Ухвала суду № 64892550, 22.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1209/16

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Херсонської об'єднаної ДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2016 р. № 0001471405.

Позивач вважає, що доводи відповідача, викладені в акті перевірки, висновки за яким стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0001471405 від 26.05.2016 року та нарахування штрафних санкцій у розмірі 23 460,00 грн. неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, вважав заявлені вимоги необґрунтованими.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області №0001471405 від 26.05.2016 року в частині застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в сумі 23 290,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Херсонською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області на вказану постанову подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Колегією суддів встановлено, що за результатом проведеної відповідачем перевірки було складено акт (довідка) від 18.05.2016 року №136/21-22-14/НОМЕР_2.

Згідно вказаного акта, перевіркою встановлено порушення: п.7 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: «не забезпечено подання до органів ДФС по дротових або бездротових каналах зв'язку електронних копій розрахункових документів, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстратора розрахункових операцій, або в пам'яті модемів які до них приєднані».

На підставі висновків зазначеного акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2016 р. № 0001471405, яким до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 23 460,00 грн.

Тобто, до позивача була застосована штрафна санкція у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен день такого порушення - 138 днів (за формулою 10 х 17 х 138=23460,00 грн.)

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо помилковості вищевказаного розрахунку штрафної санкції, застосовної до позивача, виходячи з наступного.

Позиція Верховного Суду України по аналогічним правовідносинам, яка була висловлена 16 квітня 2013 р. у постанові по справі №21-89а13 полягає у тому, що не виконуючи протягом певного періоду друкування фіскальних звітних чеків суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Згідно до положень п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Положеннями п. 9 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах, у тому числі: десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - в разі неподання до органів державної податкової служби звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку, в разі обов'язковості її подання.

Як було зазначено вище, не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня подавати до органів державної податкової служби звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Тобто, враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Контролюючий орган, незважаючи на кількість разів не подання позивачем у період з 01.01.2016 р. по 17.05.2016 р. (138 разів) до органів державної податкової служби звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій по дротових або бездротових каналах зв'язку, мав застосувати за це порушення штрафну санкцію у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як це передбачено наведеними нормативними положеннями.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір штрафної (фінансової) санкції за вчинене позивачем порушення повинен становити 170,00 грн. Застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за порушення п.7 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 23 460,00 грн. є необґрунтованим, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2016 р. № 0001471405 підлягає частковому скасуванню в сумі 23 290,00 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В.Крусян