Постанова № 64918508, 24.01.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2017 рокусправа № 804/14515/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Мельника В.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санойл-Агро» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року

у адміністративній справі № 804/14515/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санойл-Агро» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про протиправність та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року відмовлено у задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Санойл-Агро» про визнання протиправним та скасування винесеного Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення № 0000282202 від 09 вересня 2015 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 201 420,00 00 грн., з яких 161 136,00 грн. основний платіж, 40 284,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена позивачем по справі з підстав помилкового застосування норм матеріального та не врахування обставин, які мають суттєве значення для правилного вирішення спору у цій справі, у зв'язку з чим просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2016 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санойл Агро» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити в повному обсязі, та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000282202 від 09.09.2015 року.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що судом першої інстанції під час вирішення спору у цій справі безпідставно взято до уваги лише доводи податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Статус Агро», відносно посадових осіб якого проводиться розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 Кримінального кодексу України, а позивачем по справі не було проявлено розумної обережності при укладенні договорів з зазначеним спірним постачальником. Разом з тим, суд першої інстанції взагалі не досліджував та не брав до уваги наявні у ТОВ «Санойл Агро» первинні документи, копія яких долучено до матеріалів справи, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит в перевіряємому періоді, і які оформлювалися за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Статус Агро» по договору поставки соняшника, з ФОП ОСОБА_1 по договору переробки сировини і зберігання товару, а також з ТОВ «Укролія» і ТОВ «Керуюча компанія «Гранд Дистрибюшен» по договорам поставки товарів.

Заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване у цій справі позивачем податкове повідомлення-рішення № 0000282202 від 09 вересня 2015 року (а.с.33 т.1) було винесено Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на підставі акту перевірки від 26.08.2015 року № 3/04-10-22-02/38548121 (а.с.15-31 т.1), оформленого за результатом проведеної в період з 13.08.2015 року по 19.08.2015 року на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2015 р. при взаємовідносинах з ТОВ «Статус Агро», за висновками якої позивачем не підтверджено факт реальності здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Стандарт Агро», що податковий орган вважає свідчить про порушення позивачем положень п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Санойл-Агро» протиправно завищено розмір податкового кредиту за перевіряємий період з 01.01.2014 року по 30.04.2015 року на загальну суму 161 136,00 грн.

Відмовляючи у задоволені вимог позивача по цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - є обґрунтованим та таким, що відповідає діючому податковому законодавству, оскільки сукупність наданих по справі доказів не підтверджує факт реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Статус Агро».

Такі висновки суду першої інстанції мотивовані тим, що позивачем по справі на запит податкового органу до перевірки, та у судове засідання під час розгляду справи не надав: акти приймання-передачі товару на складі, як під час приймання товару від контрагента-постачальника, так і під час передачі товару (насіння соняшника) на склад ФОП ОСОБА_1 для зберігання та подальшої переробки; сертифікати якості виробника насіння соняшника та карантинний сертифікат; подорожні листи, що є підтвердженням здійснення вантажних перевезень товару (насіння соняшника), що підтвердили б переміщення товару; та документів про наявність складських приміщень (власних чи орендованих), договорів оренди; а згідно пояснень керівника ТОВ «Санойл-Агро» основні засоби, в тому числі складські приміщення у товариства відсутні.

Приходячи до наведених в попередньому абзаці висновків, суд першої інстанції керувався проведеним відповідачем під час перевірки аналізом наявної в податковому органі інформації відповідно якої постачальник позивача, тобто ТОВ «Статус Агро», має стан «8» (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), а також звернув увагу на отриману Західно-Донбаською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області постанову Прокуратури Херсонської області від 02.06.2015 року, згідно якої при розгляді кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015230000000098 від 22.05.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.212 КК України, встановлено не підтвердження інформації щодо проведення фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Статус Агро» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за перевіряємий період, і за змістом якої основним постачальником сільськогосподарської продукції для ТОВ «Статус Агро» є підприємство ТОВ «АПК Схід», за яким згідно інформації відділу Держземагенства у Калачанському районі Херсонської області станом на 01.01.2013р. не обліковуються земельні ділянки, що свідчить про відсутність у ТОВ «Статус Агро» можливості придбання сільськогосподарської продукції у ТОВ «АГІК Схід», і можливості продажу вказаної сільськогосподарської продукції в подальшому на користь контрагентів-покупців, в тому числі ТОВ «Санойл-Агро».

