Постанова № 64918128, 22.02.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.02.2017р. справа №908/2843/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністювід відповідача:ОСОБА_5 за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької області від10.01.2017р. по справі№ 908/2843/16 (суддя Мірошниченко М. В.)за позовомМіністерства оборони України, м. Київдо відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжяпростягнення 54 591,25 грн

В С Т А Н О В И В:

Міністерство оборони України, м. Київ (далі «Позивач») звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя (далі «Відповідач») суми пені в розмірі 54 591,25 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.01.2017р. у справі № 908/2843/16 позовні вимоги Міністерства оборони України задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя (ЄДРПОУ 30105738) на користь Міністерства оборони України, м. Київ (ЄДРПОУ 00034022) суму пені в розмірі 51 654,83 грн та суму судового збору в розмірі 1 303,88 грн судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2017р. у справі № 908/2843/16 та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій на 80% до суми 10 918,25 грн.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення господарського суду Запорізької області у цій справі не можна вважати законним і обґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що суд першої інстанції ухвалив спірне рішення за відсутності представників сторін, тим самим позбавивши останніх їх процесуальних прав, визначених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, права на надання письмового відзиву, подання заяви про застосування позовної давності та клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Окрім того, в апеляційній скарзі Відповідач наголошує на тому, що рішення у справі було прийнято на підставі копій документів, що не посвідченні належним чином, як це передбачено п. 5.27 Національного стандарту України "Державної уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації, вимог до оформлення документів, ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, що в розумінні п. 5, ст. 81 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позову без розгляду.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник Позивача в судовому засіданні звернувся до колегії суддів з проханням рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2017р. у справі № 908/2843/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 30.07.2015р. між Міністерством оборони України (далі «Замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (далі - «Постачальник») було укладено договір № 286/3/15/326 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі «Договір»), відповідно до умов якого Постачальник зобовязався у 2015 році поставити замовнику одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (лот 5. Штани утеплені польові) (далі «Товар»), а Замовник зобовязався забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості і строки (терміни), вказані у цьому договорі (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією.

Згідно із специфікацією сторони узгодили найменування товару Штани утеплені польові; строки (терміни) постачання до 15.10.2015р. включно; загальну кількість, яку необхідно постачати 5000 штук; ціну за одиницю товару (без ПДВ) 604,15 грн, ціну товару (без ПДВ) 3 020 750,00 грн, ціну товару з ПДВ 3 624 900,00 грн.

Пунктом 2.7 Договору передбачено, що приймання товару оформлюється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом Міністерства оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється Замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.

Згідно абз. 2 п. 5.1 Договору строк поставки товару визначений в специфікації договору (п. 1.2).

Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника (п 5.3. Договору).

Пунктом 7.3.4 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов'язань Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Строк дії договору до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 Договору).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору відповідно до актів приймального контролю (якості) (а.с. 15,16,17), підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками підприємств, Постачальник передав, а Замовник прийняв товар, визначений у специфікації.

Втім, поставку товару відповідач здійснив з порушенням строків визначених умовами договору а саме:

- згідно акта приймального контролю (якості) № 1 від 16.10.2015р. прийнято 1200 шт. товару на суму 1 076595,30 грн, завезено на в/склад (в/частину) 13.11.2015р., тобто, з порушенням на 28 днів;

- згідно акта приймального контролю (якості) № 2 від 21.10.2015р. прийнято 1500 шт. товару на суму 1 087470,00 грн, завезено на в/склад (в/частину) 23.10.2015р., тобто, з порушенням на 7 днів;

- згідно акта приймального контролю (якості) № 3 від 30.10.2015 р. прийнято 1065 шт. товару на суму 772103,70 грн завезено на в/склад (в/частину) 03.11.2015р., тобто, з порушенням на 18 днів, що не заперечується Відповідачем.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Підставою звернення Позивача до суду з даним позовом про стягнення 54 591,25 грн пені є неналежне виконання Відповідачем взятих на себе зобовязань щодо своєчасної поставки товару за договором.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами і договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

За здійсненим перерахунком суми пені, господарський суд першої інстанції встановив, що сума, яка підлягає стягненню становить 51 654,83 грн.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з таким висновком господарського суду Запорізької області та визнає розрахунок суми пені арифметично вірним.

Відтак, зазначена сума з урахуванням вищевикладеного була обґрунтовано стягнута з Відповідача на користь Позивача місцевим господарським судом.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було позбавлено сторін їх процесуальних прав не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки сторони були належним чином повідомлені судом першої інстанції про дату і місце розгляду справи та не були позбавлені свого процесуального права бути присутніми у судовому засіданні та користуватися всіма наданими їм процесуальним законодавством України правами.

Твердження Скаржника про те, що під час розгляду справи 06.12.2016р. суду першої інстанції заявлялися усні клопотання про застосування позовної давності та/чи про зменшення розміру штрафних санкцій не підтверджується матеріалами справи. Зокрема, у протоколі судового засідання (а.с. 27) інформація про подібні клопотання відсутня. Цей протокол Сторонами у встановленому порядку не оскаржувався. Окрім того, рішення про зменшення штрафних санкцій має ґрунтуватися на обєктивних обставинах, що мають бути підтверджені відповідними доказами. Жодного доказу в обгрунтуваня необхідності зменшення санкцій скаржником як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій не надані, що виключає можливість застосування приписів ч. 3 ст. 83 ГПК України.

Окрім того, суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи Відповідача, що рішення у справі було прийнято на підставі копій документів, що не посвідченні належним чином виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, а у разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Звертаючись до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою Міністерство оборони України сформувало пакет документів у якому на спеціально вшитому чистому аркуші, міститься засвідчувальний напис, в якому вказана цифрами та прописом кількість пронумерованих та прошитих аркушів, що засвідчені належним чином, підписані повноважною особою та скріплені печаткою «Для пакетів», як це передбачено інструкцією з діловодства в Збройних Силах України затвердженою Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 16.09.2013р. № 200 (а. с. 19).

Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає заперечення скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2017р. у справі № 908/2843/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників: 1-позивачу; 1-відповідачу; 1-у справу; 1-ГСЗО; 1-ДАГС.