Рішення № 64908720, 16.02.2017, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5808/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Свірідової В.В.

з участю секретаря Степанюк Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2-ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ :

представник ПАТ КБ «ПриватБанк» за довіреністю ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який в подальшому уточнив та остаточно просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.03.2013 в розмірі 28 428,39 грн. та понесені при подачі позову до суду судові витрати у розмірі 1 378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 21.03.2013 ОСОБА_6 21.03.2013 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Вважає, що при укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Зазначає, що п. 1.1.3.2.3 ОСОБА_7 та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни ОСОБА_3 та інших невідємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 ОСОБА_7 та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.3 до обовязків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції по картрахункам.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 «ОСОБА_7 та правил надання банківських послуг», - позичальник зобовязується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Згідно п. 2.1.1.5.6 «ОСОБА_7 та правил надання банківських послуг», - у разі невиконання зобовязань за Договором, на вимогу Банку виконати зобовязання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

У звязку з порушенням зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 29.02.2016 має заборгованість у розмірі 28 428,39 грн. за кредитним договором №б/н від 21.03.2013, яка складається з наступного: 7 488,12 грн. заборгованість за кредитом; 17 619,22 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1 491,13 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 ОСОБА_7 та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1 329,92 грн. штраф (процентна складова). У звязку з наведеним, просить суму боргу стягнути в судовому порядку.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_1, згідно довіреності №5849-О від 04.12.2013, копія якої міститься у матеріалах справи (а.с. 147), в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та уточненні до неї. Просив уточнену позовну заяву від 11.04.2016 задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_6 не зявився, довіривши представлення своїх інтересів представнику ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_3, згідно довіреності, копія якої міститься у матеріалах справи, в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, як недоведених належними та допустимими доказами. Зазначив, що будь-яких доказів, які б свідчили про отримання відповідачем кредитних коштів позивачем до суду не надавалося.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, зясувавши дійсні обставини справи, права та обовязки сторін, повно та всебічно дослідивши обставини та докази у справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до вимог ст. 10 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно наданої суду Анкети-заяви №б/н від 21.03.2013, ОСОБА_6 погодив, що ця заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. ОСОБА_7 та правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. Він зобовязується виконувати вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку.

Проте, згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи строки, порядок та умови повернення отриманих кредитних коштів і відсотків; розміри, строки та порядок сплати комісії, нарахування неустойки (штрафу, пені) в заяві №б/н від 21.03.2013 не вказані. Вимоги позову та розрахунок боргу позивач обгрунтовує порушенням відповідачем, як вказано у позові, «ОСОБА_7 та правил надання банківських послуг», «ОСОБА_3 банку», що до позову не додані. Натомість до позову додані, викладені російською мовою (мовою оригіналу): «Извлечение из Условий и правил предоставления банковских услуг» Утвержденные приказом от 06.03.2010 г. №СП-2010-256, яка не є регіональною мовою в м. Львів та у Львівській області.

У відповідності із ст. 7 ЦПК України мова цивільного судочинства визначається статтею 14 Закону України «Про засади державної мовної політики». Згідно ч. 1 і ч. 3 ст. 14 цього Закону України, судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами). Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу. Згідно ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Згідно із ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Як передбачено ч. 2 ст. 59 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В свою чергу, представник позивача додав до позову і посилається, як на письмові докази порушення відповідачем зобовязань по поверненню кредиту, сплаті процентів та правомірності вимог про стягнення вказаних коштів а також комісії і неустойки, на наступні документи (мовою оригіналу): «Извлечение из Условий и правил предоставления банковских услуг» Утверждённые приказом от 06.03.2010 г. №СП-2010-256, що викладені російською мовою, яка не є регіональною мовою у м. Львів Львівської області. Належним чином завіреного перекладу вказаних документів на українську мову суду не надано.

За таких обставин, представник позивача не надав суду належних та допустимих доказів, що підтверджують розмір заборгованості відповідача перед позивачем по відсоткам, комісії та штрафним санкціям, порядок, строки та умови розрахунків сторін по кредитному договору. ОСОБА_1 це, (мовою оригіналу) «Извлечение из Условий и правил предоставления банковских услуг» Утверждённые приказом от 06.03.2010 г. №СП-2010-256, не містять підпису відповідача.

При цьому, позивач не надав суду підписаних відповідачем ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надання банківських послуг, а також ОСОБА_3 про які йдеться у Анкеті-заяві ОСОБА_6 від 21.03.2013, не зазначив в позовній заяві і не надав суду жодних даних про номер карткового рахунку, дати вручення картки відповідачу, повідомлення йому пін-коду, строку дії картки саме за цим позовом та наданим розрахунком заборгованості.

