Рішення № 64893373, 16.02.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7316/16-ц

Провадження № 2/201/221/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Кірієнко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного комерційного банку «ПриватБанк» про розірвання депозитного договору, договорів банківських рахунків та стягнення грошових коштів, що знаходяться на рахунках,

ВСТАНОВИВ:

20.05.2016р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання депозитного договору та договорів банківських рахунків та стягнення грошових коштів, що знаходяться на рахунках (а.с. № 3-7).

03.01.2017р. позивачем було уточнено позовні вимоги та збільшено суми, які підлягають стягненню з відповідача (а.с. № 94-97).

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнень, представник позивача ОСОБА_2 (діє на підставі довіреності від 06.05.2016р. - а.с. № 40) посилалася на те, що між позивачем та банком було укладено договір банківського строкового вкладу (депозит) SAMDNWFD0070088230000 від 06.03.2014 на суму 50 000 доларів США строком до 06.09.2014р. включно з процентною ставкою 10% річних. За умовами даного договору його дія подовжується на той самий строк, якщо від вкладника не надійшла заява про повернення суми депозиту. Окрім того, між сторонами були укладені наступні договори банківських рахунків: № 5218572205318806, № 6762462052679534, № 5158742060619214, № 5168757225998311, № 5168757225998303, № 5168757244107332, № 4627055000388131, № 5218572205319028, залишок коштів на яких становить 1189грн. 12 коп., 168581,94дол.США та 1000євро. З огляду на те, що банк належним чином не виконує взяті на себе зобовязання з приводу повернення грошових коштів, то позивач та його представник просили розірвати депозитний договір від 06.03.2014р. та договори банківських рахунків та стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача за депозитним договором 407660,56дол.США, за договорами банківських рахунків 576242дол.США та 1000 євро, а також 3% річних та індекс інфляції, а загалом 5716грн.74коп.

В наданій суду 16.02.2017р. заяві, представник позивача позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити та розглядати справу за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами. Крім того, надала для огляду оригінали документів, що зазначені у заяві від 16.02.2017р. (а.с. № 103-104).

Представник відповідача ОСОБА_3 (діє на підставі довіреності від 29.12.2016р. - а.с. № 100) в наданих суду запереченнях від 27.10.2016р. проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити, посилаючись на те, що позивачем не надано суду оригіналів належних та допустимих доказів укладення договорів та наявності на рахунках позивача коштів. Крім того, представник відповідача посилалася на те, що позивачем не надано доказів того, що він не звертався до АНО «ФЗВ» за отриманням компенсаційних виплат та не звертався до судів РФ на території АРК з аналогічною позовною заявою. В наданих суду 15.02.2017р. поясненнях, представник позивача заперечувала проти стягнення з банку пені, посилаючись на те, що положення ЗУ «Про захист прав споживачів» не застосовуються до правовідносин, які виникають з договору банківського владу (банківського рахунку) (а.с. № 58-62).

В наданій суду 16.02.2017р. заяві заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, просила розглядати справу без фіксування процесу технічними засобами (а.с. № 109).

За таких обставин, на підставі ст. 169, ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу без фіксування процесу технічними засобами.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає за можливе в задоволені позовних вимог відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно зі ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі, яка вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Згідно з п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою правління НБУ від 03.12.2003р. № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується в тому числі й договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003р. № 492 та зареєстрованої в МЮУ 17.12.2003р. за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (п. 1.8 Інструкції); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (п. 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (п. 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

При укладенні договору банківського вкладу та на підтвердження додержання його письмової форми видається касовий документ, який відповідає вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою правління НБУ від 14.08.2003р. № 337, зареєстрованої в МЮУ 05.09.2003р. за № 768/8089.

В п. 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції № 337 зазначено, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

З вищевикладеного можна зробити висновок, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Вказане вище також підтверджується Правовою позицією, викладеною Верховним Судом України від 29.10.2014р. у справі № 6-118цс14, яка відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідною відміткою в його паспорті, а до цього був зареєстрований у АРК, м. Сімферополь, вул. Промислова (а.с. № 8-9).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач та його представник посилалися на те, що 06.03.2014р. між позивачем та банком було укладено договір SAMDNWFD0070088230000 Вклад «Стандарт» за умовами якого, позивач передав банку грошові кошти в розмірі 50000дол.США зі строком по 06.09.2014р. зі сплатою 10% річних.

На підтвердження укладення даного договору, представником позивача було надано для огляду суду документ, який містить власноручно зроблений підпис позивача, містить підпис особи, що оформила договір ОСОБА_4 та містить ксерокопію підпису невідомої особи, на якій міститься копія печатки банки (копія договору в матеріалах справи - а.с. № 10).

Крім того, представником позивача надано для огляду оригінал квитанції від 06.03.2014р. (час проведення операції 18:24:48), згідно якої було проведено переказ на рахунок в розмірі 50000дол.США. Дана квитанція також містить власноручно зроблений підпис позивача та не містить ані підпису, ані печатки банку (копія квитанції в матеріалах справи - а.с. № 11).

На підтвердження укладення депозитного договору. представником надано для огляду оригінал ощадної книжки № 120 0001 6659 9766, яка не містить посилань на те, на підтвердження укладення якого депозитного договору вона видана (копія книжки а.с. № 12).

З огляду на те, що наданий для огляду оригінал договору SAMDNWFD0070088230000 Вклад «Стандарт» від 06.03.2014р. не містить печатки банку, оригінал квитанції не містить підпису працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ, а також з наданою для огляду електронної ощадної книжки не можливо зробити висновок про те, що вона видана саме на виконання умов договору від 06.03.2014р., суд приходить до висновку, що позивачем не доведено укладенням між ним та банком договору банківського вкладу, отже в задоволені вимог в цій частині позову слід відмовити.

Крім того, як вбачається з оригіналу квитанції про переказ коштів на рахунок, операція була проведено о 18:24:48, тобто в після операційний час, проте квитанція не містить посилань на час виконання операції, як це передбачено п. 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції № 337.

Також суд вважає недоведеними вимоги позивача щодо стягнення коштів за договорами банківських рахунків, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Питання порядку відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах регламентоване Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003 № 492, яка регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні поточних і вкладних рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму.

Відповідно до п.1.5 Інструкції, Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Відповідно до п.1.8 Інструкції, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Положення п.1.9 Інструкції визначають, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі.

Так, позивачем на підтвердження укладення договорів банківського рахунку були надані оригінали пластикових карт, копії яких знаходяться в матеріалах справи на а.с. № 13, 14-15 (одна й та сама картка), а.с. № 16, 17 (три картки на одному аркуші), на а.с. № 105, 106. Оригінал карти, копія якої знаходиться на а.с. № 18, представником позивача суду не надана.

Таким чином, з огляду на те, що жодного оригіналу договорів на відкриття банківських рахунків позивачем суду не надано, а також приймаючи до уваги, що лише дві картки можливо ідентифікувати, як такі, що належать позивачу (це картки Платинум, які містять прізвище та фото позивача), суд також вважає, що позивачем не доведено факт укладення з відповідачем договорів банківського рахунку, а тому в задоволені вимог в частині стягнення грошових коштів за договорами банківського рахунку слід відмовити.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог позивача, то також відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині розірвання договорів, стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції, що були заявлені позивачем.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Під час розгляду справи, суд вважає, що суттєве значення для вирішення справи має надання позивачем саме оригіналів документів, з наступних підстав.

Загальновідомим фактом є те (і це не підлягає доказуванню у розумінні ч. 2 ст. 61 ЦПК України), що на окупованій території АРК орган країни - окупанта АНО ФЗВ, за рахунок майна відповідача, здійснює виплати вкладникам ПАТ КБ «ПриватБанк», договори з якими були укладені з філією Кримське ГРУ ПАТ КБ «ПриватБанк». При цьому виплати здійснюються на підставі оригіналів документів, у тому числі договору депозитного вкладу та платіжного документу про внесення за ним коштів. На електронну пошту ПАТ КБ «ПриватБанк» надходять і рішення судів тимчасово окупованої території АРК про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» грошових сум за позовами вкладників, ухвали (постанови) про арешт майна банку.

На підтвердження даних обставин, представником відповідача надано ряд документів (а.с. № 63-80).

З урахуванням цього, відсутність оригіналів документів у вкладників з високою долею ймовірності може свідчити про звернення останнього за виплатами до АНО ФЗВ (за рахунок майна банку).

Доказів зворотного позивачем та його представником суду не надано.

Також, відмовляючи в задоволені позовних вимог, судом враховано, що на підтвердження наявності на рахунках позивача грошових коштів, ним надано довідку № 13443265 від 11.06.2014р., видану начальником департаменту по координації роботи з клієнтами Кримського РУ (а.с. № 20).

В розумінні ст. 58 ЦПК України, дана довідка не може бути належним та допустимим доказом, оскільки не містить «живого» підпису уповноваженої особи банку та печатки банку, номеру вихідної кореспонденції та повних номерів рахунків позивача в ПАТ КБ «ПриватБанк». Крім того, на момент видачі даної довідки, згідно нормативних актів Центрального банку Російської Федерації з 21.04.2014р. діяльність Кримського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» була припинена.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання депозитного договору, договорів банківських рахунків та стягнення грошових коштів, що знаходяться на рахунках відмовити.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 88 ЦПК України, з огляду на те, що в задоволені позовних вимог відмовлено, то сплачений при подачі позову судовий збір, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1058, 1059, 1066, 1068 ЦК України, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12.11.2003р. № 492, Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01.06.2011р. № 174, Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003р. № 516, ст.ст. 8, 10, 11, 57-60, 88, 169, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного комерційного банку «ПриватБанк» про розірвання депозитного договору, договорів банківських рахунків та стягнення грошових коштів, що знаходяться на рахунках - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя: Н.В.Ткаченко