Окремо, суд першої інстанції звернув увагу на те, що у наданому позивачем договорі про постачання сільськогосподарської продукції товариством «Статус Агро» не зазначено ні об'єми поставки, ні вид товару, ні ціна, ні якість, що не підтверджує господарську операцію, а наданими до матеріалів справи ТТН не містять чітких адрес пунктів навантаження та розвантаження товару, що ставить під сумнів наявність економічної доцільності вчинення вказаних господарських операцій, зокрема: в ТТН від 31.07.2014 р. № Р156 (а.с.55) замовником та вантажовідправником зазначено ТОВ «Статус Агро» (Донецька обл., Макіївка, Свердлова, буд.№ 58), вантажоодержувачем - ТОВ «Санойл-Агро» (Дніпропетровська обл., м.Павлоград, вул.Степового Фронту, буд.10, кв.75), проте пункт навантаження є - с. Сеньківка, Бориспільський р-н, Київська обл., а пунктом розвантаження є - с.Нова Дача Дніпропетровська обл., а додаткових доказів, пояснень з приводу адрес пунктів навантаження і розвантаження товару позивачем не надано. Також судом взято до уваги залучену до матеріалів справи та досліджену в судовому засіданні податкову декларацію з податку на прибуток підприємства ТОВ «Статус Агро» за 2014 р., згідно якої додатки відсутні, в тому числі додаток АМ, який на думку суду першої інстанції свідчить про відсутність основних засобів у зазначеного контрагента позивача, що у сукупності суд першої інстанції вважає свідчить про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Статус Агро» незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, і відповідно не дає останньому права формувати на підставі таких податкових накладних свій податковий кредит.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на обставини, встановлені під час апеляційного перегляду спору у цій справі, з урахуванням долучених до матеріалів справи письмових доказів, їх оцінки з дотриманням положень ст.86 КАС України на відповідність діючим нормам податкового законодавства, якими регулюються спірні у цій справі правовідносини.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Зокрема, перевіряючи правомірність формування позивачем податкового кредиту по його взаємовідносинам в перевіряємий період з ТОВ «Статус Агро» за договором поставки № 28/07-С від 28.07.2014 року (а.с.44 т.1), за умовами якого ТОВ «Статус Агро» (постачальник) зобов'язувався поставити позивачу, а останній - прийняти та оплатити товар - соняшник, загальна вартість та якість якого була обумовлена як в Додатковій угоді № 1к до Договору поставки від 28.07.2014 року (а.с.45 т.1), так і зазначена в видаткових накладних по кожній партії товару, що свідчить про безпідставність висновків суду першої інстанції про не підтвердження позивачем господарської операції з ТОВ «Статус Агро», оскільки позивач не обумовив під час укладання договору з зазначеним контрагентом об'єми поставки, вид товару, та ціну і його якість.

Факт поставки позивачу товару з боку ТОВ «Статус Агро» за договором поставки № 28/07-С від 28.07.2014 року в загальність кількості 201,46 тон та вартістю 966 816 грн. в т.ч. ПДВ 161136 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами: видатковими накладними № 155 від 30.07.2014 року (соняшник 34 т., вартістю 163 200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27 200 грн.), № 156 від 31.07.2014 року (соняшник 67,46 т., вартістю 323 808,00 грн., в т.ч. ПДВ 53 968 грн.), № 157 від 01.08.2014 року (соняшник 99.96 т., вартістю 479 808,00 грн., в т.ч. ПДВ 79 968.00 грн.); рахунками на оплату товару № 128 від 30.07.2014 року, № 127 від 31.07.2014 року, № 129 від 01.08.2014 року, які згідно банківських виписок були оплачені ТОВ «Санойл-Агро» в повному обсязі, що не заперечується в акті перевірки; податковими накладними № 1 від 30.07.2014 року (сума ПДВ 27 200 грн.), № 2 від 31.07.2014 року (сума ПДВ 53 968 грн.), № 1 від 01.08.2014 року (сума ПДВ 79 968 грн.); а також товарно-транспортними накладними, які згадані в акті перевірки (арк.5-6 а.с.17 т.1) № Р155 від 30.07.2014 року, № Р156 від 31.07.2014 року, Р157 від 31.07.2014 року, № Р158 від 01.08.2014 року, № Р159 від 31.07.2014 року, №Р159 від 31.07.2014 року, № Р160 від 31.07.2014 року; та посвідченнями про якість насіння соняшника (а.с.44-67 т.1)

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, якою розвивається принцип захисту легітимних очікувань особи на реалізацію майнового права («існуюче майно», «легітимні сподівання») з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, судова колегія наголосшує, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України.

Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), судова колегія також наголошує на тому, що контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов'язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп.16.1.2, 16.1.8 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов'язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

В цьому випадку, судова колегія зазначає, що згідно сталої судової практики з даної категорії справ чітко визначено, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростована, а судом першої інстанції в свою чергу не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договору поставки та додаткової угоди до цього договору не відбулося продажу ТОВ «Статус Агро» до ТОВ «Санойл-Агро» товару в загальність кількості 201,46 тон та вартістю 966 816 грн. в т.ч. ПДВ 161136 грн.

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах (видаткових накладних: № 155 від 30.07.2014 року, № 156 від 31.07.2014 року, № 157 від 01.08.2014 року; в рахунках на оплату товару: № 128 від 30.07.2014 року, № 127 від 31.07.2014 року, № 129 від 01.08.2014 року, і банківських виписок; та в податкових накладних: № 1 від 30.07.2014 року, № 2 від 31.07.2014 року, № 1 від 01.08.2014 року), а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування висновків в акті перевірки податковим органом, та судом першої інстанції в оскаржуваній по цій справі постанові - не наведено обставин, які б беззаперечно вказували на безтоварність операцій позивача з ТОВ «Статус Агро», а встановлені в акті перевірки обставини не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору між ТОВ «Статус Агро» та ТОВ «Санойл-Агро» за умови наявності у позивача первинних документів, які спростовують такі доводи

Також податковим органом не надано доказів, а судом не встановлено фактів, які б свідчили про узгодженість дій між ТОВ «Санойл-Агро» та ТОВ «Статус Агро» з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями свого контрагента, а саме по собі посилання відповідача в акті перевірки (а.с.10-11 т.1), та судом першої інстанції в оскаржуваній постанові на дії ТОВ «Санойл-Агро» по взаємовідносинам з ТОВ «Статус Агро» без належної обачності, оскільки позивачу мало б було відомо про фактичний та адміністративний стан зазначеного контрагента - постачальника, та про умови ведення цим товариством господарської діяльності та порушення які ним допускалися - є безпідставними, та суперечать фактичним обставинам по справі, відповідно яких на момент вчинення господарської операції позивача з ТОВ «Статус Агро», останнє було зареєстровано як платник ПДВ та мало законне право на видачу податкових накладних № 1 від 30.07.2014 року, № 2 від 31.07.2014 року, № 1 від 01.08.2014 року, саме на підставі яких позивач і сформовав податковий кредит в перевіряємий період.

Наведені в попередньому абзаці висновки відповідача в акті перевірки та суду в оскаржуваній по цій справі постанові також суперечать чинному законодавству, яке не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Тобто, ТОВ «Санойл-Агро» не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Окрім того, судова колегія відзначає, що відсутність у контрагента позивача ТОВ «Статус Агро» згідно залученої до матеріалів справи та дослідженої в судовому засіданні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 р. - основних засобів, для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів, у тому числі й по ПДВ, оскільки судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Отже, з огляду на зазначені вище обставини, а також приймаючи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, судова колегія визнає, що у разі порушення контрагентом позивач, як платника податків, чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, в тому числі і ТОВ «Статус Агро».

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно вимог Податкового кодексу України платник податків не має права включати до складу податкового кредиту суми податку не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-ХІУна даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, з наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Оскільки для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, суд першої інстанції обов'язково мав би взяти до уваги під час вирішення спору у цій справі долучені до матеріалів справи письмові докази, яким беззаперечно підтверджено факти переробки позивачем придбаного у ТОВ «Статус Агро» соняшника, його зберігання та використання у власній господарській діяльності.

Зокрема, як встановлено судовою колегією, переробка та зберігання придбаного позивачем у ТОВ «Статус Агро» соняшника, підтверджено наданими до перевірки податкового органу та долученими до матеріалів справи для перевірки їх судом первинними документами, складеними на виконання укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 договору про переробку давальницької сировини № 040313 від 04.03.2013 року (а.с.68-69 т.1) і додаткової угоди від 02.09.2013 року (а.с.70 т.1), за умовами яких ФОП ОСОБА_1 зобов'язувався надати послуги ТОВ «Санойл-Агро» зі зберігання товару на своїх складах, а також з переробки перевезеного автомобільним транспортом на зернопереробний комплекс (маслобійню) ФОП ОСОБА_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 - насіння соняшника в масло соняшникове та відпуску товару покупцям зі складу ФОП ОСОБА_1 з зазначеного зернопереробного комплексу, що належить на праві власності ФОП ОСОБА_1 (а.с.85,90 т.1) та складається з олійниці, адміністративної будівлі, котельні та двох складів (а.с.86-87 т.1), розташованих на земельній ділянці, яка орендується ФОП ОСОБА_1 (а.с.88-89 т.1), який також згідно штатного розкладу за перевіряємий період (а.с.91 т.1) та переліку основних засобів (а.с.92 т.1) має фізичні та технічні можливості для зберігання та переробки переданого позивачем товару, отриманого останнім від ТОВ «Статус Агро». А саме, актами прийому передачі сировини в переробку: № 7 від 30.07.2014 р (а.с.71 т.1), № 8 від 31.07.2014 року (а.с.72 т.1), № 1 від 01.08.2014 року (а.с.73 т.1); Актами переробки сировини: № 1 від 01.08.2014 року (а.с.75 т.1), № 2 від 04.08.2014 року (а.с.79 т.1); Актами виконаних робіт № 1 від 01.08.2014 року (а.с.74 т.1), № 2 від 04.08.2014 року (а.с.78 т.1); податковими накладними (а.с.82,83 т.1); посвідченнями якості жмуту соняшника № 01/08 і 04/08 (а.с.76, 80 т.1), і на олію № 01/08, 04/08 (а.с.77, 81 т.1); та належно завіреними виписками банку про оплату позивачем послуг ФОП ОСОБА_1 (а.с.84 т.1).

Використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Статус Агро» товару, та отримання позивачем економічної мети від здійснених господарських операцій з зазначеним контрагентом, підтверджено долученими до матеріалів адміністративної справи бухгалтерською довідкою про отримання прибутку (а.с.130 т.1), та копіями письмових доказів про продаж позивачем олії соняшникової, яку ним було отримано в процесі переробки насіння соняшника, макухи соняшникової, яку отримано від процесу віджиму насіння соняшника, саме: укладеним між ТОВ «Укролія» та ТОВ «Санойл-Агро» Договором поставки № 958 від 22.07.2014 року, за умовами якого позивач зобов'язався поставити ТОВ «Укролія» товар - олію соняшникову, нерафіновану, та на підтвердження виконання якого було складено: специфікації та додатки до неї; видаткову накладну від 04.08.2014 року № РН-0000344 на поставку олії, товарно-транспортну накладну № 050814 від 04.08.2014 року, податкову накладну № 3 від 04.08.2014 року, рахунок-фактура № СФ-0000094 від 04.08.2014 року на оплату олії, видаткову накладну від 04.08.2014 року № РН-0000343 на поставку олії, товарно-транспортну накладну № 040814 від 04.08.2014 року, податкову накладну № 2 від 04.08.2014 року, рахунок-фактури № СФ-0000093 від 04.08.2014 року на оплату олії, довіреність на отримання товару № 940 від 04.08.2014 року, банківські виписки про розрахунок в повному обсязі (а.с.107-129 т.1); та укладеним між позивачем та ТОВ Керуюча компанія «Гранд Дистрибюшн» Договору поставки товару № 170913 від 17.09.2013 року, за умовами якого позивач зобов'язався поставити товар - макуха соняшникова, та на виконання якого було складено: видаткову накладну від 01.08.2014 року № РН-0000342 на поставку макухи, товарно-транспортну накладну № 010814 від 01.08.2014 року, податкову накладну № 1 від 01.08.2014 року, видаткову накладну від 05.08.2014 року № РН-0000351 на поставку макухи, товарно-транспортну накладну № 050814 від 05.08.2014 року, податкову накладну № 4 від 04.08.2014 року, рахунок-фактуру № СФ-0000095 від 04.08.2014 року на оплату макухи, довіреність на отримання товару № 8011 від 01.08.2014 року, видаткову накладну від 08.08.2014 року № РН-0000355 на поставку макухи, товарно-транспортну накладну № 080814 від 08.08.2014 року, податкову накладну № 7 від 08.08.2014 року, банківські виписки про розрахунок в повному обсязі (а.с.93-106 т.1).

На підставі оцінки вище перелічених доказів, які судом першої інстанції взагалі не були досліджені, судова колегія дійшла висновку, що надані позивачем документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ «Статус Агро», фінансові показники яких він відтворив у податковому обліку, за відсутності достатніх доказів з боку відповідача, що ці документи містять недостовірну інформацію, свідчать про реальність вчинених між позивачем та його контрагентом господарських операцій та про безпідставність прийнятого ОДПІ податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

Правомірність формування позивачем податкового кредиту в перервіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ «Статус Агро» не може бути спростовано фактом притягнення посадової особи ТОВ «Статус Агро» до кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.212 КК України, як то посилається суд першої інстанції в оскаржуваній постанові (а.с.209 т.1), оскільки за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, а Податковим кодексом України і іншими законодавчими актами з питань оподаткування не ставиться право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб'єктами господарювання, і відповідно, на добросовісного платника податку не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Відповідно до наведеного, судова колегія визнає помилковим посилання суду першої інстанції в обґрунтування нереальності операцій позивача з ТОВ «Статус Агро» на те, що за постачальником ТОВ «Статус Агро» згідно інформації Держземагенства у Калачанському районі Херсонської області станом на 01.01.2013 року не обліковуються земельні ділянки за ТОВ «АПК Схід», а відповідно ТОВ «Статус Агро» не мав можливості придбати сільськогосподарську продукцію у ТОВ «АПК Схід», з подальшим продажом.

