтень 2014 року в меншому розмірі, ніж підлягав нарахуванню, що не заперечується позивачем, штрафна санкція має бути розрахована таким чином: 823,97 грн.(сума єдиного внеску) * 0,05 * 20 (кількість місяців - з жовтня 2014 року по червень 2016 року)=823,97 грн.

Отже, оскільки розмір штрафу є більшим за 50% суми донарахованого єдиного внеску, відповідачем правомірно застосовано верхню межу, визначену у пункті 3 частини 11 статті 25 Закону України №2464-VI.

У зв'язку з встановленням судом першої інстанції протиправності вимоги про сплату боргу №Ф-0031531306 в частині стягнення боргу з єдиного внеску за грудень 2014 року у сумі 1005,10 грн., тому у податкового органу відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій з вказаної суми боргу.

Таким чином, рішення №0031541306 від 30.06.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині визначення штрафних санкцій в розмірі 502,55 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 у період, що підлягав перевірці, був платником єдиного податку.

Згідно свідоцтва платника єдиного податку від 01.01.2012 року серії НОМЕР_2 позивач перебував у 3 групі та сплачував єдиний податок в розмірі 5% від доходу. З 01.04.2014 року позивач перебував у 5 групі та сплачував єдиний податок в розмірі 7% від доходу, а з 01.01.2015 року - у 3 групі та сплачував єдиний податок в розмірі 4% від доходу.

При перевірці правильності відображення позивачем доходу, відповідачем встановлено, що у 1 кварталі 2014 року за даними платника отримано дохід у розмірі 59 593,80 грн., а за даними перевірки - 101 404,80 грн.

Зазначена розбіжність зумовлена не врахуванням платником до обсягу доходу надходження на розрахунковий рахунок суми в розмірі 41 811,00 грн., яка складається з 20 897,00 грн. - виручки від послуг, яка надійшла 07.02.2014 року та 20 914,00 грн. - виручки від послуг, яка надійшла 05.03.2014 року.

При перевірці встановлено, що у період з 01.04.2014 року по 31.12.2014 року за даними платника отримано дохід у розмірі 8 642 207,20 грн., а за даними перевірки - 16 112 394,88 грн.

Як правильно зазначено судомпопередньої інстанції та підтверджено матеріалами справи зазначена розбіжність зумовлена не врахуванням платником до обсягу доходу надходження на розрахунковий рахунок суми в розмірі 2246,00 грн., яка складається з 20967,00 грн. - виручки від послуг за 04.04.2014 року, за мінусом доходу, зазначено в книзі доходів за 04.04.2014 року в сумі 18721,00 грн., в розмірі 4356,00 грн., яка складається з 5000,00 грн. - виручки від послуг за 04.11.2014 року, за мінусом доходу, зазначено в книзі доходів за 04.11.2014 року в сумі 644,00 грн., 7 463 585,68 грн., яка складається з 1 600 000,00 грн. - поповнення власними коштами за 10.06.2014 року, 356 000,00 грн. - поповнення власними коштами за 11.06.2014 року, 907 100,00 грн. - поповнення власними коштами за 02.07.2014 року, 488 000,00 грн. - поповнення власними коштами за 10.07.2014 року, 850 000,00 грн. - поповнення власними коштами за 21.07.2014 року, 300 000,00 грн. - поповнення власними коштами за 05.08.2014 року, 680 000,00 грн. - поповнення власними коштами за 13.08.2014 року, 750 000,00 грн. - поповнення власними коштами за 21.08.2014 року, 600 000,00 грн. - поповнення власними коштами за 07.10.2014 року, 35006,68 грн. - поповнення власними коштами за 16.10.2014 року, 238 479,00 грн. - поповнення власними коштами за 22.10.2014 року, 650 000,00 грн. - поповнення власними коштами за 07.11.2014 року.

Крім того, перевіркою встановлено, що у період з 01.01.2015 року по 12.05.2015 року за даними платника отримано дохід у розмірі 0,00 грн., а за даними перевірки - 11 519,59 грн.

Зазначена розбіжність зумовлена не врахуванням платником до обсягу доходу надходження на розрахунковий рахунок суми в розмірі 11 519,59 грн., яка складається з 11 495,00 грн. - виручки від послуг, яка надійшла 02.02.2015 року та 24,59 грн. - виручки від послуг, яка надійшла 12.03.2015 року.

Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 ПК України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Пунктом 292.6 названої статті закріплено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, який діяв у перевіряємий період, доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Під час судового розгляду справи встановлено, що розбіжність між сумою доходу отриманого на розрахунковий рахунок за даними книги обліку доходів і витрат та даними банківських виписок виникла у зв'язку із здійсненням позивачем поповнення розрахункового рахунку власними коштами в розмірі 7 463 585,68 грн. Проведення таких операцій підтверджується випискою по рахунку (а.с. 114, 116, 118, 121, 126, 128, 131, 146, 149, 151, 155).

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, поповнення власними грошовими коштами розрахункового рахунку в установі банку не може розцінюватись як дохід платника податку, за умови, що сума такого поповнення не перевищує суми коштів отриманих підприємцем в ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі. Зміна активів ФОП з готівкової форми в безготівкову не змінює загального фінансового результату діяльності підприємця.

Відповідно до підпункту 7.1.5 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-ІІІ у редакції, на час виникнення спірних правовідносин зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу коштів у безготівковій формі з інших рахунків.

Тобто, чинним законодавством передбачено можливість внесення власних коштів на власний рахунок власником цього рахунку.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необґрунтованого посилання податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з єдиного податку за період з 01.04.2014 року по 31.12.2014 року на суму 7 463 585,68 грн., так як поповнення власними грошовими коштами розрахункового рахунку в установі банку не може розцінюватись як дохід платника податку фізичної особи-підприємця, оскільки сума такого поповнення не перевищує суми коштів отриманих підприємцем в ході здійснення підприємницької діяльності в готівковій формі. Зміна активів фізичної особи-підприємця з готівкової форми в безготівкову не змінює загального фінансового результату діяльності підприємця.

Щодо висновку суду першої інстанції про заниження позивачем оподатковуваного доходу внаслідок неврахування сум, які надійшли на розрахунковий рахунок з призначенням платежу "виручка від послуг", колегія суддів враховуючи вимоги ч. 1 ст. 195 КАС України, зазначає, що апелянтом дана обставина до суду апеляційної інстанції не оскаржувалась, а тому суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що податкове повідомлення - рішення №0031581306 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання в сумі 522 451,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 130 612,75 грн.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 22 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.