Постанова № 64912097, 22.02.2017, Апеляційний суд Сумської області

копія

Справа №592/11581/16-п Головуючий у суді 1-ї інстанції - Костенко В. Г.Номер провадження 33/788/50/17 Суддя-доповідач Макаровець А. М. Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року суддя Апеляційного суду Сумської області Макаровець А. М. , з участю особи, відносно якої складено протокол - ОСОБА_3, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 січня 2017 року, за якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Червоне, Глухівського району Сумської області, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у сумі 10200 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 320 грн. 00 коп. судового збору в дохід держави.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 січня 2017 року на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у сумі 10200 грн., за те, що він, 09.12.2016 року близько 22 год.47 хв. в м. Суми по вул. Роменська, 102, керував автомобілем Опель Караван, д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; млява мова; почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, ОСОБА_3 відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді районного суду скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Свої вимоги мотивує тим, що:

- судом не було враховано, що протокол про адміністративне правопорушення складений відносно нього, не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, та був складений з порушенням чинного законодавства, а саме, до оригіналу протоколу, після того, які він був складений та підписаний свідками, були внесенні зміни, дописано час складання протоколу, а також було дописано, що до протоколу долучаються матеріали справи; в той час як в залученому до справи примірнику протоколу, який був йому вручений на місці поліцейським, відсутні вказані дані;

- при наданні показань в суді, інспектор патрульної поліції ОСОБА_4 підтвердив, що бланк протоколу, який він йому вручив повністю відповідає оригіналу протоколу, але пояснити, хто зробив дописування в оригінал протоколу, він так і не зміг;

- суд, в оскаржуваній постанові, фактично визнав, що оригінал протоколу за своїм змістом не відповідає примірнику протоколу, який йому було вручено, але в постанові зазначив, що вказані дані недоліки та розбіжності не спростовують події та складу правопорушення;

- зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази його керування автомобілем безпосередньо в стані алкогольного сп'яніння або з ознаками сп'яніння, він на момент керування автомобілем був тверезим, після зупинки свого автомобіля на заправці, в присутності свідка ОСОБА_5, вживав пиво, автомобілем вже на той час не керував;

- з відеозапису вбачається, що в той час, коли працівники полії приїхали на заправку «Маршал», він взагалі перебував за межами автомобіля, тобто був пішоходом, а в правилах дорожнього руху визначене поняття водій, - це особа, як керує транспортним засобом, а не особа яка «колись» керувала автомобілем;

- суд притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП при тому, що в його діях склад даного адміністративного правопорушення відсутній, факт керування ним автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння 09 грудня 2016 року о 23.15 год., як зазначено в протоколі, а також о 22.47 год., як зазначено судом в постанові - недоведений, крім того, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, посадова особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, зобов'язана зазначити у ньому точний час вчинення і суть адміністративного правопорушення, ця вимога закону в подальшому при розгляді справи має забезпечувати право особи чітко знати та розуміти від якого саме звинувачення їй необхідно захищатися., проте, якщо дослідити протокол про адміністративне правопорушення, а також оскаржувану постанову, не зрозуміло, коли ж саме він вчинив правопорушення, о 23.15 год., чи о 22.47 год., та від якого саме звинувачення йому захищатися;

- при розгляді даної справи був допитаний свідок ОСОБА_5, який в судовому засіданні підтвердив, що він (Гриб) керував автомобілем в тверезому стані, а після того, як автомобіль зупинився та двигун автомобіля був вимкнений він (Гриб) вжив пива, при цьому свідок зазначив, що працівники поліції з'явилися пізніше, в той час як він, ОСОБА_3, був пішоходом , перебував за межами салону автомобіля та рухався в напрямку магазину на заправці «Маршал», дані свідчення свідка ОСОБА_5 повністю підтверджують його свідчення та жодним іншим належним доказом не спростованні;

- постанова в справі про адміністративне правопорушення в своїй резолютивній частині містить посилання на те, що в порядку примусового виконанні постанови стягнути з ОСОБА_3 штраф у розмірі 20 400 грн., наявність даного формулювання в резолютивній частині постанови не відповідає вимогам ст.ст. 283-284 КУпАП, тобто, оскаржувана постанова за своїм змістом не відповідає вимогам закону.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, який просив апеляційну скаргу задовольнити, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності зі ст.245 КУпАП завданнями в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Розглядаючи справу, суддя районного суду вірно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених в постанові судді, підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії АП2 №236402 від 10 грудня 2016 року (а.с.1), з якого вбачається, що ОСОБА_3 керував автомобілем Опель Караван, д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, поясненнями вказаних свідків (а.с.2-3), з яких вбачається, що вони були запрошені працівниками поліції для того, щоб засвідчити факт відмови ОСОБА_3 від проходження медогляду у встановленому законом порядку.

