Рішення № 64902003, 21.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/62/17 Головуючий 1 інст. - Якуша Н.В.

Справа №640/14030/15-ц Доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія : договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Кіпенка І.С.,

суддів колегії - Кружиліної О.А., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря - Брулевича В.В.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог Банк вказував, що 18 березня 2008 року ОСОБА_4 звернулася до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, із заявою про надання їй кредиту в розмірі 103 530 доларів США. 28 березня 2008 року між сторонами укладений кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 103 530 доларів США з відсотковою ставкою 13% річних, строком повернення до 28 березня 2019 року. На забезпечення виконання кредитного зобов'язання укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. 10 березня 2010 року сторонами внесені зміни та доповнення до іпотечного договору, предметом іпотеки стали нежитлові приміщення 1-го поверху з №12-1 по №12-3, загальною площею 41 кв.м., розташовані в літ. «А-5» по АДРЕСА_1 що належать ОСОБА_4 на праві власності. Зобов'язання за кредитним договором відповідачкою належним чином не виконуються, станом на 11 серпня 2015 року сума її заборгованості за договором складає 670 403,45 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 14 254 755,71 грн. З урахуванням невиконання відповідачкою зобов'язань, Банк вважає за необхідне задовольнити вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тому, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» просив суд в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 28.03.2008 року на суму в розмірі 14 254 755,71 грн., звернути стягнення на нерухоме майно ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції, а саме, на нежитлові приміщення 1-го поверху з №12-1 по №12-3 загальною площею 41,0 кв.м., розташовані в літері «А-5» за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.08.2008 року. Надати Банку право на продаж предмета іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху з №12-1 по №12-3 загальною площею 41,0 кв.м., розташовані в літері «А-5» за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_4 на праві приватної власності будь-якій особі покупцеві, на умовах та в порядку викладеному в ст.38 Закону України «Про іпотеку» за ціною встановленою на підставі оцінки суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент укладення договору купівлі-продажу. Надати Банку право на проведення усіх дій пов'язаних із реалізацією предмета іпотеки, в тому числі на виготовлення, отримання оригіналів, копій, дублікатів правовстановлюючих документів, технічної документації, технічної документації на нежитлові приміщення 1-го поверху з №12-1 по №12-3 загальною площею 41,0 кв.м., розташовані в літері «А-5» за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності. Стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено. В рахунок погашення боргу за кредитним договором від 28.03.2008 року на суму в розмірі 14 254 755,71 грн., звернуто стягнення на нерухоме майно ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції, а саме, на нежитлові приміщення 1-го поверху з №12-1 по №12-3, загальною площею 41,0 кв.м., розташовані в літері «А-5» за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.08.2008 року. Надано позивачу право на продаж предмета іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху з №12-1 по №12-3, загальною площею 41,0 кв.м., розташовані в літері «А-5» за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_4 на праві приватної власності будь-якій особі покупцеві, на умовах та в порядку викладеному в ст.38 Закону України «Про іпотеку» за ціною встановленою на підставі оцінки суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за встановленою у п.1.3 Договору іпотеки від 28.03.2008 року, тобто 656 500 грн. Надано Банку право на проведення усіх дій пов'язаних із реалізацією предмета іпотеки, в тому числі на виготовлення, отримання оригіналів, копій, дублікатів правовстановлюючих документів, технічної документації, технічної документації на нежитлові приміщення 1-го поверху з №12-1 по №12-3, загальною площею 41,0 кв.м., розташовані в літері «А-5» за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_4 на праві приватної власності. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити Банку в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що Банк не скористався правом на позасудове врегулювання спору, на її адресу не надходили листи вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є обов'язковими при зверненні стягнення у судовому порядку. Крім того, судом першої інстанції при задоволенні позову Банку застосовано подвійне стягнення, оскільки рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2013 року на користь позивача вже була стягнута з неї заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2008 року. Також, заявник не погоджується із розміром нарахованої Банком суми заборгованості за кредитним договором, оскільки позивачем не враховано внесених змін до кредитного договору, в яких сторони погодили зменшити розмір щомісячного платежу, сума пені значно перевищує суму основного боргу, що є недопустимим. Наполягає на призначенні судової експертизи для визначення ринкової вартості предмета іпотеки станом на дату проведення експертизи.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилась, надала клопотання про відкладення розгляду справи та надання часу для укладення мирової угоди (а.с. 28-29 т.2).

Від представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності (а.с.31 т.2).

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку ОСОБА_4 в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності порушення відповідачкою умов кредитного договору, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на суму 14 254 755,71 грн.

Проте повністю з таким рішенням суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 28 березня 2008 року на підставі заяви ОСОБА_4, між нею та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, було укладено кредитний договір №014/1647/74/98556, відповідно до якого ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 103 530 доларів США на строк 132 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 28 березня 2019 року із зобов'язанням сплачувати 13,0% відсотків річних за користування кредитом (а.с.10).

Відповідно до п.7.1 кредитного договору, ОСОБА_4 зобов'язалась здійснювати погашення Кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами розмірі згідно із графіком погашення кредиту та інших платежів.

Відповідно до п.9.1 кредитного договору було передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором Кредитор має право вимагати дострокового погашення Кредиту Позичальником у повному обсязі разом із сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за Кредитором.

Відповідно до вимог ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, на забезпечення виконання кредитного зобов'язання між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

10 березня 2010 року сторонами внесені зміни та доповнення до іпотечного договору, предметом іпотеки стали нежитлові приміщення 1-го поверху з №12-1 по №12-3, загальною площею 41 кв.м., розташовані в літ. «А-5» по АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_4 на праві власності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомими майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (стаття 3 Закону України «Про іпотеку»).

