Ухвала суду № 64889707, 16.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/778/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації», Відділу державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив:

1) визнати нечинним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» (нині «Південне бюро технічної інвентаризації») від 16 березня 2006 року про реєстрацію 16 березня 2006 року права спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1, та який належав на час державної реєстрації на праві спільної часткової власності ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та внесення змін до Державного реєстру прав;

2) визнати нечинним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» (нині «Південне бюро технічної інвентаризації») про державну реєстрацію права власності на 52/100 частки будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 від 24 лютого 2009 року, та внесення змін до Державного реєстру прав;

3) зобов'язати Комунальне підприємство Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації» та Відділ державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради внести зміни до інвентаризаційної та реєстраційної справ та привести вказані справи щодо номеру будинку АДРЕСА_1 у відповідність до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської Ради народних депутатів від 28 грудня 1982 року №760 «Про впорядкування нумерації домоволодінь по АДРЕСА_1», та додатку до цього рішення «Перелік номерів АДРЕСА_1 присвоєно АДРЕСА_1 та у відповідність до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради №391 від 14 жовтня 2014 року, що індивідуальному житловому будинку по АДРЕСА_1 присвоїти поштову адресу - АДРЕСА_1», а також внести зміни щодо власників частин вказаного будинку станом на 22 квітня 2008 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 22.03.1961 за договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно виконкомом Білоцерківської міської ради депутатів трудящих згідно рішення виконкому Білоцерківської міської депутатів трудящих №24 від 18.01.1961 про відвід земельної ділянки надано ОСОБА_7 на праві безстрокового користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 204-205 Том II).

15 березня 1982 року відповідно до умов договору дарування №3978 ОСОБА_7 подарував ОСОБА_5 31/100 частини жилого будинку, а ОСОБА_4 - 17/100 жилого будинку, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41-42 Том I).

При цьому, згідно заповіту від 13.01.2000 посвідченого державним нотаріусом другої Білоцерківської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, ОСОБА_7 заповів належну частину жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_9 (а.с. 38 Том I).

26 січня 2006 року за заявою ОСОБА_7 державним нотаріусом Київського обласного державного нотаріального архіву Єщенко А.В. видано дублікат договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності за адресою: АДРЕСА_1, в зв'язку з втратою оригіналу (а.с. 126-127 Том II).

Згідно Витягу Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації №10111828 від 16.03.2006 про реєстрацію права власності на нерухоме майно власником 52/100 частин будинку в АДРЕСА_1 є ОСОБА_7 (а.с. 47 Том II).

У відповідності до Витягу Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації №18481636 від 12.04.2008 з реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_4 є власником 17/100 частини будинку, ОСОБА_5 є власником 31/100 частини будинку, а ОСОБА_7 є власником 52/100 частин будинку (а.с. 64 Том II).

23 квітня 2008 року у відповідності до умов договору дарування частини жилого будинку ОСОБА_7 (дарувальник) подарував ОСОБА_5 (обдарований) 52/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 40,9 кв.м. та житловою площею 22.4 кв. м. (а.с. 69-70 Том II).

У відповідності до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №21971840 від 24.02.2009 за ОСОБА_5 зареєстровано 52/100 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 70 Том II).

Згідно архівної довідки відділу Білоцерківської міської ради №М99/33 від 22.05.2009 відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 28.12.1982 №760 «Про впорядкування нумерації домоволодінь по АДРЕСА_1», у додатках цього рішення «Перелік номерів АДРЕСА_1 присвоюється №14 (а.с. 92 Том II).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 39 Том I).

У відповідності до технічного паспорту житлового будинку АДРЕСА_1, виготовленого Білоцерківським МБТІ станом на 07.05.2012, співвласниками будинку є ОСОБА_5 з частками власності 52/100 та 31/100, а також ОСОБА_4 - 17/100 частки будинку (а.с. 22-24 Том I).

У зв'язку з неправильним зазначеним номером будинку у вказаному технічному паспорті, ОСОБА_4 28.05.2012 звернулась із заявою в МБТІ, в якій повідомила про не точності у виготовленому технічному паспорті, та просила виправити допущені БТІ неточності.

Листом КП «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» за №2029 від 22 червня 2012 року повідомило, що в 2006 році по заяві співвласника будинку ОСОБА_7 Білоцерківським МБТІ проведено реєстрацію права власності на даний будинок за адресою: АДРЕСА_1. Підставою слугував лист Управління житлово-комунального господарства Білоцерківської міської ради №98 від 13.03.2006, відповідно до якого поштова адреса житлового будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_5 - АДРЕСА_1, проведено реєстрацію права власності на зазначений будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28 Том I).

У подальшому, рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 23.04.2013 №149 присвоєно поштову адресу індивідуальному житловому будинку по АДРЕСА_1 - АДРЕСА_1 (а.с. 48 Том I).

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 14.10.2014 №391 внесено зміни в поштову адресу індивідуальному житловому будинку по АДРЕСА_1 - АДРЕСА_1 (а.с. 49 Том I).

Відповідно до довідки Комунального підприємства Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації» №2151 від 18.12.2015, право власності на житловий будинок 14б (колишній №43а, №14, №14а) в АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_4 17/100 частин на підставі договору дарування №3978 від 15.03.1982, ОСОБА_5 31/100 частина на підставі договору дарування №3978 від 15.03.1982 та 52/100 частини на підставі договору дарування №2-2578 від 23.04.2008 (а.с. 37 Том I).

Згідно інвентаризаційної справи №9843, власниками житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_13 в наступних долях: ОСОБА_5 - 83/100 частин житлового будинку, на підставі Договору дарування від 15.03.1982 (31/100) №4427, та Договору дарування від 23.04.2008, №2-2578 (52/100); ОСОБА_4 - 17/100 частин житлового будинку, на підставі Договору дарування від 15.03.1982 (17/100).

Разом з тим, оскільки ОСОБА_9 - син ОСОБА_2, на думку позивача, не подав заяви про прийняття спадщини свого діда - ОСОБА_7, 16.01.2016 ОСОБА_2 звернулась до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою щодо оформлення спадкових прав на 52/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, що залишилась після смерті її батька - ОСОБА_7.

Державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А.П. 16.01.2016 винесено постанову №28/02-31 про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 52/100 частини житлового будинку під АДРЕСА_1, що залишилась після смерті її батька ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, який на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1, оскільки неможливо встановити належність вказаної частини житлового будинку померлому (а.с. 36 Том I).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідачів та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 16.03.2006 про реєстрацію 16.03.2006 права спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та рішення державного реєстратора КП Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» про державну реєстрацію права власності на 52/100 частину будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 від 2008 року, є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, крім того, вимоги позивача про зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, а саме внести зміни до інвентаризаційної та реєстраційної справ та привести вказані справи у відповідність, які можуть застосовуватись лише за наявності протиправного рішення, дій чи бездіяльності, тобто є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, а тому відмова у задоволення первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Частиною першою ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

За змістом статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права та інтереси осіб, а задоволенню ті позовні вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2010 ОСОБА_9 (онук ОСОБА_7.) звернувся до КП КОР Білоцерківське МБТІ з заявою про надання інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 90 Том II).

Листом №01821 від 09.03.2013 КП КОР Білоцерківське МБТІ повідомлено, що оскільки за договором дарування 23.04.2008 №2-2578 проведено реєстрацію права власності 52/100 частини будинку за ОСОБА_5 за адресою: по АДРЕСА_1, відтак підстави для надання витягу з реєстру прав власності для вступу в спадщину після смерті ОСОБА_7, так як ОСОБА_7 при житті подарував свою частину будинку, відсутні (а.с. 94 Том II).

При цьому, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 28.03.2012 по справі №22ц-1837/2012 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5, треті особи: Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору дарування недійсним, апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилено, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2011 року - залишено без змін, яким відмовлено в позові (а.с. 125-128 Том II).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2012 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №22ц-1837/2012 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_5, треті особи: Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору дарування недійсним.