Таким чином доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд притягнув його до відповідальності за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та що факт його керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння недоведений, не заслуговують на увагу, оскільки відповідальність за ст.130 КУпАП настає не лише за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, але й у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що розбіжності, які містяться в оригіналі протоколу та його копії, а саме, в оригіналі зазначено час складання протоколу та слова «матеріали справи», а в копії протоколу зазначених даних немає, свідчать про невідповідність складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст. 256 КУпАП на думку суду в цілому не впливають на правильність висновків суду. Так, дійсно, в копії протоколу, яка була надана ОСОБА_3 (а.с.12), час його складання та слова «матеріали справи» відсутні, проте, в оригіналі протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 №236402 (а.с.1), складеного відносно ОСОБА_3, зазначені дата і місце його складення, посада особи, яка його склала, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища та адреси свідків, протокол підписаний особою, яка його склала, а також особою, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, поряд з цим у протоколі також є пояснення ОСОБА_3 по суті порушення і фактичні дані зазначені у даному протоколі не заперечуються та не спростовуються доводами апеляційної скарги ОСОБА_3

Крім, того відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції (а.с.16) підтверджується той факт, що зазначені події відбувалися в проміжок часу з 22.47 год. 09 грудня 2016 року до 00 год. 48 хв. 10 грудня 2016 року, що було вірно враховано суддею районного суду при розгляді даної адміністративної справи.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_3, вцілому, відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому чітко зазначені всі фактичні обставини правопорушення, які в подальшому знайшли своє підтвердження і під час судового розгляду справи, а розбіжності в оригіналі протоколу і його копії щодо відсутності часу складання протоколу і слів «матеріали справи», ніяким чином не порушують права на захист ОСОБА_3 і не спростовують події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого визнано ОСОБА_3 винним.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд не врахував пояснення свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні підтвердив, що він (Гриб) керував автомобілем в тверезому стані, а після того, як автомобіль зупинився, він (Гриб) вжив пива, то суд апеляційної інстанції не може прийняти їх до уваги, з врахуванням того, що вказаний свідок є кумом ОСОБА_3, тобто зацікавленою особою і його показання могли бути направлені на уникнення ОСОБА_3 відповідальності.

В той же час з даних показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що саме ОСОБА_3 був за кермом.

Пояснення ОСОБА_3 про те, що після того як у магазині «Сам» він виявив, що він забув права, а потім щоб зачекати своїх знайомих які їх привезуть він спеціально поїхав на заправну станцію, щоб їх зачекати поставив свій автомобіль саме перед заправною колонкою та відразу йде пити пиво не є логічними та на думку суду надані останнім з метою уникнення адміністративної відповідальності. Так, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 не зміг вмотивовано пояснити, чому саме він не залишився чекати своїх знайомих біля магазину і там пити пиво.

Про те, що ОСОБА_3 після виїзду з стоянки магазину «Сам» став їхати до заправної станції вбачається як з пояснень самого ОСОБА_3 так і з показань працівників поліції, і в цій частині їх показання повністю узгоджуються.

Судом першої інстанції при винесенні постанови обґрунтовано було враховано тривалий час залишення ОСОБА_3 автомобіля на місці заправки білі колонки, те, що знайомі останнього приїхали майже через годину. Також враховано сам факт раптового вживання спритних напоїв прямо на заправній станції, що є нелогічним для поведінки особи за звичайних обставин, про те така поведінка є логічною, коли особа вживає заходів для ухилення від відповідальності і така поведінка повністю узгоджується поясненнями працівників поліції, які були враховані судом першої інстанції при винесенні постанови і з яких вбачається, що у зв'язку з тим, що автомобіль «Опель» не показав світловий сигнал повороту при виїзді зі стоянки магазину «Сам» вони прослідували за ним увімкнувши червоне світло та звукову сигналізацію, однак автомобіль відразу повернув на автозаправку. І як вбачається з пояснень самого ОСОБА_3 він відразу пішов пити пиво.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

З урахуванням зазначеного є підстави для висновку про те, що судом першої інстанції з урахуванням всіх обставин справи, було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова за своїм змістом не відповідає вимогам закону, оскільки в резолютивній частині містить посилання на те, що в порядку примусового виконанні постанови з ОСОБА_3 буде стягнуто штраф у розмірі 20 400 грн., то на думку суду зазначені обставини жодним чином не впливає на правильність висновків суду щодо винуватості ОСОБА_3 та законність прийнятого судового рішення, оскільки з урахуванням положень ст.ст.299,307,308 КУпАП, якими регулюються питання, пов'язані з виконанням судових рішень, зазначені положення можуть бути застосовані лише у випадку, коли правопорушником не буде сплачено штраф у строк встановлений ч.1 ст. 307 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.8 ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 січня 2017 року, якою на ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Сумської областіМакаровець А. М.

З оригіналом згідно: суддя А.М. Макаровець