За змістом ст. 526, 527, 530, 532, 533 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами, у строк, у встановленому місці та відповідній валюті.

Матеріали справи свідчать, що станом на 11 серпня 2015 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором від 28 березня 2008 року складає 670 403,45 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 14 254 755,71 грн., з яких:

-104 415,34 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11 серпня 2015 року становить 2 220 178,26 грн. - сума заборгованості за кредитом;

-54 683,39 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11 серпня 2015 року становить 1 162 730,24 грн. - сума заборгованості за відсотками;

-511 304,72 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11 серпня 2015 року становить 10 871 847,21 грн. - сума пені, нарахованої за порушення строків повернення кредитної заборгованості.

У разі порушення забов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що просрочив, якщо він не приступив до виконання забов'язання або не виконав його у строк , встановлений договором або законом відповідно до вимог ч.1 ст. 611, ч.1 ст. 612 ЦК України.

За змістом ст.589 ЦПК України, ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання не менш, ніж у тридцятиденний строк та попередження про стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Стаття 39 ЗУ «Про іпотеку» закріплює, що уразі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Такі ж роз'яснення надані у п.42 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Зокрема, в обов'язковому порядку має зазначатись: початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Проте суд першої інстанції вимоги вищевказаної статті щодо зазначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації знехтував, не правильно застосував матеріальний закон.

Згідно з ч.6 ст.38 ЗУ "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

З матеріалів справи вбачається, що укладаючи договір іпотеки, сторони домовились про те, що заставна вартість предмета іпотеки, становить 656 600 грн. (а.с. 31), проте, на час розгляду справи згоди щодо оцінки сторони не досягли.

В свою чергу, під час розгляду апеляційної скарги, за клопотанням відповідачки проведено судову оціночно-будівельну експертизу, відповідно до висновку якої ринкова вартість предмета іпотеки, становить 996 650 грн. (а.с.8-23 т.2).

За приписами ч.1 ст. 41 ЗУ "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Таким чином, установивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, проте не врахував значне перевищення суми пені за суму заборгованості, а також судом першої інстанції не враховано визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Доводи апеляційної скарги частково підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Що стосується розміру пені, то при вирішенні питання про стягнення пені, колегія суддів у контексті визначеного у ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, окрім наведених норм права про обов'язковість виконання зобов'язань зважає на те, що відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливе, добросовісне та розумне застосування норм цивільного законодавства.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з наведеного, при вирішенні питання про розмір пені, який у даному випадку підлягає стягненню на підставі умов договору та ст.559 ЦК України, колегія суддів зважає на те, що заявлена у позові сума пені, 511 304,72 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11 серпня 2015 року становить 10 871 847,21 грн., значно перевищує розмір збитків, які позивач поніс внаслідок неповернення боргу, і доходить висновку про необхідність її зменшення до суми заборгованості за кредитним договором, а саме, до 104 415,34 долара США, що за офіційним курсом НБУ станом на 11 серпня 2015 року становить 2 220 178,26 грн.

Правова позиція застосування частини 3 статті 551 ЦК України, що дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків, наведена Верховним Судом України у постанові №6-100цс14 від 3 вересня 2014 року, та є обов'язковою для всіх судів України відповідно до положень ст. 360 -7 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги стосовно подвійного стягнення з урахуванням вже існуючого рішення суду про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором не приймається колегією суддів до уваги виходячи з наступного.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Отже, наявність судового рішення про стягнення із відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане відповідачами в іпотеку нерухоме майно.

Доказів того, що відповідачка ОСОБА_4 виконала рішення суду та погасила заборгованість перед Банком нею надано не було, а тому суд першої інстанції обґрунтовано звернув стягнення на предмет іпотеки за наявності невиконаного рішення про стягнення з боржника кредитної заборгованості.

Вказаний висновок колегії суддів також узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладену у постанові від 02 березня 2016 року в справі № 6-128цс15.

Колегія суддів зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається саме в рахунок погашення конкретних сум заборгованості, які встановлені судовими рішеннями, що виключає можливість подвійного стягнення з відповідача.

Керуючись ст.ст.303 304, п.3ч.1ст.307, ст.309,313,314,316,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 19 квітня 2016 року - змінити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення боргу за кредитним договором від 28.03.2008 року на суму в розмірі 5 603 086 грн. 76 коп., яка складається з суми заборгованості за кредитом в розмірі 2 220 178 грн. 26 коп.; суми заборгованості за відсотками в розмірі 1 162 730 грн. 24 коп.; суми пені, нарахованої за порушення строків повернення кредитної заборгованості в розмірі 2 220 178 грн. 26 коп., звернути стягнення на нерухоме майно ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції, а саме, на нежитлові приміщення 1-го поверху з №12-1 по №12-3, загальною площею 41,0 кв.м., розташовані в літері «А-5» за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.08.2008 року.

Надати Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції право на продаж предмета іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху з №12-1 по №12-3, загальною площею 41,0 кв.м., розташовані в літері «А-5» за адресою: АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) на праві приватної власності будь-якій особі покупцеві, на умовах та в порядку викладеному в ст.38 Закону України «Про іпотеку». Визначити початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 996650 (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч шістсот п'ятдесят) гривень.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - І.С. Кіпенко

Судді: О.А. Кружиліна

Н.М. Шаповал