Ухвала суду № 64895093, 21.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/4665/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22ц-774/458/К/17 суддя Хомініч С.В.

Категорія - 26 (I) суддя-доповідач - Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.,

за участю секретаря: Чубіної А.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежних умов праці.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» - Гомбаренко Еліна Євгеніївна, -

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежних умов праці.

В обґрунтування позовних вимог, зазначав, що працював 13 років (з 11.02.2003 по 08.08.2016) на підприємстві відповідача та постійно наражався на шкідливі та небезпечні для здоров'я фактори, на теперішній час на пенсії. Як вбачається із записів трудової книжки він працював на підприємстві відповідача: 11.02.2003 прийнятий стропальником термообрубувальної дільниці, 22.05.2003 переведений обрубувачем, зайнятим на обробці лиття наждаком і ручним способом (молотами, зубилом, пневмоінструментом) третього розряду сталефасоноливарного цеху №3/3, 22.01.2004 обрубувач, зайнятий обробленням литва наждаком і ручним способом (молотами, зубилом, пневмоінструментом) третього розряду термообрубувального цеху, 12.03.2011 переведений обрубувачем, зайнятим обробленням литва наждаком і ручним способом (молотами, зубилом, пневмоінструментом) третього розряду термообрубувальної дільниці сталефасоноливарного цеху; 08.08.2016р. звільнений за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію. З 2004 року він змушений періодично одержувати амбулаторне та стаціонарне лікування. У зв'язку із загостренням хвороби був направлений на обстеження з підозрою на професійний характер захворювання до Українського НДІ промислової медицини м. Кривого Рогу, де в нього були виявлені такі професійні захворювання, як: - вібраційна хвороба першого-другого ступеня, від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної поліневропатії, двостороннім плечолопатковим періартрозом (ПФС другого ступеня), періартроз ліктьових суглобів, деформуючий артроз дрібних суглобів кистей, вегетативно-трофічні порушення на кистях; - радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1, білатеральна з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійкий больовий синдром. На підставі повідомлення Інституту про виявлене у нього професійне захворювання Відповідачем разом із управлінням Держсанепідемслужбою, Профспілкою, представником відділення Фонду соц. Страхування було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, про що 06.05.2016 року було складено акт №2 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, за формою П-4.

Згідно пункту 17 Акту, причиною виникнення професійного захворювання стало перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

02.08.2016р. за висновками МСЕК йому встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40% (25% - вібраційна хвороба та 15% - радикулопатія). За висновками лікарів йому протипоказана робота в умовах впливу виробничих вібрацій, тяжкої фізичної праці, довга хода, переохолодження.

Факт вини: адміністрації ПАТ «КЗГО» в отриманні ним профзахворювань, встановлено в пунктах 16, 17, 18, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання комісією. А саме порушення вимог чинного законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.

Він змушений для підтримання свого стану здоров'я постійно проходити лікування. За висновками лікарів йому рекомендовано: нагляд лікарів, щорічні курси реабілітації (медикаменти групи НПЗП, ангіо- і хондропротектори, вітамінні комплекси, препарати, що поліпшують трофіку та проведення імпульсів в нервово-м'язових сіна псах - нейровітан, токоферола ацетат, а також препарати, направлені на підтримання та лікування серцево-судинної системи, фізіотерапія); уникати переохолодження, оздоровлення санаторії-профілакторії, санаторно-куротне лікування (Солоний Лиман, Приморськ, Бердянськ, Одеса, Хмільник). Почуває себе зовсім виснаженим, бо повноцінно не має змоги виспатися, відпочити і від цього знаходиться в постійному нервовому стані.

В зв'язку з вище наведеним позивач просив суд стягнути моральну шкоду з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на його користь в сумі 145000 гривень.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 14 500 грн. без утримання податків з доходів фізичних осіб, в решті позову відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання»на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 145000 грн. посилаючись на неповне та неточне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, вважає, що розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає фактичним моральним стражданням, які він переніс та переносить у зв'язку із професійним захворюванням.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці на ім'я ОСОБА_2 - останній працював з 11.02.2003 по 08.08.2016 на ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», а саме: 11.02.2003 прийнятий стропальником термообрубувальної дільниці, 22.05.2003 переведений обрубувачем, зайнятим на обробці лиття наждаком і ручним способом (молотами, зубилом, пневмоінструментом) третього розряду сталефасоноливарного цеху №3/3, 22.01.2004 обрубувач, зайнятий обробленням литва наждаком і ручним способом (молотами, зубилом, пневмоінструментом) третього розряду термообрубувального цеху, 12.03.2011 переведений обрубувачем, зайнятим обробленням литва наждаком і ручним способом (молотами, зубилом, пневмоінструментом) третього розряду термообрубувальної дільниці сталефасоноливарного цеху; 08.08.2016р. звільнений за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію (а.с. 11-13).

