Рішення № 64898793, 25.01.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Лозко Ю.П.

Справа № 431/1654/15-ц

Провадження № 22ц/782/1033/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі :

Головуючого Лозко Ю.П.

Суддів: Дронської І.О., Єрмакова Ю.В.

за участю секретаря: Козубської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Старобільского районного суду Луганської області від 20 жовтня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про припинення виконання кредитно-заставного договору,

ВСТАНОВИЛА:

20 квітня 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 09 липня 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір №LGBOAN20310116.

Відповідно до умов вказаного договору банк зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 27 429,37 доларів США на термін до 09 липня 2015 року, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені даним договором. Проте, відповідач ОСОБА_2 своїх зобов'язань належним чином не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 01 квітня 2015 року становить 75 889,72 доларів США та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 17 841,80 доларів США; заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 10 048,11 доларів США; заборгованості за комісією за користування кредитом у розмірі 3 066,31 доларів США; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у розмірі 41 309,55 доларів США; штрафу (фіксована частина) у розмірі 10,66 доларів США; штрафу (процентна складова) у розмірі 3 613,29 доларів США. У звязку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 75 889,72 доларів США, що за курсом відповідно до розпорядження НБУ від 1 квітня 2015 року (1 долар США - 23,45 грн.)складає 1 779 613 грн. 92 коп.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якому посилаючись на порушення ПАТ КБ «ПриватБанк» його прав, як споживача фінансових послуг просив суд, припинити виконанням кредитно заставний договір № LGBOAN20310116 від 9 липня 2008 року.

Рішенням Старобільського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості відмовлено за необґрунтованістю.

В задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про припинення зобовязання відмовлено за необґрунтованістю.

Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення Старобільського міського суду Луганської області від 20 жовтня 2015 року в частині відмови в задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення та доводи представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно ч.1 ч.3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 ніким із сторін не оскаржується, тому у вказаній частині рішення суду від 20 жовтня 2015 року не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч.1 ст.303 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку «№12 від 24.10.2008року.

Отже, судова колегія перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20 жовтня 2015 року лише в частині відмови в задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за первісним позовом не надано суду доказів на підтвердження наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором з урахуванням реалізації заставного майна, отже не доведено ціну позову, тому первісні вимоги є необґрунтованими.

Такі висновки суду не в повній мірі відповідають вищевказаним вимогам закону, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст.ст. 526,530 ЦК України, зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк згідно умов договору та закону.

Згідно ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 09 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитно-заставний договір №LGBOAN20310116, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 27429,37 доларів США строком до 09 липня 2015 року.

В забезпечення виконання умов кредитного договору відповідач ОСОБА_2 передав у заставу автомобіль марки «Dadi», 2008 року випуску.

Згідно акту прийому автомобіля позичальника від 22 жовтня 2009 року ОСОБА_2 передав співробітнику банку вказаний автомобіль та надав довіреність на його відчуження.

Після реалізації заставного автомобілю, 03 грудня 2009 року грошові кошти від його реалізації в розмірі 10 054,98 доларів США були зараховані на погашення заборгованості.

14 січня 2010 року установа банку звернулась до ОСОБА_2 з письмовим повідомленням вимогою, в якій зазначило про те, що 26 листопада 2009 року заставне майно було реалізовано банком за 81500.00 гривень. Цієї суми виявилось недостатньо для погашення усієї заборгованості за договором. Заборгованість за кредитним договором на 14 січня 2010 року складає 18270,00 доларів США судові витрати 6680,00 гривень. ОСОБА_2 предявлено вимогу сплатити заборгованість за кредитним договором, у строк до 15 лютого 2010 року.

ОСОБА_2 одержання цієї вимоги претензії не заперечувалось.

Отже, 15.02. 2010 року це строк виконання основного зобовязання.

Згідно вимог ст. ст. 256,257,259 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно вимог ч.5 ст.261 ЦК України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 14.11. кредитно заставного договору від 09.07.2008 року сторони встановили строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди та процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю у 5 років. (а.с.15).

Як вбачається з матеріалів справи, 23 червня 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» зверталося до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором від 09.07.2008 року (справа№ 2-722/2011).Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 17 жовтня 2011 року вказану позовну заяву на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України було залишено без розгляду.

04 січня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повторно звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за вказаним договором від 09.07.2008 року (справа № 2-1230/119/2012).Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 02 квітня 2012 року вказану позовну заяву на підставі п.3 ч.1 ст.207 ЦПК України було залишено без розгляду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 265 ЦК України, залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу строку позовної давності.

Перебіг позовної давності почався зі спливом строку виконання зобовязання з 15 лютого 2010 року. З даним позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося лише 20.04.2015 року, тобто після спливу пятирічного строку позовної давності обумовленого договором.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

ОСОБА_2 та його представник просили суд про застосування строків позовної давності.

Пропуск строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

На вказані обставини, суд першої інстанції не звернув увагу, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303, 307,309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Старобільского районного суду Луганської області від 20 жовтня 2015 року в оскаржуваній частині змінити, скасувавши в частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за необґрунтованістю.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді: