Постанова № 64914727, 14.02.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Житомир справа № 806/82/17

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Нагірняк М.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення 8494,90 грн,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення 8494,90грн компенсації за затримку при звільненні з посади.

Позивач зазначив, що відповідно до наказу Відповідача від 19.09.2016року звільнений зі служби в Національній поліції. Позивач вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства мав право на одноразову грошову допомогу, зумовлену таким звільненням в розмірі 50 відсотків за кожний повний календарний рік служби. Разом з тим, вказана одноразова грошова допомога Позивачу була виплачена не в день звільнення 23.09.2016року, а лише 31.10.2016року. На думку Позивача, затримка виплати вказаної одноразової грошової допомоги на 25 робочих днів відповідно до вимог ст.117 КЗпП України є підставою для відшкодування середнього заробітку за весь час такої затримки, що складає 8494,90грн. В судове засідання Позивач не прибув, в заяві від 16.01.2017року зазначив про розгляд справи без його участі.

Представник Відповідача, Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в судове засідання не прибув, направив суду письмові заперечення проти позову та клопотання про розгляд справи без його участі. В запереченнях представника Відповідача зазначено, що заявка за виплату одноразової грошової допомоги Позивачу була зроблена до Національної поліції України в кінці вересня 2016року, а була виплачена лише 31.10.2016року. Разом з тим, представник Відповідача вважає, що така затримка відбулася не з вини Відповідача і така одноразова грошова допомога не є складовою заробітної плати, а тому позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи неявку в судове засідання Позивача та представника Відповідача і відсутність потреби в допиті свідків та експерті, суд відповідно до вимог ст.128 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, письмові заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам, які перебували на службі в органах Національної поліції, регулюються правовими нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 pоку N 2262-XII (надалі - ОСОБА_2 N 2262-XII), що були чинні на день виникнення спору.

ОСОБА_2 визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач згідно з наказом Відповідача від 19.09.2016року звільнений з 23.09.2016року зі служби в органах Національної поліції України і його (Позивача) вислуга на день звільнення складала 22 роки 07 місяців і 22 дні.

Сторони не заперечують, що в розумінні вимог ст.9 Закону N 2262-XII Позивач мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Сторони не заперечують щодо розміру такої одноразової грошової допомоги і щодо того, що вона Позивачу була виплачена 31.10.2016року.

Суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності підстав, передбачених ст.117 КЗпП України, для виплати Позивачу середнього заробітку в розмірі 8494,90 грн. за весь час затримки (25 робочих дня) виплати вказаної одноразової грошової допомоги.

Безспірно, за приписами ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до вимог ст.94 Закону України "Про Національну поліцію України", п.3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року N260, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

В розумінні вимог ст.9 Закону N 2262-XII вказана одноразова грошова допомога особами, які мають право на пенсію за цим Законом, є складовою гарантії їхнього конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, а не складовою заробітної плати Позивача.

За приписами п.14 Постанови КМ України від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" виплата такої допомоги проводиться безпосереднього не Відповідачем, а Національною поліцією за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання.

В статті 102 Закону України ""Про Національну поліцію України" прямо зазначено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Тобто, правовідносини між сторонами по даній справі щодо виплати одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції регулюються правовими нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а не КЗпП України.

Більш того, суд враховує також, що в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" прямо зазначено, що "передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо)".

Таким чином, виплата одноразової грошової допомоги Позивачу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в органах Національної поліції не входить до повноважень Головного управління Національної поліції в Житомирській області, а тому не може ототожнюватися із коштами, що належать звільненому Позивачу і повинні виплачуватися саме Відповідачем.

До несвоєчасної виплати такої одноразової грошової допомоги не можуть застосовуватися наслідки, передбачені ст.117 КЗпП України.

Така правова позиція викладена також в Ухвалі ВАС України від 23.04.2013року №К/9991/1764/11, в якій прямо зазначено, що міра відповідальності передбачена ст.ст.116,117 Кодексу законів про працю України не застосовується при затримці виплати разової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення 8750,00грн. компенсації за затримку при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з Головного управління Національної поліції в Житомирській області не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Підстави, передбачені ст.94 КАС України, для відшкодування чи стягнення судових витрат, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст.2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення 8494,90грн. компенсації за затримку при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з посади відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк