Постанова № 64892407, 16.02.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1699/16

16 лютого 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В., за участі секретаря судового засідання Ліщинської М.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Дудак І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Управління Держпраці у Тернопільській області

про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Тернопільській області (далі - відповідач) в якому просив:

- визнати дії Управління Держпраці у Тернопільській області щодо підготовки та проведення перевірки та дії щодо складання та видачі наказу №394 від 25.10.2016, направлення №250 від 25.10.2016 на проведення перевірки, акту перевірки №19-01-40/301 від 28.10.2016, припису №19-01-40/301-251 від 28.10.2016, протоколу про адміністративне правопорушення №19-01-40/205 від 28.10.2016, постанов від 24.11.2016 про накладення штрафу №ТЕ 116/19-01-40/301, №ТЕ 116/1/19-01-40/301, №ТЕ 116/2/19-01-40/301 протиправними;

- визнати протиправними та скасувати наказ Управління Держпраці у Тернопільській області №394 від 25.10.2016, направлення Управління Держпраці у Тернопільській області №250 від 25.10.2016, акт перевірки Управління Держпраці у Тернопільській області №19-01-40/301 від 28.10.2016, припис Управління Держпраці у Тернопільській області №19-01-40/301-251 від 28.10.2016, протокол про адміністративне правопорушення №19-01-40/205 від 28.10.2016, постанову Управління Держпраці у Тернопільській області від 24.11.2016 №ТЕ 116/19/01-40/301, постанову Управління Держпраці у Тернопільській області №ТЕ 116/1/19-01-40/301, постанову Управління Держпраці у Тернопільській області №ТЕ 116/2/19-01-40/301.

Позивач під час судового розгляду справи 07.02.2017 позивач зменшив розмір позовних вимог (аркуш справи 186-194), а саме, просив:

- визнати протиправними та скасувати постанову Управління Держпраці у Тернопільській області від 24.11.2016 №ТЕ 116/19/01-40/301 про накладення штрафу в розмірі 1450 грн, постанову Управління Держпраці у Тернопільській області №ТЕ 116/1/19-01-40/301 про накладення штрафу в розмірі 4350 грн, постанову Управління Держпраці у Тернопільській області №ТЕ 116/2/19-01-40/301 про накладення штрафу у розмірі 14500 грн.

Відповідно до ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може збільшити або зменшити розмір позовних вимог протягом всього часу судового розгляду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що перевірка проведена упереджено, незаконно, однобічно, неповно, а її висновки є надуманими, не відповідають фактичним обставинам справи та не грунтуються на належних та допустимих доказах. Відповідно прийняті на підставі акту перевірки постанови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ФОП ОСОБА_3 дотримуючись вимог законодавства про працю, виплачував своїм працівникам заробітну плату у законодавчо встановленому розмірі мінімальної заробітної плати. Однак, з урахуванням відсутності у нього бухгалтера та того, що працівники інколи залучаються до праці в понадурочний час та у зв'язку із тим, що мінімальна заробітна плата за наявності підстав підлягає індексації, підприємець ОСОБА_3 виплачував працівникам кошти в розмірі більшому від мінімальної заробітної плати. Тобто в такому розмірі щоб в майбутньому часом не було заборгованості по оплаті за роботу в понадурочний час та суму індексації (оплата на випередження). Зокрема представник позивача зазначив, що підстав для проведення індексації заробітної плати за червень, липень, серпень 2016 року були відсутні, тому відповідач прийшов до помилкового висновку про інкриміноване порушення. Також пояснив, що заробітну плату та аванс працівники отримують вчасно, в повному розмірі, заборгованості по них ФОП ОСОБА_3 не допускав. Про отримання заробітної плати працівники розписуються у відомостях про виплату заробітної плати. В книзі нарахувань заробітної плати працівник ОСОБА_4 не розписалась, тому що ця книга знаходилася в іншому магазині. Представник позивача пояснив, що на момент перевірки не було жодної заборгованості по виплаті заробітної плати продавцю ОСОБА_4 А відтак висновки у акті перевірки є необгрунтованими, а відповідно і постанови відповідача про накладення штрафу є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того зазначив, що у відповідача були відсутні законні підстави для проведення перевірки, у зв'язку із дією мораторію на проведення перевірок контролюючими органами, встановленого Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII.

З врахуванням вищевикладеного, представник позивача просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити у його задоволенні, зазначивши, що Управління Держпраці у Тернопільській області, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Прийняті рішення є законними, обгрунтованими та відповідають вимогам закону. Проведена позапланова перевірка Позивача була здійснена відповідно до вимог чинного трудового законодавства та з належним дотриманням прав Позивача. Зокрема зазначив, що згідно наданих для перевірки кадрових та бухгалтерських документів зафіксовані порушення трудового законодавства, зокрема, ст. 24, 47, 106, 115, 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ст. 24, 30, 33, 95 Закону України «Про оплату праці», ст. 21 Закону України «Про відпустки». На підставі виявлених порушень начальником Управління було розглянуто справу та накладено штраф за порушення законодавства про працю ФОП ОСОБА_3 Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Крім пояснень представника позивача та представника відповідача, показання свідка, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, показання свідка, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Суд встановив, що з метою звернення громадянки ОСОБА_5, яке надійшло для розгляду 10.10.2016 Управління Держпраці у Тернопільській області отримало погодження Державної служби України з питань праці від 13.10.2016 №10299/4.3/4.2-дп-16 на проведення позапланової перевірки у ФОП ОСОБА_3 (аркуш справи 90).

Управління Держпраці у Тернопільській області провело позапланову перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №19-01-40/301 фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на підставі наказу від 25.10.2016 (аркуш справи 93) та направлення на перевірку від 25.10.2016 №250 у період з 26 по 28.10.2016 (аркуш справи 94)

За результатами вказаної перевірки 28.10.2016 року посадовими особами відповідача складено акт №19-01-40/301, яким згідно наданих для перевірки кадрових та бухгалтерських документів зафіксовані порушення трудового законодавства, зокрема, ст. 24, 47, 106, 115, 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), ст. 24, 30, 33, 95 Закону України «Про оплату праці», ст. 21 Закону України «Про відпустки» (аркуш справи 29-40).

Відповідач цього ж дня склав протокол №19-01-40/205 про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_3 здійснюючи підприємницьку діяльність упродовж січня-вересня 2016 року вчинив адміністративне правопорушення за ознаками частини 1 статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення (аркуш справи 41-42).

Управління Держпраці у Тернопільській області 28.10.2016 також винесло припис №19-01-40/301-251яким приписано: 1. Укладати трудові договори із найманими працівниками, відповідно до вимог статті 24 КЗпІІ України. 2. Забезпечити достовірний облік виконуваної працівниками роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці, відповідно до вимог статті 30 Закону України «Про оплату праці». 3. Оплату роботи в надурочний час привести у відповідність до вимог статті 106 КЗпІІ України. 4. Проводити індексацію заробітної плати працівників відповідно до вимог частини 6 статі 95 КЗпП України та статті 33 Закону України «Про оплату праці». 5. Виплачу заробітної плати привести у відповідність до вимог статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці». 6. Розрахунки із звільненими працівниками проводити з дотриманням вимог частини 1 статті 47 та частини 1 статті 116 КЗпП України (аркуш справи 43-44).

Крім того, за наслідками проведеної перевірки Управління Держпраці у Тернопільській області прийняло:

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.11.2016 №ТЕ 116/19-01-40/301 винесена в.о. начальника Управління Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_6, якою накладено на ФОП ОСОБА_3 штраф у розмірі 1450,00 грн (аркуш справи 45-46);

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.11.2016 №ТЕ 116/1/19-01-40/301 винесена в.о. начальника Управління Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_6, якою накладено на ФОП ОСОБА_3 штраф у розмірі 4350,00 грн (аркуш справи 47);

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.11.2016 №ТЕ 116/2/19-01-40/301 винесена в.о. начальника Управління Держпраці у Тернопільській області ОСОБА_6, якою накладено на ФОП ОСОБА_3 штраф у розмірі 14500,00 грн (аркуш справи 48).

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2017 року у справі № 607/12471/16-п визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП згідно протоколу пр. адміністративне правопорушення від 28.10.2016 №19-01-40/205. Звільнено ОСОБА_3 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2016 №19-01-40/205 на підставі ст.22 КУпАП обмежившись усним зауваженням, справу про адміністративне правопорушення закрив.

Позивач не погоджуючись із винесеними постановами відповідача звернувся із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Згідно з пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 р. за № 96 (далі - Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів від 02.07.2012 року № 390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 року за № 1291/21603 (далі - Порядок), право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор). Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". При цьому позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Штрафи накладаються головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Визначаючись щодо винесених посадовими особами Управління Держпраці у Тернопільській області постанов про накладення штрафу, слід зазначити наступне.

