Рішення № 64905884, 23.02.2017, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

23.02.2017 227/326/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Левченка А.М.,

секретаря - Черкасової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Добропільського міськрайонного суду Донецької облсті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білицької міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2017 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив визнати за ним право власності в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_2 на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 57,4 м2, житловою площею 31,2 м. 2, і надвірних будівель і споруд: а-1 - нежитлова прибудова, пг - погріб, Б-1 - літня кухня, б-1 - тамбур, В-1 - сарай, Г - вбиральня, Д-1 - сарай, Е-1 - сарай, Ж-1 - гараж, №2 - паркан, І - відмостка, ІІ - водопровід. В якості обгрунтування своїх вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько, після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді грошових вкладів і житлового будинку, в якому він проживав зі своєю дружиною ОСОБА_3, яка є матір'ю позивача, і позивачем. Зазначив, що спадкоємцями були він та його мати, звернулися в державну нотаріальну контору, але своєчасно спадщину не прийняли. Позивач залишив матері у зв'язку з від'їздом довіреність на ведення спадкової справи, яка в подальному розповіла, що спадковий будинок вона оформлювала у судовому порядку, так як батько за життя не зареєстрував договір купівлі-продажу житлового будинку в БТІ..

27 вересня 2016 року померла мати і позивач звернувся в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, при цьому з'ясувалося, що рішенням суду за матір'ю було визнано право власності лише на ? частини житлового будинку, а ? частина залишилася неоформленою, оскільки у судовому засіданні з'ясувалося, що ця спадкова частина належить позивачу. Вважає, що він може отримати право власності на ? частину житлового будинку лише у судовому порядку, так як будинок не був зареєстрований та в нотаріальному порядку було відмовлено у заявлених вимогах.

Позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу без його участі, представництво інтересів довірив ОСОБА_4

Представник позивача надав до канцелярії суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу без участі його представника.

Керуючись положеннями ст. 158 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1, батьками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_3, що підтверджене доданою до позовної заяви копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 актовий запис 930084.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, про що виконкомом Білицько міської ради м. Добропілля Донецької області 10.02.2004 року зроблено актовий запис № 36 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2

Таким чином, померлий ОСОБА_5 є батьком позивача ОСОБА_1.

За життя ОСОБА_5 набув на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрований за № 249, який міститься в матеріалах справи, 12.02.1965 року придбав недобудований будинок 50 % готовності за адресою: АДРЕСА_1

Однак не здійснив державну реєстрацію вказаного будинку, про що свідчить наступне.

Копія договору купівлі продажу, зареєстрованого за № 249, від 12.02.1965 року не містить позначки про здійснення державної реєстрації як об'єкта нерухомості.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2004 року визнано право власності ОСОБА_3 на 1/2частину житлового будинку з надвірними спорудами , розташованого в АДРЕСА_1, та право власності на ? частину житлового будинку з надвірними спорудами , розташованого в АДРЕСА_1, який залишився після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

Задовольняючи позовні вимоги позивача у відповідній частині, суд виходив з того, що позивачці як дружині, яка пережила чоловіка, залишається ? частина житлового будинку, а ? частина цього будинку є спадковим майном. Так, позивач та її син ОСОБА_1 як спадкоємці за законом першої черги мають право власності на спадкове майно в рівних частках, а саме кожному по ? частині спадщини.

Згідно витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 9055540 від 24.11.2005 року, виданого Добропільським бюро технічної інвентаризації, ? частки будинку з надвірними побудовами і спорудами за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності на підтаві рішення Добропільського міськрайонного суду від 30.11.2004 року ОСОБА_6.

З копії довідки про належність нерухомості за архівними даними на 31.12.2012 року № 1750 від 01.12.2016 року, виданої ТОВ "Добропільське бюро технічної інвентаризації", вбачається, що право вланості на ? частини нерухомого об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 16.11.2005 року зареєстроване на підставі рішення суду за ОСОБА_3, а ? частина вказаного об'єкту не зареєстрована на праві власності.

Згідно листа-відповіді Добропільської державної нотаріальної контори Донецького обласного управління юстиції на запит суду № 5506 від 02.11.2004 року, щодо майна ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрито спадкову справу № 221 за 2004 рік за заявами про прийняття спадщини пережившої дружини спадкодавця ОСОБА_3 та сина спадкодавця ОСОБА_1, які подано до нотаріуса відповідно 27 травня 2004 року та 9 вересня 2004 року. Вказано, що від інших можливих спадкоємців ніяких заяв та листів не надходило.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії Добропільської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Донецькій області від 23.01.2017 року № 69/02-31, виданого за заявою про прийняття спададщини, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька - ОСОБА_5, яке складається з ? частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних побудов та споруд, розташованого в АДРЕСА_1. Підставою відмови стала відсутність державної реєстрації на вказану частину нерухомості. Вказано, що згідно чинного законодавства ОСОБА_1 не має можливості у 2017 році зареєструвати право власності на відповідну частину.будинку, а тому видати свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину спадкового житлового будинку неможливо.

Крім того, свідоцтвом про право на спадщину за законом серії НОМЕР_3 від 09.09.2004 року, зареєстрованого у реєстрі за № 3435, виданого державним нотаріусом Добропільської державної нотаріальної контори, посвідчено те, що спадкоємцем майна ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є в ? частині син спадкодавця - ОСОБА_1. Свідоцтво видане на спадкове майно, яке складається з грошових внесків з належними відсотками та компенсаціями, а також нарахованими індексаціями, що належали спадкодавцю на підставі ощадних книжок на його ж ім'я. Вказано, що на ? частину спадкового майна видано свідоцтво про право на спадщину за законом Добропільською державною нотаріальною конторою 10 серпня 2004 року за реєстром № 3009 - ОСОБА_3.