З вказаної ухвали Апеляційного суду Київської області від 28.03.2012 по справі №22ц-1837/2012 вбачається, що після смерті ОСОБА_7 позивач звернувся до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак належним чином оформити своє право не зміг оскільки ОСОБА_7 подарував 52/100 частки вказаного будинку відповідачу ОСОБА_5

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 у справі №22ц-1837/2012, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що на час вчинення договору дарування від 23.04.2008 №2-2578, ОСОБА_7 являвся власником 52/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 і останній, як власник, мав право на відчуження належної йому частини будинку. При цьому, договір дарування частини жилого будинку від 23.04.2008 не суперечить вимогам закону, а саме вимогам частини першої ст. 317 ЦК України.

Крім того, згідно вказаних рішень встановлено, що оспорюваним договором дарування частини жилого будинку від 23.04.2008 не порушуються права ОСОБА_9 (а.с. 127 Том II).

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів, зазначає, що доводи позивача про те, що ОСОБА_9 не подав заяву про прийняття спадщини, та вважається таким, що її не прийняв, спростовуються матеріалами справи.

При цьому, рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 52/100 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 справи на підставі договору дарування частини жилого будинку від 23.04.2008 згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №21971840 від 24.02.2009 жодним чином не порушує права позивача, оскільки воно стосуються лише власника 52/100 частки будинку, зокрема, ОСОБА_5

Крім того, як встановлено вище та вбачається з матеріалів справи, 15 березня 1982 року відповідно до умов договору дарування №3978 ОСОБА_7 подарував ОСОБА_5 31/100 частини жилого будинку, а ОСОБА_4 - 17/100 жилого будинку, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41-42 Том I).

У подальшому, у зв'язку з втратою оригіналу договору, 26 січня 2006 року державним нотаріусом Київського обласного державного нотаріального архіву Єщенко А.В. видано дублікат договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. 6.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі крадіжки, втрати, пошкодження тощо свідоцтва про право власності чи витягу про реєстрацію прав БТІ можуть видати дублікат витягу або за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів здійснити необхідні підготовчі заходи для видачі дубліката свідоцтва.

Для отримання дубліката свідоцтва чи витягу подається заява, якій передує опублікування в пресі повідомлення про недійсність викрадених, загублених, пошкоджених свідоцтв про право власності чи витягів про реєстрацію прав.

БТІ перевіряє належність заявленої вимоги відомостям з Реєстру прав та оформлює дублікат свідоцтва чи витягу.

На дублікаті свідоцтва чи витягу обов'язково зазначається його номер та в Реєстрі прав робиться відмітка про втрату оригіналу свідоцтва чи витягу та відмітка про видачу дубліката свідоцтва чи витягу.

З витягу Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації №10111828 від 16.03.2006 про реєстрацію права власності на нерухоме майно вбачається, що власником 52/100 частин будинку в АДРЕСА_1 є ОСОБА_7.

Отже, підставою для зазначення у вказаному рішенні від 16.03.2006 №10111828 адреси: АДРЕСА_1 слугував дублікат договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 22.03.1961, в якому зазначена адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 (а.с. 41 Том I, а.с. 45 Том II, а.с. 64 Том II).

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, на день звернення позивача у січні 2016 року до Державного нотаріуса Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області з заявою щодо оформлення спадкових прав, було відсутнє спадкове майно після померлого ОСОБА_7, оскільки відповідно до договорів дарування №3978 від 15.03.1982 та №2-2578 від 23.04.2008 ОСОБА_4 є власником 17/100 частини будинку, ОСОБА_5 є власником 83/100 частини будинку, а тому рішення від №10111828 від 16.03.2006 жодним чином не порушує права позивача.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання нечинним та скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» (нині «Південне бюро технічної інвентаризації») від 16 березня 2006 року про реєстрацію 16 березня 2006 року права спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та про державну реєстрацію права власності на 52/100 частки будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 від 24 лютого 2009 року, та внесення змін до Державного реєстру прав не підлягають задоволенню.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про зобов'язання Комунального підприємства Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації» та Відділ державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради внести зміни до інвентаризаційної та реєстраційної справ та привести вказані справи у відповідність, можуть застосовуватись лише за наявності протиправного рішення, дій чи бездіяльності, тобто є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень, а тому відмова у задоволення первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.