Така ж правова позиція наведені і в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Не може також на думку судової колегія слугувати підставою для позбавлення позивача права формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Статус Агро» і долучений відповідачем по справі під час апеляційного перегляду справи вирок Суворовського районного суду в м.Херсоні від 24.09.2015 року (а.с.13-14 т.3), що був винесений відносно директора ТОВ «Статус Агро» за ч.1 ст.212 КК України, оскільки відповідно до ч. 4 ст.72 КАС України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Листом ВАСУ від 14.11.2012р. за № 2379/12/13-12 преюдицівність вищевказаної норми права конкретизовано наступним чином: судам варто враховувати, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб»; адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Тобто, обов'язковому для врахування адміністративним судом в даному випадку могли б бути лише факти, наведені у вироку в кримінальній справі щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

В даній справі встановлено, що договір поставки та додаткову угоду до цього договору були укладені між позивачем та ТОВ «Статус Агро» у липні 2014 року (а.с.44-45 т.1), і господарські операції за цим договором були повністю виконанні ТОВ «Статус Агро» та позивачем в період з 30.07.2014 р. по 01.08.2014 р., а згідно вироку Суворовського районного суду в м.Херсоні від 24.09.2015 року (а.с.13-14 т.3) посадова особа ТОВ «Статус Агро» був засуджений за умисне ухилення від сплати податків шляхом завищення податкового кредиту з ПДВ, незаконно сформованого по взаємовідносинам з ТОВ «АПК Схід» за листопад 2014 року, що ніяким чином не стосується позивача по цій справі, і відповідно кваліфікація діяння посадової особи ТОВ «Статус Агро» в листопаді 2014 року по взаємовідносинам з третьою особою - не має братися до уваги адміністративним судом при вирішенні спору у цій справі.

Окремо, судова колегія звертає увагу на з'ясований під час розгляду справи в апеляційному судів факт того, що контрагент позивача - ТОВ «Статус Агро» як на час здійснення спірних господарських правовідносин з позивачем, так і до наступного часу залишається зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» доводить про правоздатність останнього для укладення угод (Ухвала ВАСУ від 19.07.2016 р. у справі № К/800/50811/15), і можливість використання в даному спорі внесених до ЄДР відомостей, як достовірних та беззаперечних.

Таким чином, обвинувачення посадової особи ТОВ «Статус Агро» у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 КК України та винесений відносно цієї особи вирок по кримінальній справі - не є належними та допустимими доказами у цій адміністративній справі нереальності операцій позивача з ТОВ «Статус Агро» в період з 30.07.2014 року по 01.08.2014 року, та відповідно не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача на формування ним податкового кредиту за перевіряємий період.

Наведене узгоджується з висновками Європейського Суду, який неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах «Ван дер Мюсель проти Бельгії» та «Копеський проти Словаччини»). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення.

Підсумовуючи вищенаведене, з урахуванням «презумпції добросовісності платника податків» та обов'язку доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України), судова колегія визнає подані позивачем контролюючому органу документи податкової звітності дійсними та такими, що повно і об'єктивно відтворюють господарські операції за участі ТОВ «Статус Агро», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем, як платником податків, законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів в своїй господарській діяльності, що в свою чергу свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту в перевіряємий відповідачем період.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки викладеним вище обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому судова колегія діючи у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішила скасувати її та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи

Вирішуючи питання щодо судового збору, судова колегія виходить з положень ст.94 КАС України і наявних в матеріалах справи письмових доказів про сплату позивачем судового збору при зверненні до суду в сумі 3021,30 грн., та при подачі апеляційної скарги в сумі 3324,00 грн., у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути на користь позивача з державного бюджету за рахунок фінансування Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області сплачений судовий збір в загальній сумі 6345,30 грн.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санойл-Агро» - задовольнити

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Санойл-Агро»

Визнати протиправним та скасувати винесене Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення № 0000282202 від 09 вересня 2015 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санойл-Агро» з державного бюджету за рахунок фінансування Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області сплачений судовий збір в загальній сумі 6345,30 грн.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначні ст.212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.В. Мельник