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 46700495 від 09.02.2017 року, виданої на запит суду, встановлено, що у реєстрі міститься інформація про спадкову справу № 3456863, заведеною 27.05.2004 року на cпадкодавця ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 своєчасно у межах строків встановлених законом звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак позбавлений отримати свідоцтво про право на спадщину на ? частини житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з тієї підстави, що право власності спадкодавця, батька позивача ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на вказаний будинок не було зареєстроване.

В матеріалах справи наявні копія технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок № 10 по вул. Липова м. Білицьке у інвентаризаційній справі № 616/3, виготовленого 13.12.2016 року ТОВ "Добропільське БТІ", де вказано, що замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1; план будинку , розташованого за адресою АДРЕСА_1; експлікація приміщень до плану садибного (індивідуального) будинку АДРЕСА_1 характеритиска будинку, господарських будівельних споруд за вказаною адресою, згідно якої надвірні будівлі та споруди складаються з: а-1 - нежитлова прибудова, пг - погріб, Б-1 - літня кухня, б-1 - тамбур, В-1 - сарай, Г - убиральня, Д-1 - сарай, Е-1 - сарай, Ж-1 - гараж, №2 - огорожа, І - вимощення, ІІ - водопровід.

У висновку за звітом, розробленим 19.01.2017 року ПП ОСОБА_7 Союзу експертів України, про оцінку, реєстраційний номер № 1563602_19012017_01-25, щодо житлового будинку АДРЕСА_1, вказано, що ринкова вартість будинку з надвірними спорудами складає 32034.00 грн. без врахування ПДВ, а ? частини - 8808.5 грн. без врахування ПДВ.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, що підтверджене доданою до позовної заяви копією Домової книги для прописки громадян, проживаючих у вказаному будинку.

Згідно довідки ТОВ "Добропільського БТІ" від 13.12.2016 року № 1749, станом на дату обстеження 13.12.2016 року домоволодіння № 10 за адресою; місто Білицьке, вул. Липова, переобладнання по домоволодінню та самовільних будівель не виявлено.

Суд, досліджуючи та оцінюючи вищенаведені факти та обставини справи, керується наступними нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 1 ст. 1267 Цивільного кодексу України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Враховуючи те, що спадкодавець ОСОБА_5 має двох спадкоємців та 3/4 частини будинку належать матері позивача ОСОБА_3, з яких ? належить на праві власності як дружині померлого спадкодавця та ? як спадкоємцю першої черги, що встановлено рішенням Добропільського міськрайонного суду від 30 листопада 2004 року, то позивачу ОСОБА_1, який є сином померлого спадкодавця, як спадкоємцю першої черги належить ? частина вказаного будинку.

Частиною 1 ст. 1269 кодексу передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

В ч. 1 ст. 1270 цього кодексу вказано, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Позивачем не було пропущено строк для прийняття спадщини, так він звернувся до державної нотаріальної контори 09 вересня 2004 року з заявою про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1,2 ст. 1296 та ч. 1 ст. 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що спадкоємцю було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки, окрім, докуметів, які підтверджують факт смерт і спадкодавця, факт родинних відносин зі спадкодавцем, місце відкриття спадщини , документу, який встановлює особу заявника, довідки про присвоєння йому податкового номеру, необхідні також відомості про те, що об'єкт нерухомості, який входить до складу спадщини, був зареєстрований у встановленому законом порядку. Зазначена вимога передбачена нормами чинного законодавства, а саме ст. 182 Цивільного кодексу України, п. 4.18 глави 10 Порядку вичнення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого в Мін'юсті 22.02.2012 року за № 282/20595.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Зазначене викладене у Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13.

Спадкодавець ОСОБА_5 набув право власності за договором купівлі-продажу на будинок до введення в дію наведених нормативно-правових актів, а саме 12 лютого 1965 року.

Отже, виникнення права власності на житловий будинок не залежало від державної реєстрації цього права.

11 березня 1985 року була прийнята постанова Ради Міністрів Української РСР від №105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», на виконання якої у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, спадкодавець ОСОБА_5 своє право власності в БТІ не зареєстрував, не оформив.

Відповідно до ст. 100 Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 № 1540-VI в особистій власності громадян можуть бути жилий будинок.

Статтею 128 цього ж кодексу передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається прирівнюється передача розпорядчого документа на речі.

Суд бере до уваги те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Таким чином, позивач позбавлений можливості визнати право власності на належну йому частку житлового будинку з надвірними прибудовами та спорудами за адресою: м. Білицьке м. Добропілля Донецької області, вул. Гастело (Липова), буд. № 10, що входить до складу спадщини, у позасудовому порядку.

Тому, враховуючи вищевикладене та керуючись відповідними нормами законодавства, суд вважає, що вимоги позивача є доведеними та обгрунтованими, такими, що грунтуються на законі, а, отже, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 10, 11, 74, 88, 122, 197, 215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Білицької міської ради про визнання права власності на спадкове майно- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 - батька ОСОБА_2 на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 57,4 м2, житловою площею 31,2 м2, і надвірних будівель і споруд: а-1 - нежитлова прибудова, пг - погріб, Б-1 - літня кухня, б-1 - тамбур, В-1 - сарай, Г - убиральня, Д-1 - сарай, Е-1 - сарай, Ж-1 - гараж, №2 - огорожа, І - вимощення, ІІ - водопровід.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Добропілський міськрайонний суд Донецької області сторонами, які не брали участі у справі, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.М. Левченко