Надані умови та тарифи не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору №б/н від 23.03.2013. Такі висновки ґрунтуються на правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в Постановах від 11 березня 2015 року в справі № 6-16цс15, від 04.11.2015 року у справі №1926цс15, від 07.10.2015 року у справі №6-1295цс15, від 10.06.2015 року у справі № 6-698цс15, в яких зазначено, що ОСОБА_7 надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі ОСОБА_7 не містять підпису позичальника.

Зазначаючи про формуляр або іншу стандартну форму, ПАТ КБ «ПриватБанк» не вказав у позовній заяві з яких ознак, з врахуванням ст. ст. 626 і 638 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції станом на дату підписання Анкети-заяви №б/н від 23.03.2013), вбачається, що такі документи як умови кредитування та «Тарифи Банку» є формулярами або іншою стандартною формою.

Так, виходячи з положень статей 626 і 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент підписання Анкети-заяви №б/н від 23.03.2013), договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обовязок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобовязаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до розділу 2.4-2.5. Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223 зі змінами, яке діяло на час виникнення вказаних правовідносин, договір укладається в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в емітента, а другий примірник договору емітент зобовязаний надати клієнту під підпис. Емітент зобовязаний під час видачі спеціального платіжного засобу надати клієнту договір, правила використання спеціального платіжного засобу і тарифи банку. Емітент зобовязаний забезпечити наявність у договорі таких умов: тип спеціального платіжного засобу; види платіжних операцій, які клієнт має право здійснювати з використанням спеціального платіжного засобу, правила та максимальний строк їх виконання; порядок обслуговування рахунку (за дебетовою, дебетово-кредитною або кредитною схемою, розміри гарантійного забезпечення та/або не знижувального залишку коштів на рахунку, порядок кредитування клієнта, порядок установлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти тощо); тарифи банку на обслуговування операцій з використанням спеціального платіжного засобу на момент укладення договору та порядок повідомлення клієнта про їх зміну; ліміти та/або обмеження за операціями з використанням спеціального платіжного засобу або платіжних додатків, реалізованих у спеціальному платіжному засобі (за наявності); право клієнта на одержання виписок про рух коштів за його рахунком та порядок їх отримання; порядок забезпечення емітентом та клієнтом безпеки під час користування спеціальним платіжним засобом; порядок розгляду спорів; відповідальність емітента та клієнта тощо.

Проте, ПАТ КБ «ПриватБанк» доказів надання відповідачу банком його примірника Анкети-заяви №б/н від 23.03.2013 суду не надав. Вказана Анкета-заява №б/н від 23.03.2013 не містить відомостей про істотні умови договору, а саме, про розмір грошових коштів, які банк зобовязується передати відповідачу, строки їх повернення, а також розмір відсотків, які відповідач зобовязується сплатити за користування кредитом. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Не може підтверджувати договірних відносин між позивачем та відповідачем і наявність заборгованості наданий ПАТ КБ «ПриватБанк» розрахунок заборгованості за договором №б/н від 23.03.2013 адже, відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 №254, організація операційної діяльності передбачає наявність документованих операційних процедур (правил) за всіма операціями, що здійснюються банками відповідно до законодавства України (пункт 1.5). Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані (пункт 4.1). Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи (пункт 4.2). Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3). Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (пункт 5.6).

Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів, зокрема виписки з особового рахунку, оформленої згідно з вимогами зазначеного Положення, щодо суми отриманого відповідачем кредиту за кредитним договором.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, позивач не обгрунтував з чого він виходив в даному випадку, а з доданих до позову належних та допустимих доказів неможливо встановити саме такий розмір відсоткової ставки за користування кредитом.

Таким чином, без наявності у матеріалах справи доказів підписання відповідачем ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надання банківських послуг, ОСОБА_3 банку, у суду відсутні правові підстави вважати, що між сторонами був укладений Договір про надання банківських послуг.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Надані позивачем докази не підтверджують факт укладення з відповідачем кредитного договору, умови надання кредитних коштів, зокрема, не доведено, що відповідач має перед банком кредитні зобовязання, а тому позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст.3,10,11,15,60,88,209,213-215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 21 березня 2013 року в загальній сумі 28 428,39 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста двадцять вісім грн. 39 коп.) та судового збору в розмірі 1378,00 грн.(одна тисяча триста сімдесят вісім грн.) - відмовити за їх безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_9