Щодо постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.11.2016 №ТЕ 116/19-01-40/301.

Суд встановив, що за даними Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області ФОП ОСОБА_3 у 2016 році повідомив про укладення трудових договорів із двома найманими працівниками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (аркуш справи 109).

Перевіряючи доводи сторін щодо наявності ознак трудових правовідносин між позивачем та ОСОБА_5 та ОСОБА_4, суд врахував таке.

По-перше, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч.1 ст.21 КЗпП).

По-друге, частинами 1,3 ст.24 КЗпП встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

По-третє, частина перша ст.23 КЗпП передбачає, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Якщо договором не визначено усіх умов, прав та обов'язків працівника та роботодавця, то вони визначаються у відповідності до законодавства про працю (ст.ст. 1,2,3,4,9 КЗпП України).

Згідно з ч.2 ст.207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд не погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем ч.1 та 3 ст. 24 КЗпП України, оскільки, як встановив суд, трудовий договір від 25.01.2016 укладений між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у письмовій формі, будь-якою із сторін по вказаному договору не заявлено ніяких вимог про його недійсність і умови даного договору виконувались його сторонами. Даний договір є чинним і матеріалами справи підтверджується факт працевлаштування ОСОБА_5 та її подальше виконання обов'язків в установленому законодавством порядку.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства не спростовують наявність інших порушень та правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Суд встановив, що графік роботи магазину «Влад» станом на день перевірки з 10.00 год. до 19.00 год., вихідний день - неділя.

ОСОБА_5 яка була допитана в якості свідка в судовому засіданні пояснила, що упродовж січня - серпня 2016 року вона працювала за графіком з 10.00 год. до 20.00 год. щоденно, крім неділі.

Як випливає із матеріалів справи, у наданому під час перевірки табелі обліку робочого часу за 2016 рік час роботи продавця ОСОБА_5 не співпадає із графіком роботи магазину. Аналогічне порушення має місце і стосовно торгового місця у ТЦ «Пасаж» продавець ОСОБА_4 Зокрема, графік роботи з 9.00 до 19.30 год., вихідний день - понеділок. Згідно з пункту 4 трудового договору укладеного між ФОП ОСОБА_3 і продавцем ОСОБА_4 час виконання роботи встановлено з 9.00 до 17.00 год. (8 годинний робочий день) (аркуш справи 111), а у табелі обліку робочого часу у серпні-вересні проставлено по 7, 6 та 5 годин роботи (аркуш справи 112).

Окрім цього, ФОП ОСОБА_3 склав акт про відсутність на роботі продавця ОСОБА_5 від 06.09.2016, повідомлення про відсутність на робочому місці з 06 по 13 вересня (аркуш справи 114-115). В той же час у табелі обліку робочого часу і у книзі нарахування заробітної плати зазначено, що продавець ОСОБА_5 звільнена 06 вересня 2016 року.

Також має місце недостовірний бухгалтерський облік витрат на оплату праці. У книзі нарахування заробітної плати (аркуш справи 123) продавцю ОСОБА_5 нарахована заробітна плата в сумі 1829 грн 57 коп., а за даними Пенсійною фонду України (форма ОК-5) в сумі 1562 грн 57 коп. За даними книги нарахування заробітної плати (аркуш справи 124) продавцю ОСОБА_5 заробітна плата не нараховувалась та прославлено позначення «з/в 06 вересня 2016 року», а за інформацією ПФУ їй нарахована заробітна плата в сумі 267 грн 00 коп. (аркуш справи 88).

Згідно з ст. 106 КЗпП України за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Як випливає із матеріалів справи, згідно з табеля обліку робочого часу продавець ОСОБА_5 відпрацювала у лютому 2016 року 168 год., у березні 175 год., у червні 159 год. Місячна норма робочих годин при шестигодинному робочому тижні (тривалістю 40 годин) з одним вихідним днем становила: у лютому 2016 року 167 год., у березні 173 год., у червні 158 год. Понаднормові години складають у лютому - 1 год., у березні - 2 год. і у червні -1 год. як випливає із дослідженими в судовому засіданні матеріалів справи, у книзі нарахування заробітної плані за ці місяці оплата роботи в надурочний час не проведена. Аналогічне порушення мало місце при оплаті праці продавця ОСОБА_4 Згідно з табеля обліку робочого часу ОСОБА_4 відпрацювала у вересні 2016 року 176 год. при нормі - 174 год.