Відповідно до виписки-епікризу № 841/181 із медичної карти стаціонарного хворого КУ «ЦПМСД № 2» позивач ОСОБА_2 з 2004 року звертався до медичного закладу у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. спочатку лікувався амбулаторно, потім стаціонарно, в зв'язку з значним погіршенням стану здоров'я був направлений на обстеження з метою вирішення питання про можливий зв'язок захворювання з професією (а.с. 14-16).

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологчного лікувально-профілактичного закладу від 10.03.2016 № 835 Українського науково-дослідного інституту промислової медицини ОСОБА_2 було встановлено наступні професійні захворювання за діагнозом: вібраційна хвороба першого-другого ступеня, від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної поліневропатії, двостороннім плечолопатковим періартрозом (ПФС другого ступеня), періартроз ліктьових суглобів, деформуючий артроз дрібних суглобів кистей, вегетативно-трофічні порушення на кистях; радикулопатія попереково-крижова L4,L5,S1, білатеральна з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, стійкий больовий синдром (а.с. 17-19).

Відповідно до п.п. 13, 16, 17 Акту № 1 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 06.05.2016 робоче місце на ПАТ «КЗГО» характеризувалось: виробнича локальна вібрація та важкість праці в параметрах, що перевищують гранично допустимі.

Згідно пункту 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання комісією встановлено, що він працюючи обрубувачем, зайнятим обробленням литва наждаком і ручним способом (молотками, зубилами, пнемоінструментом) в термообрубувальному цеху заводу з ремонту гірничого обладнання, виконував роботи з обрубки, обпилювання, зачищення і вирубки обрубним пневматичним молотком, абразивними колами поверхні виливок від заток, припилів, пригару піску, заусенців, літників та інших нерівностей на внутрішніх поверхнях у незручних для роботи місцях вимушеній робочій позі, зовнішніх поверхонь, відповідальних деталей для отримання заданих розмірів, вирубки дефектів у складних деталях і виливках по шаблонах і лекалам, видалення залишків стрижнів і каркасів з виливок. При цьому внаслідок недосконалості технології оброблення литва, порушень режимів експлуатації ручного обрубувального інструменту, які мали місце, підпадав під вплив підвищених параметрів виробничої локальної вібрації, статичного перевантаження за участі м'язів корпуса та ніг та незручної робочої пози.

Згідно пункту 14 даного Акту причиною виникнення професійного захворювання стало перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Умови праці обрубувача в термообрубувальному цеху за рівнем виробничої локальної вібрації відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості, за важкістю праці - до 3 класу 2 ступеня шкідливості (дослідження проводилось для атестації робочих місць за умовами праці Українським науково дослідним інститутом безпеки праці та екології в гірничорудній та металургійній промисловості в 2010 році.). Вібрація локальна, коректований еквівалентний рівень віброшвидкості в дБ: 117 при гранично допустимому до 112. Статичне навантаження, величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладанні зусиль, кг/с: за участю м'язів тулуба та ніг - для чоловіків - 240000 при гранично допустимому 100000. Робоча поза, знаходження у нахиленому положенні до 30°/понад 30°, % зміни: 40,6/- при гранично допустимій до 25/0. Нахили корпуса (вимушені, більше 30°), кількість за зміну: 230 при гранично допустимих до 100 (а.с. 20-23).

Також, підтвердженням того, що позивач працював у шкідливих, небезпечних та неналежних умовах є Санітарно-гігієнічна характеристика умов праці від 01.07.15, що затверджена Головним державним санітарним лікарем міста Кривого Рогу (а.с. 24-30).

02.08.2016 за висновками МСЕК позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40% (25% - вібраційна хвороба та 15% - радикулопатія). За висновками лікарів йому протипоказана робота в умовах впливу виробничих вібрацій, тяжкої фізичної праці, довга хода, переохолодження (а.с. 31).

Факт вини: адміністрації ПАТ «КЗГО» в отриманні ним профзахворювань, встановлено в пунктах 16, 17, 18, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання комісією. А саме порушення вимог чинного законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.

На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв'язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, та відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.

Так, відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Стягуючи з відповідача ПрАТ «КЗГО» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 14500 грн., суд першої інстанції врахував характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів саме на ПрАТ «КЗГО», відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, проте, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 18 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: