Рішення № 64905911, 20.02.2017, Дружківський міський суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 229/1403/16-ц

Номер провадження 2/229/197/2017

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року Дружківський міський суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Гонтар А.Л.

при секретарі Костенко В.М.,

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

предстанвика відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди ,

в с т а н о в и в :

21 квітня 2016 р. ОСОБА_1 звернулась до Дружківського міського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди .

В своїх позовних вимогах позивач ОСОБА_1 зазначила, що в лютому 2016 року представники відповідача умовили її, що для кращого збереження тепла в квартирі в зимовий період, їй необхідно замінити вікна на металево-пластикові і 10 лютого 2016 року нею був укладений договір підряду на поставку металопластикових конструкцій. Також обіцяли, що їй, як одинокій жінці похилого віку і інваліду 2 групи буде застосована знижка і вона погодилась на заміну вікон в квартирі. В укладеному договорі була вказана загальна вартість заказу в сумі 18500,00 грн., з яких 10 000,00 грн. вона заплатила як попередню оплату. Після від'їзду підрядників вона почала вивчати договір, побачила, що її борг до передачі у власність металоконструкцій складає 8500,00 грн., тобто усю вартість замовлення і ніяких знижок договором не передбачено. Вона зрозуміла, що не зможе погасити борг, оскільки виплачену нею передоплату збирала тривалий час і вирішила розірвати договір.

Неодноразові звернення до відповідача, щодо розірвання договору підряду і повернення грошей, позитивного результату не дали, тому вона вимушена звернутися до суду за захистом свого права.

Позивач просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 10 000 грн., понесені нею судові витрати у вигляді оплати юридичної допомоги в сумі 500,00 грн. та моральну шкоду в сумі 2 000, 00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання з'явилася, пояснила, що в лютому 2016 року представники відповідача умовили її замінити вікна в її квартирі, пообіцяли знижку, як жінці похилого віку та інваліду, вона внесла передоплату 10 000, грн. , але після внесення цієї суми та укладання договору з'ясувалося, що вона ще винна за виконання роботи 8 500,00 грн., а повна вартість послуг - 18 500,00 грн., тобто обіцяної знижки не було зроблено. Робота по заміні вікон відповідачем до теперішнього часу не виконана. Вона неодноразово зверталася до офісу ОСОБА_4 з питанням про розірвання договору та повернення їй сплачених коштів, але їй відповідали, що це питання можна вирішити лише з ОСОБА_4, проте зараз її нема і коли вона буде в офісі невідомо. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 10 000,00грн., витрати по оплаті юридичної допомоги в сумі 500,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.

У судове засідання з'явився представник позивача ОСОБА_2, який підтримав позовні вимоги позивача у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що в справі є розписки, надала заяву з клопотанням розглядати справу у її відсутності, просила допустити в якості її представника ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_3, з'явився у судове засідання, та пояснив, що відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки договір на постаку вікон позивачкою було укладено добровільно та підписано 10 лютого 2016 року. 11 лютого 2016 року відповідачем були перераховані кошти за вікна. Вікна були виготовлені у строк та надійшли до відповідача. Відповідач була готова ставити у строк вікна позивачці, але остання відмовилась отримувати вікна та вимагала повернути їй гроші. Вважає, що підстав для розірвання договору та повернення коштів не має. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, свідка, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» та главою 61 розділу ІІІ підрозділу 1 книги п'ятої ЦК України, яка регулює договірні зобов'язання, зокрема договір підряду. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі ОСОБА_5) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Згідно ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Відповідно до ст. 867 ЦК України, замовник має право у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті. Умови договору, що позбавляють замовника цього права, є нікчемними.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що 11 лютого 2016 року їй подзвонила ОСОБА_1 та повідомила, що вона уклала договір на поставку металево-пластикових вікон. Початкова вартість вікон була 24000 гривень, але їй зробили скідку і вартість вікон остаточно складає 18500 гривень. Вона сказала позивачці, що зараз гляне оголошення у газеті та з'ясує, яка вартість вікон у м.Дружківці. Вона з'ясувала, що заказати вікна у м.Дружківці можливо дешевше та повідомила про це позивачку. Коли вона в той же день прийшла до позивачки, то вони почали дзвонити до відповідачки, щоб відмовитись від договору та їм повернули кошти, але ОСОБА_4 вони не дозвонились, а відповіла їм її секретарь, яка пояснила, що відповідача не має. Вони передали, що не бажають отримувати вікна, а просять повернути кошти. Потім вони ще неоднаразово дзвонили до відповідача, просили повернути кошти. Із ОСОБА_4 вони жодного разу не розмовляли, але розмовляли з особами, які називались працівниками підприємства.

В березні вони приїхали до офису ОСОБА_7 та просили її повернути кошти, але вона їм відмовила, сказав, що кошти сплачені за вікна.

Представник відповідача пояснив, що гроші за вікна були перераховані виконавцю 11 лютого 2016 року. Позивач звернулась до ОСОБА_4 в березні 2016 року коли вікна вже були готові та знаходились на складі. Відповідач не заперечувала поставити вікна, але позивач відмовилась. Але за вікна було сплачено коштів більше, чим надала позивач аванс, тому їй треба доплатити за вікна і вони їй будуть поставлені.

Доводи представника відповідача підтверджуються квитанцією про перерахунок коштів ОСОБА_8 11 лютого 2016 року о 10 год.42 хвл. за вікна заказчика ОСОБА_5 у сумі 13604,35 грн.

У судовому засідані встановлено, що ОСОБА_1 спілкувалась особисто з ОСОБА_4 в березні 2016 року, тобто на той час кошти за вікна вже були перераховані і вікна були виготовлені.

Таким чином, позивач могла відмовитися від договору, сплативши відповідачу частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши ОСОБА_4 витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору.

Доказів того, що позивач звернулась до ОСОБА_4, ще до того, як остання перерахувала кошти та отримала готові вікна позивачем суду не надані.

Також замовник може відмовитися від договору згідно ст. 872 ЦК України, якщо підрядником були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі, виконаній із матеріалу замовника, він має право вимагати за своїм вибором: 1) виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості; 2) розірвання договору та відшкодування збитків. У разі виявлення інших відступів від умов договору або інших недоліків у роботі замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у розумний строк або відшкодування його витрат на усунення недоліків чи відповідного зменшення плати. Вимога про безоплатне усунення недоліків роботи, виконаної за договором побутового підряду, які можуть становити небезпеку для життя або здоров'я замовника та інших осіб, може бути пред'явлена замовником або його правонаступником протягом десяти років з моменту прийняття роботи, якщо у встановленому законом порядку не передбачені більш тривалі строки (строки служби). Така вимога може бути пред'явлена незалежно від того, коли виявлено ці недоліки, у тому числі й при виявленні їх після закінчення гарантійного строку. У разі невиконання підрядником цієї вимоги замовник має право протягом цього ж строку вимагати повернення частини ціни, сплаченої за роботу, або відшкодування його витрат на усунення недоліків. Згідно ч.1 ст. 10 ЗУ "Про захист прав споживачів", споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Відповідно до ч.2, ч.3 , 6 ст. 19 ЗУ "Про захист прав споживачів", якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняються як такі, що вводять в оману:

1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції;

2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої;

3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару;

4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення;

5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження;

6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію;

7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції;

8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

Але, позивач не зверталась до суду з позовом про визнання укладеного договору недійсним.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, 10 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір підряду на поставку металопластикових конструкцій (а.с.5-7).

Відповідно до п. 6.1., п 6.2. підрядник зобов'язався доставити вироби в продовж 30 робочих днів. В разі якщо вироби мають нестандартну комплектацію строк виготовлення виробів може збільшуватися до 35-40 робочих днів. Підрядник має право в односторонньому порядку змінити строк виконання зобов'язань по Договору за умови невиконання замовником умов п.5.2.Договору.

Згідно п.5.2 Договору при підписанні Договору Замовник здійснює попередню оплату згідно п.1.4.

