Ухвала суду № 64902002, 21.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №612/273/16-ц Головуючий суддя І інстанції - Масло С.П.

Провадження №22-ц/790/444/17 Суддя доповідач - Кіпенко І.С.

Категорія: житлові

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Шаповал Н.М., Кружиліної О.А.,

за участі секретаря - Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и л а:

07 квітня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю в ньому понад один рік без поважних причин.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона є власником житлового будинку, за вказаною адресою, відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 29 жовтня 2015 року.

18 березня 2016 року вона звернулася до Державної нотаріальної контори для оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку сім'ї ОСОБА_5 Але їй було повідомлено про те, що для оформлення вказаного договору необхідно зняти з реєстраційного обліку осіб, які там зареєстровані та рекомендовано звернутися до суду.

Позивачка та її представник надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Заочним рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 31 травня 2016 року позов задоволено, суд визнав ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення районного суду скасувати в частині визнання її та її малолітнього сина ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судовим розглядом суду першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №46567744 від 29.10.2015 року, ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до довідки Лукашівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 17.03.2016 №364/1 в житловому будинку АДРЕСА_1, фактично проживає двоє осіб: ОСОБА_5, 1983 року народження та ОСОБА_6, 1949 року народження (а.с. 21).

Згідно акту обстеження домоволодіння, складеного комісією Лукашівської сільської ради Близнюківського району від 23 березня 2016 року, за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано три особи: ОСОБА_3, 1990 року народження, ОСОБА_1, 1991 року народження та ОСОБА_4, 2010 року народження. Проте ОСОБА_3 з 2007 року по теперішній час фактично не проживає за місцем реєстрації, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані за вказаною адресою з 2010 року, але фактично ніколи не проживали за місцем реєстрації, їхні особисті речі відсутні, за комунальні та інші витрати по утриманню житлового будинку вони не сплачують (а.с. 23).

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини визнані сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню і вважаються доведеними.

Відповідачка ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_4 в спірному житловому будинку не проживає понад строки визначені ст.405 ЦК України, даний факт ОСОБА_1 не заперечувала і в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснивши, що ніколи не проживала в спірному будинку, оскільки її малолітній син ОСОБА_4 тяжко хворіє, через що вона вимушена проживати в м. Харкові та періодично проходити лікування в закладах охорони здоров'я.

Задовольняючи позов, районний суд обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 та її малолітній син ОСОБА_4, 2010 року народження в спірному будинку не проживають понад строки визначені ст.405 ЦК України, доказів поважності причин не проживання не надала.

Доводи апеляційної скарги про розгляд справи без участі органу опіки та піклування в порушення вимог ч.4 ст.19 СК України, висновків суду не спростовують, оскільки ч.4 ст.19 СК України регламентує участь органу опіки та піклування при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, зазначене питання не є предметом позову ОСОБА_4

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Доводи викладені в апеляційній скарзі були предметом судової перевірки і не дістали об'єктивного підтвердження.

Наведені в рішенні мотиви визнання цих доводів безпідставними, судова колегія вважає обґрунтованими, такими що відповідають матеріалам справи.

Суд дав належну оцінку всім наявним у справі доказам, та навів у рішенні мотиви спростування кожного з доводів, які наводилися.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення відносно скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і висновків суду першої інстанції не спростовують, в її задоволенні належить відмовити на підставі ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 31 травня 2016 року залишити - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І.С. Кіпенко

Судді

Н.М. Шаповал

О.А. Кружиліна