Рішення № 64908993, 20.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/7076/15 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/783/897/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: позивача(апелянта) - ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями співвласника нерухомого майна,-

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2015р. ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4,третьої особи - ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями співвласника нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д., та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.12.2005 року, виданого Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, їй на праві спільної часткової власності належить 1/2 частка нежитлового приміщення по АДРЕСА_1. Дане приміщення нею використовується для проведення підприємницької діяльності (надання перукарських послуг). Інша половина (1/2 частка) даного нежитлового приміщення належить відповідачу ОСОБА_4 на підставі договору дарування нежитлового приміщення від 03.08.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори Панкевичем Р.І. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.09.2007 року, виданого Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки. В серпні 2015 року співвласником приміщення перукарні ОСОБА_9, його мамою ОСОБА_10 та дружиною ОСОБА_11, у дні, коли вона не надавала перукарських послуг та була відсутньою на робочому місці було нанесено значних пошкоджень приміщенню перукарні, які призвели до того, що вона не має можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність та несе матеріальні збитки в зв'язку з тим, що вимушена проводити за свій кошт ремонт приміщення та відсутністю належних умов для клієнтів. Для фіксації факту необхідних об'ємів будівельних робіт, складання дефектного акту та кошторису на виконання будівельних робіт, приведення приміщення перукарні до належних умов позивач звернулась до ПП «Ярос» та ТзОВ «Спецмонтаж №426». Зведений кошторисний розрахунок вартості поточного ремонту приміщення «Чоловічого залу» перукарні по АДРЕСА_1, складений вищезазначеними підприємствами в поточних цінах станом на 15 вересня 2015 року складає 17827,82 грн.. Вартість купленого нею електролічильника та супутніх товарів згідно товарного чеку від 07.09.2015 року становить 890,30 грн.. Крім цього, зазначає, що даними діями відповідач завдав їй моральної шкоди, яку вона оцінює в сумі 5000 грн.. Із врахуванням наведеного, просить стягнути з відповідача ОСОБА_9 на її користь 17827 грн. майнової шкоди, 890,30 грн. відшкодування вартості електролічильника та супутніх товарів, 1950 грн. упущеної вигоди, 5000 грн. моральної шкоди, 1000 грн. витрат пов'язаних з оплатою допомоги адвоката, та сплачений нею судовий збір.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 07 листопада 2016 року у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_11 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями співвласника нерухомого майна - відмовлено.

Рішення оскаржила позивач ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі апелянта посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи. Зокрема зазначає, що протягом 2015 року відповідачем було нанесено значних пошкоджень приміщенню та обладнанню згаданої вище перукарні по АДРЕСА_1. Зроблено це було в той час, коли позивачка була відсутня на робочому місці. Дані пошкодження призвели до того, що вона не мала можливості здійснювати свою підприємницьку діяльність і належним чином надавати перукарські послуги у даному приміщенні. Відтак - з метою створення належних умов для клієнтів перукарні вона була вимушена за свій кошт провести ремонт даного приміщення та понесла з цього приводу значні матеріальні збитки. Також необхідно відмітити, що відповідачем було вчинено цілий ряд дій, які фактично унеможливили постачання електроенергії, води та газу в згадане вище приміщення перукарні по АДРЕСА_1. Для фіксації факту необхідних об'ємів ремонтних робіт, складення дефектного акта та кошторису на виконання даних робіт, приведення приміщення перукарні до належного стану вона звернулась до ліцензованих суб'єктів підприємницької діяльності (ПП «Ярос» та ТзОВ «Спецмонтаж № 246»), від яких отримала зведений кошторисний розрахунок вартості поточного ремонту даної перукарні на суму 17827,82 грн. в цінах станом на 15.09.2015 року. Однак суд першої інстанції не взяв до уваги згаданий вище зведений кошторисний розрахунок, як і не забажав оглянути зроблені по даному питанню фото- і відеоматеріали, не надав належну правову оцінку моїм поясненням з цього приводу, поясненням мого представника, показанням допитаного по справі свідка. Також зазначає, що відповідачем було викрадено з перукарні прилад обліку електричної енергії і цей факт останнім був визнаний під час допиту у поліції, однак суд не витребував з Трускавецької поліції відповідні матеріали щодо його дій по даній справі. Вважає, що суд першої інстанції не повно з'ясував всі обставини справи і як наслідок прийшов до необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта(позивача) ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_6 на її заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, зазначений законами України.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає даним вимогам закону.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не представлено доказів заподіяння шкоди з вини відповідача.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду з наступних підстав.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_2 є власником ? нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, зареєстрована, як фізична особа підприємець та використовує вказане нежитлове приміщення для надання перукарських послуг.

Згідно договору дарування нежитлового приміщення від 03.08.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Трускавецької державної нотаріальної контори Панкевичем Р.І., ОСОБА_12(колишній співвласник) подарувала ОСОБА_4 1/2 нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Отже, співвласниками вищезгаданого нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яким належить по 1/2 ідеальній частині даного нежитлового приміщення. Дане приміщення їм належить як фізичним особам.

Згідно рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 31 травня 2016р., яке набрало законної сили(а.с.172-176) позов ОСОБА_4 про реальний розподіл нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 задоволено та проведено реальний розподіл.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_4 неодноразово здійснювався демонтаж та пошкодження майна, яке знаходилось у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно пояснень відповідача ОСОБА_4, як в суді першої так і апеляційної інстанцій, вищевказане майно належало колишньому власнику(його матері) на підтвердження чого у нього є відповідні документи.

Разом з тим, як вбачається матеріалів справи, зокрема відповіді Трускавецького МВ ГУМВСУ у Львівській області від 18.09.2015р. №5308, з громадянином ОСОБА_13 проведено профілактичну бесіду про недопущення протиправної поведінки, зокрема по факту самовільного демонтування облікового пристрою вимірювання електроенергії з приміщення перукарні по АДРЕСА_1.(а.с.20)

Як вбачається із витягу з кримінального провадження(а.с.22) потерпілою ОСОБА_2 повідомлено про вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.185 КК України, зокрема щодо таємного викрадення 20.08.2015р., 26.08.2015р. та 29.08.2015р. ОСОБА_13 разом із іншими особами із приміщення за адресою АДРЕСА_1: 11 крісел, унітазу, умивальника, баку для холодної води і ін. майна.

Аналогічні повідомлення з приводу неправомірних дій ОСОБА_4 подані до Прокуратури м. Трускавця 03.09.2015р.,10.09.2015р. та 22.10.2015р.(а.с.24-34)

Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 25 грудня 2015р. ОСОБА_4 було визнано винним у таємно викраденні лампи з приміщення перукарні по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2(а.с.127)

Покликання відповідача ОСОБА_4 на те, що ним демонтовувались розетки і інші речі, які є його власністю, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки такі є складовою частиною нежитлового приміщення і призначені для його обслуговування.

Відповідно до ст.186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі ( передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Доказів протилежного чи підстав для звільнення від відповідальності, які передбачені ч.2 ст.1166 ЦК України матеріали справи не містять.

У дефектному акті та кошторисі, зафіксовано потребу поточного ремонту у будинку та затрат на такий ремонт.

Як убачається з локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 на поточний ремонт приміщення перукарні» Чоловічий зал» АДРЕСА_1 витрати по ремонту даного приміщення складають 17827,82 грн..(а. с. 38-52).

Встановлено, що згідно зведеного кошторису розрахунку вартості об'єкта будівництва поточний ремонт приміщення перукарні «Чоловічий зал», АДРЕСА_1, складеного в поточних цінах станом на 15 вересня 2015 року, зведений кошторисний розрахунок становить 17827,82 грн. включаючи податок на додану вартість в розмірі 2971,30 грн..

Даний зведений кошторис включає такі витрати: будівельні роботи, вартість устаткування, інші витрати та податок на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що податок на додану вартість в сумі 2971,30 грн. не може бути включений у вартість ремонту, оскільки не є прямим збитком, завданими неправомірними діями відповідача, а тому не може включатися у розмір збитків, що підлягають відшкодуванню позивачу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що відшкодуванню підлягає дійсна майнова шкода у вигляді: прямих витрат на ремонт нежитлового приміщення у розмірі 14856,52 грн., вартості пошкодженого електролічильника із супутніми товарами 890,30 грн.(а.с.20,35), а всього збитки у розмірі 15746,82 грн..

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", пунктом 5 якої передбачено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Із врахуванням обставин справи та відповідно до зазначених норм матеріального права колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні передбачені законом підстави для відшкодування моральної шкоди, оскільки шкода, завдана позивачу в результаті неправомірних дій відповідача, що спричинило пошкодження нежитлового приміщення в якому позивач здійснює свою підприємницьку діяльність.

Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає, що із врахуванням ступеня переживання позивача, необхідністю звернення до суду та правоохоронних органів, глибину душевних страждань і переживань позивачів, а також вимоги розумності та справедливості, розмір такої шкоди слід визначити в сумі 500 гривень.

Вимоги позивача щодо стягнення упущеної вигоди в розмірі 1950 грн. та витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що відповідно до вимог ст.309 ЦПК Україниє безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по суті спору.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 07 листопада 2016 року - скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_11 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями співвласника нерухомого майна задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заподіяні збитки в розмірі 17827 грн. та 890,30 грн. вартість електролічильника та супутніх товарів.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 500 грн..

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Н.О. Шеремета