ОСОБА_1 сплатила суму попередньої оплати зазначеної в п.1.4. Договору в розмірі 10 000,00 грн. , про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру від 10 лютого 2016 року де зазначено, що ФОП ОСОБА_4 прийнято від ОСОБА_1 вищевказану суму (а.с. 2)

Згідно п. 7.1. Договору за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань по Договору сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та умовами Договору (а.с.6).

Як пояснила позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, представники відповідачки ввели її в оману, щодо вартості їх послуг з поставки вікон. Вона неодноразово зверталася до представників відповідача ОСОБА_4 з питанням розірвати договір та повернути сплачені нею кошти, але представники відповідача відмовлялися брати на себе відповідальність та пояснювали їй, що це в компетенції ОСОБА_4В, якої нема в офісі і коли вона буде невідомо.

Але, судом не встановлено, щоб відповідачем були допущені істотні відступи від умов договору побутового підряду або інші істотні недоліки в роботі.

Більш того, було встановлено, що відповідач своєчасно виконала обсяг робіт, вікна були виготовлені, але позивач відмовилась отримувати замовлення.

Таким чином, судом не встановлено підстав для стягнення коштів з відповідача на користь позивача.

В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити, виходячи з того, що ці вимоги не грунтуються на законі та є недоведеними.

Відповідно до статті 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 5 частини 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону (п. 5 частини 1 у редакції Закону України від 19.05.2011 року № 3390-VI).

17 вересня 2011 р. набув чинності ОСОБА_5 від 19 травня 2011 р. № 3390-VI "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції", яким установлено порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, які є рухомим майном.

Отже, відповідно до цього Закону шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати, виходячи з усіх обставин, зокрема пов'язаних із розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, у тому числі: представлення продукції споживачеві або користувачеві, включаючи її вигляд, склад, упаковку, маркування та іншу інформацію про продукцію, її споживання, використання та знищення (утилізацію, переробку); використання продукції, яке обґрунтовано можна передбачити; час, коли продукцію було введено в обіг.

Право вимагати відшкодування завданої шкоди визнається за потерпілим - споживачем або користувачем, якому завдано шкоду внаслідок дефекту в продукції, і не залежить від того, чи перебував потерпілий із виробником (виконавцем, продавцем) у договірних відносинах. При цьому на потерпілого покладається обов'язок довести: наявність шкоди; наявність дефекту в продукції; наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом у продукції та завданою шкодою.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Звертаючись до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначила, що така їй завдана внаслідок обману відповідачем щодо ціни заказу. Посилалася, що відповідачем завдано їй моральні страждання, внаслідок чого погіршився стан її здоров'я, був порушений нормальний уклад життя,вона змушена була нервувати, дзвонити відповідачеві, ходила по різним інстанціям, марнуючи свій час і кошти (а.с. 1-3).

Матеріалами справи не доведено, що відповідачем завдано шкоди майну позивача або завдано каліцтво, інше ушкодження здоров'я, тобто підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування позивачу моральної шкоди відсутні.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем судовий збір з вимог про відшкодування збитків не сплачувався, від такого позивач звільнений на підставі ст. 24 Закону України Про захист прав споживачів.

Відповідно до частини 3 ст. 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ст. 2, п/п 1, 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви майнового характеру юридичною особою справляється судовий збір у сумі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; з позовної заяви немайнового характеру, яка подана: юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 8 Закону України від 25 грудня 2015 року № 928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2016 року складає 1378,00 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, моральної шкоди судові витрати треба віднести на рахунок держави.

На підставі ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, ч.2 - граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст.1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивачем також понесені витрати на правову допомогу адвокатом ОСОБА_9 в розмірі 500,00 грн. у зв'язку із підготовкою позовної заяви (а.с. 10).

Оскільки у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, то у стягненні судових витрат на користь позивача з відповідача також треба відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,11,58,59,60,212-215, 218, 224-227 ЦПК України (в редакції 2004 року), ст.ст. 837, 846, 865, 867, 872 ЦК України, ст.ст. 1, 10, 19Закону України Про захист прав споживача, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів після оголошення рішення.

Суддя: А. Л. Гонтар