Суд встановив, що понаднормові години складають 2 години, але у книзі нарахування заробітної плати за вересень оплата надурочних годин відсутня.

Відповідно до вимог частини 4 статті 115 КЗпП та статті 21 Закону України «Про відпустки» заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Як випливає із матеріалів справи, згідно запису у книзі нарахування заробітної плати та підписом ОСОБА_5 у ній, ФОП ОСОБА_3 надав їй частину щорічної відпустки тривалістю 15 календарних днів з 21 серпня по 5 вересня 2016 року, а відпускні виплатив 19.08.2016 року, тобто за 2 дні до початку відпуски.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язанні в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести і ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Згідно з частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою визначених сум.

Суд встановив, що у день звільнення, 6 вересня 2016 року продавець ОСОБА_7 не працювала. Станом на день перевірки належно заповнена трудова книжка їй не видана та розрахунок не поведений.

Продавець ОСОБА_5 в судовому засіданні, яка була допитана в якості свідка, пояснила, що 05 вересня вона повідомила у телефонному режимі ОСОБА_8 що вона звільняється з роботи. ОСОБА_8 погодилася і сказала, щоб вона принесла заяву на звільнення, що і позивач зробила 06.09.2016. Також зазначила, що по сьогоднішній день ОСОБА_8 і ОСОБА_3 не повернули їй трудову книжку. Проте сказала, що розрахунок з нею проведений.

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача та висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог ч.1 ст.116 КЗпП є обґрунтованими.

Крім того, суд врахував, що позивач не надав належних доказів на спростування факту порушення вимог ч.1 ст.47 КЗпП у частині обов'язку видати працівникові в день звільнення трудову книжку. Суд критично оцінює твердження позивача про те, що ОСОБА_3 звертався з проханням прибути на підприємство для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки, оскільки цей факт лише підтверджує, що трудову книжку не було вручено працівнику у день звільнення.

Суд також критично оцінює пояснення представника позивача про те, що ОСОБА_3 11.11.2016 цінним листом з описом вкладення відправлено їй трудову книжку, оскільки такі дії позивача суперечать вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 р. N 58 , пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Таким чином, управління Держпраці у Тернопільській області правомірно винесло оскаржувану постанову.

Щодо постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 24.11.2016 №ТЕ 116/2/19-01-40/301.

Згідно з абз.5 ч.1 ст.18 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

На підставі ч.2 ст.19 наведеного Закону державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ч.5 ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ст.33 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. №108/95-ВР визначено, що у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону №108/95-ВР встановлена структура заробітної плати, яка складається з основної та додаткової.

На підставі ч.2 наведеної статті додаткова заробітна плата винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

З урахуванням викладеного, що також відображено у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013, суд дійшов висновку, що індексація заробітної плати є складовою належної працівникові заробітної плати.

Абз.2 ч.1 ст.1 Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).

Відповідно до абз.7-8 п.4 Порядку №1078 у разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з положеннями п.5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Суд звернув увагу, що як випливає із матеріалів справи, а саме з відомості із книги нарахування заробітної плати продавцю ОСОБА_5 у червні, ліпні та серпні 2016 року індексація не проводилась. Зокрема, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, та офіційно опублікованих індексів споживчих цін, заробітна плата працівників, які прийняті па роботу у січні 2016 року (базовий місяць) підлягала індексації у наступних розмірах: червень - 4.1, липень - 4.1 та серпень - 4.1 відсотка. Відповідно загальна сума не нарахованої і не виплаченої індексації продавцю ОСОБА_5 складає 160 грн 40 коп.

Доводи позивача, що індексація заробітної плати виплачена працівнику, суд прийняв до уваги, але критично оцінює, оскільки згідно з даними розрахункових листів у вказаних місяцях був збільшений посадовий оклад працівника, а не здійснилась виплата індексації.

Також суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що у ФОП ОСОБА_3 відсутня заборгованість по індексації, що підтверджується: аудиторським висновком від 20.12.2016 №1984 аудиторської фірми «Тер Аудит», розрахунковими відомостями із заробітної плати за січень-листопад 2016 року та розрахунками індексації заробітної плати (аркуш справи 49-67), оскільки аудиторська перевірка правильності розрахунків нарахування заробітної плати ФОП ОСОБА_3 проводилася на основі наданих пояснень та документів саме ОСОБА_3 вже після проведення перевірки, що ставить під сумність їх об'єктивність.

