Ухвала суду № 64901657, 22.02.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3612/15-к

Провадження № 1-кп/645/48/17

УХВАЛА

Іменем України

22 лютого 2017 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

суддів Бондарєвої І.В., Шевченко Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Денісенко О.І.,

прокурора Лимара В.Л.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілих ОСОБА_2,

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и л а:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на 60 днів.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що на даний час не зменшились ризики, передбачені п.1,3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачені, перебуваючи на волі, зможуть ухилитися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у даному кримінальному провадженні, продовжити свою злочинну діяльність. Також зазначив, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 176 КПК України, більш мякі запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, не можуть бути застосовані до обвинувачених.

Потерпілий ОСОБА_1, представник потерпілих ОСОБА_2 підтримали клопотання прокурора.

Захисники та обвинувачені заперечували проти клопотання прокурора.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_3 просили скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на незаконність її обрання, відсутність обґрунтованої підозри, доказів на підтвердження вини в інкримінованих злочинах та будь-яких ризиків, передбачених КПК України.

Захисники ОСОБА_4, ОСОБА_5, та їх підзахисні ОСОБА_9, ОСОБА_8, посилаючись на порушення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, недоведеність ризиків, зазначених прокурором, обґрунтованої підозри, та підстав тримання під вартою, просили змінити запобіжний захід на інший, не пов'язаний з триманням під вартою.

Суд, вислухавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Під час досудового розслідування відносно обвинувачених було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який востаннє ухвалою судової колегії від 28 грудня 2016 року продовжено на строк до 24 лютого 2017 року.

Згідно ч. 3ст. 331 КПК України,незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до цього спливу.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України,за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинувачених від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і звязки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії»(п. 60).

Так, відповідно доч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечитьКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленимст. 177 КПК України.

Разом з тим, суд враховує, що ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що вони, перебуваючи на свободі, можуть переховуватися від суду, можуть ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли.

Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано, та не зазначено про існування таких доказів.

Крім того, судом вирішувалося питання про вжиття до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу, однак наявність вказаних обставин виключає, на думку суду, застосування таких.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання сторони захисту задоволенню не підлягають, тому обраний обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесяти) днів.

Керуючись статтями 132, 177, 178, 183, 184, 196, 197, 199, 315 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_7, захисників ОСОБА_5, ОСОБА_4, про зміну запобіжного заходу відмовити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_3 про скасування запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжитизастосуваннязапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

- ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1,

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2,

- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3,

на строк до 21 квітня 2017 року.

Копію ухвали направити до Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27), до Харківської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 43) длявідома.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич

Судді: І.В. Бондарєва

ОСОБА_10