Постанова № 64918116, 22.02.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.02.2017р. справа № 905/2083/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністювід відповідача:ОСОБА_5 за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано магнієвий комбінат», м. Запоріжжяна рішення господарського судуДонецької області від30.11.2016р. по справі№ 905/2083/16 (головуючий суддя: Паляниця Ю. О., судді: Сажнева М. В., Філімонова О. Ю. )за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано магнієвий комбінат», м. Запоріжжядо відповідачаПублічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м. Горлівка, Донецька областьпростягнення 549 561,43грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано магнієвий комбінат», м. Запоріжжя (далі «Позивач») звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол», м. Горлівка, Донецька область (далі «Відповідач») суми основного боргу в розмірі 466 589,73 грн, суми пені в розмірі 50 310,42 грн та суми штрафу в розмірі 32 243,42 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.11.2016р. у справі № 905/2083/16 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2016р. у справі № 905/2083/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано магнієвий комбінат» в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення господарського суду Донецької області у цій справі не можна вважати законним і обґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що ухвалюючи спірне рішення, суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність тих виключних обставин непереборної сили, які унеможливили виконання Відповідачем свого зобовязання за Договором № 37 від 10.04.2012р. у вигляді своєчасного перерахування Позивачу орендної плати за користування державним окремо індивідуально визначеним майном, за відсутності належних на те доказів та підстав.

Окрім того, в апеляційній скарзі Позивач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно застосовані положення ст. 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» у цій справі, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

21.02.2017р. до відділу організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» надійшов відзив № 235/02-17 від 16.02.2017р. на доповнення до апеляційної скарги Приватного Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано магнієвий комбінат».

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник Відповідача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та відзиві на доповнення до апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2016р. у справі № 905/2083/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.04.2012р. між Державним підприємством «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі «Орендодавець») та Публічним акціонерним товариством «Концерн Стирол» (далі «Орендар») було укладено договір оренди індивідуально визначеного рухомого майна, що належить до державної власності № 37 (далі «Договір»).

Додатковою угодою № 4 від 31.12.2013р. сторони виклали преамбулу Договору у новій редакції та визначили в якості орендодавця Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Пунктом 1.1 укладеного сторонами правочину (в редакції додаткової угоди № 4 від 31.12.2013р.) визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно цистерни-цементовози (вагони) моделі 15-1405 у кількості двох одиниць, заводський номер цистерн 59384636 (інв. №729966) та 59384826 (інв. №729995), що перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», вартість якого визначена згідно з експертним висновком на 23.01.2012р., який є невідємною частиною цього договору і становить за незалежною оцінкою 127 050,00 грн з ПДВ за одну одиницю.

Відповідно до п.2.1 Договору передача майна в оренду та його повернення з оренди виконується на підїзних коліях станції Заводська орендодавця за адресою: м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, з обовязковим оформленням двостороннього акту приймання-передачі, що включає в себе дату побудування вагону, дату останнього ремонту, перелік номерних деталей (колісні пари, візки, рама) з зазначенням року побудування, який є невідємною частиною цього договору.

Умовами п.п.3.12, 3.13 передбачено, що сплату оренди орендар здійснює за передплатою на підставі розрахунку вартості оренди за місяць після виставлення орендодавцем рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів не пізніше 15 числа місяця. Орендодавець зобовязується надати акти наданих послуг не пізніше 7 числа місяця наступного за звітним місяцем оренди, а орендар зобовязується до 9 числа місяця, наступного за звітним місяцем підписати їх та надати орендодавцю.

Пунктом 10.1 Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 04.03.2013р.) останній укладено строком на 3 роки та вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.03.2015р.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.4 Договору).

Відповідач, встановлений Договором обовязок щодо внесення орендної плати у повному обсязі та у визначений угодою строк не виконав, внаслідок чого Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з листопада 2014р. по квітень 2016р. в сумі 466 589,73 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд першої інстанції з посиланням на норму ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України дійшов висновку, щодо наявності обставин які є підставою для звільнення останнього від сплати орендної плати за весь спірний період, протягом якого орендоване майно не могло бути використане за цільовим призначенням.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на наступне.

Указом №405/2014 від 14.04.2014р. Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», за змістом ч.1 ст.1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з ч. 2 зазначеної статті встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

У подальшому на виконання абзацу третього пункту 5 ст.11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженнями №1053-р від 30.10.2014р., №1275-р від 02.12.2015р. Кабінету Міністрів України затверджено переліки населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до яких, у тому числі, включено місто Горлівку Донецької області.

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22057208 від 30.06.2016р. місцезнаходженням відповідача є: 84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, буд.10. Місто Горлівка також є і адресою розташування промислових потужностей Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол».

В результаті проведення антитерористичної операції на сході країни Відповідач був позбавлений можливості користуватися цистернами-цементовозами №№ 59384636, 59384826 та/або повернути їх власнику.

Зазначені обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи висновком № 852/12.1/21-03 від 04.08.2016р. Донецької торгово-промислової палати, в яком зазначено, що проведення активних бойових дій у ході широкомасштабної антитерористичної операції, діяльність окремих збройних формувань на території Донецької області, зокрема, міста Горлівки, припинення функціонування органів державної влади, встановлення обмеженого порядку перетину зони розмежування, які діють з 14.04.2014р., унеможливили здійснення Публічним акціонерним товариством «Концерн Стирол» господарської діяльності, в тому числі, і використання обєкта оренди по договору № 37 від 10.04.2012р. за цільовим призначенням (т. 1, а.с. 117).

Окрім того, відповідно до інформації про вагонні операції за період з 2014-2016р.р. вагони № 59384636 з 21.04.2014р. № 59384826 з 01.03.2014р. не здійснювали курсування залізничної мережею та знаходяться на станції Горлівка Донецької залізниці (т. 2, а.с. 57).

Згідно ч.6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача суми орендних платежів за період з листопада 2014р. по квітень 2016р. в розмірі 466589,73 грн й, відповідно, додаткових сум у вигляді пені в розмірі 50 310,42 грн та штрафу в розмірі 32 243,42 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає заперечення скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано магнієвий комбінат», м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.11.2016р. у справі № 905/2083/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 Н. В ОСОБА_3

Надруковано примірників:1-позивачу; 1-відповідачу; 1-у справу; 1-ГСДО; 1-ДАГС.