Згідно з поясненнями представника відповідача під час здійснення перевірки жодних доказів виплати індексації заробітної плати позивач ревізору не надав.

Абзацом другим ст.19 Конституції України встановлений обов'язок державних органів, їх посадових та службових осіб діяти виключено в межах, порядку та у спосіб, що визначені законодавством.

На підставі підп.6.1.-6.2. п.6 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції На підставі підп.6.1.-6.2. п.6 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390, перевірка складається з етапів: робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора та оформлення документів за результатами перевірки.

З аналізу наведених норм вбачається, що оформлення результатів перевірки здійснюється на підставі наданих суб'єктом господарювання документів.

Обов'язок суб'єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) надавати документи з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), передбачений також ч.1 ст.11 Закону України від 05.04.2007 №877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Оскільки надані позивачем суду щомісячні розрахункові листи про нараховану та виплачену заробітну плату вищенаведеним особам підтверджують невиплату працівнику ОСОБА_5 індексації, суд вважає підтвердженим факт допущення порушення, за яке відповідачем прийнято спірну постанову.

Таким чинно висновки відповідача щодо порушення позивачем частини 6 статті 95 КЗпП України та ст.. 33 Закону України «Про оплату праці» є правомірними.

Щодо постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 24.11.2016 №ТЕ 116/1/19-01-40/301.

Згідно з вимог статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Суд встановив, що під час проведення перевірки позивач не надав бухгалтерських документів, що підтверджували б виплату нарахованої продавцеві ОСОБА_4 заробітної плати за серпень - 893,34 грн. та вересень - 1412,02 грн. Суд критично оцінює твердження позивача про те, що заробітну плату та відпускні ОСОБА_5 отримала в повному об'ємі, що підтверджують підписи в книзі нарахування заробітної плати», оскільки під час проведення перевірки таких виплат не проведено та підтверджуючих документів цього не надано. В той же час у цій же книзі при наявності підписів ОСОБА_5 відсутні підписи ОСОБА_4 що підтверджували б отримання нею зарплати за серпень та авансу і зарплати за вересень. Таким чином, сума невиплаченої заробітної плати продавцеві ОСОБА_4 станом на день перевірки, становить 2305 грн. 36 коп.

Отже, відповідач правомірно встановив порушення позивачем вимог ч.1 статті 115 КЗпП України та ч. 1 статті 24 Закон України «Про оплату праці» а виніс оскаржувану постанову.

Судом критично оцінюються твердження позивача з приводу того, що у відповідача були відсутні законні підстави для проведення перевірки, у зв'язку із дією мораторію на проведення перевірок контролюючими органами, встановленого Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи» направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.

Отже, за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема і ті, які виникають у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті41 цього Кодексу. Зокрема контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Відтак, беручи до уваги завдання Держпраці щодо реалізації державної політики у сфері трудової діяльності, можна дійти висновку, що відповідач не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.

Отже помилковим є посилання позивача на п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIII, оскільки встановленні обмеження розповсюджується тільки на здійснення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців у відносинах, що виникають у сфері справляння податків і зборів та здійснюються Державною фіскальною службою та її територіальними органами.

Також, суд не погоджується із доводами представника позивача щодо відсутності порушень які встановлені відповідачем, у зв'язку із встановленням обставин постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 20.01.2017, яка прийнята щодо ОСОБА_3. Оскільки, висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку (Лист ВАСУ від 14.11.2012 № 2379/12/13-12 щодо застосування ст. 72 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Обґрунтовуючи правомірність свого рішення, відповідач покликається на те, позивач при проведенні перевірки не надав інших документів, чи пояснень, які б спростовували наявність порушень позивачем вимог законодавства про працю, а отже, такі надані лише в судовому засіданні не можуть бути належними і допустимими доказами. В судовому засіданні ці доводи знайшли підтвердження.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці в Тернопільській області про скасування постанов про накладення штрафу від 24 листопада 2016 року №ТЕ116/19-01-40/403, №ТЕ 116/1/19-01-40/301 та №ТЕ116/2/19-01-40/301, відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 21 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Осташ А.В.

копія вірна

Суддя Осташ А.В.